Ухвала від 18.09.2019 по справі 200/11036/18-а

УХВАЛА

18 вересня 2019 року

Київ

справа №200/11036/18-а

адміністративне провадження №К/9901/26059/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року

у справі №200/11036/18-а

за позовом ОСОБА_1

до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

22 жовтня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 17 липня 2018 року;

- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01 вересня 1985 року по 31 липня 1992 року в Донецькому політехнічному інституті та період роботи з 01 червня 2014 року по 27 березня 2015 року на підприємстві "Шахтоуправління "Донбас";

- зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи за Списком №1 з 07 червня 1988 року по 11 червня 1988 року на підприємстві ДП "Шахта ім. Д.С. Коротченка" в якості підземного гірника 2-го розряду; з 13 грудня 1991 року по 28 лютого 1992 року на підприємстві ВП "Шахта "Росія" ДП "Селидіввугілля" в якості дільничного маркшейдера; з 05 вересня 1992 року по 31 грудня 1994 року, з 01 січня 1998 року по 07 травня 2001 року на шахті №2 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля" в якості підземного дільничного гірничого маркшейдера та головного маркшейдера шахти підземного; з 21 травня 2001 року по 19 листопада 2003 року на підприємстві Федеральне державне унітарне підприємство "Державний трест "Арктиквугілля" в якості дільничного маркшейдера рудоуправління підземного та головного маркшейдера рудоуправління підземного; з 11 липня 2006 року по 29 травня 2009 року в ДВАТ шахта "Білоріченська" в якості заступника головного маркшейдера, зайнятого на підземних роботах; з 01 січня 2010 року по 31 січня 2010 року, з 01 квітня 2010 року по 31 жовтня 2012 року, з 01 червня 2014 року по 31 грудня 2014 року на підприємстві "Шахтоуправління "Донбас" в якості маркшейдера шахти та гірника підземного на маркшейдерських роботах 4-го розряду, пов'язаного з підземними роботами, головного маркшейдера шахти "Щегловська-Глубока" та головного маркшейдера шахтоуправління, 50% та більше робочого часу на рік зайнятого на підземних роботах; з 01 квітня 2015 року по 19 липня 2017 року на підприємстві ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" в якості дільничного маркшейдера;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15 травня 2018 року №2286 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов'язати відповідача виплатити заборгованість, що буде накопичуватися з дня призначення пенсії.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року, позов задоволено.

09 вересня 2019 року відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року у справі №200/11036/18-а.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин

Згідно з п.п. 3, 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 ст. 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом дослідження, свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені в справі незначної складності.

За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у п. 7 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 13 КАС України, а також ч. 1 ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

При постановлені рішення суд апеляційної інстанції керувався правовою позицією викладеною Верховним Судом України у постанові від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14.

З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню в розумінні ст. 328 КАС України, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Аналогічна позиція стосовно застосування ст. ст. 12, 328 КАС України висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 16 серпня 2018 року у справі №820/1387/18, від 23 серпня 2018 року у справі № 760/7810/17, від 16 квітня 2019 року у справі №760/16355/16-а, від 24 липня 2019 року у справі №1540/4527/18, від 02 липня 2019 року у справі №333/6206/17, від 22 липня 2019 року у справі №620/252/19.

Так, скаржником у касаційній скарзі не обґрунтовано підстав для перегляду Верховним Судом судового рішення у даній справі, яка розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в касаційному порядку.

Вищенаведене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до ст. 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 328, 333 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року у справі №200/11036/18-а за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Желєзний

Судді Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко

Попередній документ
84335179
Наступний документ
84335181
Інформація про рішення:
№ рішення: 84335180
№ справи: 200/11036/18-а
Дата рішення: 18.09.2019
Дата публікації: 19.09.2019
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них