18 вересня 2019 року
Київ
справа №826/9283/18
адміністративне провадження №К/9901/25998/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Калашник Олени Миколаївни, яка діє в інтересах громадянки Узбекистану ОСОБА_1 , на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року у справі за позовом громадянки Узбекистану ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Громадянка Узбекистану ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач 1), Головного управління Державної міграційної служби України (далі - відповідач 2), в якому просила:
визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянки Укзбекистану ОСОБА_2 ;
визнати неправомірним та скасувати рішення Державної міграційної служби України №04-18 від 10 січня 2018 року про відхилення скарги на рішення Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
зобов'язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянки Узбекистану ОСОБА_2 про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року, в задоволенні даного позову відмовлено.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції з позицією якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянки Укзбекистану ОСОБА_2 та рішення Державної міграційної служби України про відхилення скарги на рішення Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві прийняті відповідачами обґрунтовано, оскільки заявнику раніше вже було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених п.1 чи 13 ч.1 статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», та зазначені умови не змінилися.
За таких обставин, суди дійшли висновку про обґрунтованість рішення відповідача та відсутність підстав для його скасування.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями ОСОБА_3 , яка діє в інтересах громадянки Узбекистану ОСОБА_1 звернулася до Верхового Суду з касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що судами першої та апеляційної інстанції, не з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів зазначає наступне.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, пунктом 2 частини 5 цієї ж норми Кодексу обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції відніс таку справу до категорії справ незначної складності та розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
У свою чергу, за змістом пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Колегія суддів зазначає, що предметом розгляду в цій справі є скасування наказу про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. З огляду на зазначене, зважаючи на предмет розгляду справи за своєю суттю вона є справою щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доводи касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах громадянки Узбекистану ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року у справі за позовом громадянки Узбекистану ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М.Соколов
Судді Верховного Суду