06 вересня 2019 року
Київ
справа №640/18752/18
адміністративне провадження №К/9901/24354/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гончарової І.А., Гусака М.Б.,
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Петрівське» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 17.09.2018 №918739/42121683 про відмову у реєстрації податкової накладної від 31.07.2018 №10; визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України від 08.10.2018 №34747/42121683/2; зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Петрівське» від 31.07.2018 №10 датою її фактичного подання - 03.08.2018.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачі звернулися до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційними скаргами, в яких містились клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 у задоволенні клопотань про звільнення від сплати судового збору відмовлено; апеляційні скарги залишено без руху у зв'язку із несплатою судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2019 у задоволенні клопотань Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору відмовлено; апеляційні скарги повернути скаржникам.
Відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2019 у задоволенні клопотання Головного управління ДФС в м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2019
апеляційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку та продовження строку для усунення недоліків, та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2018 відмовлено.
Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019, у якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
За цих же умов суд може звільнити особу від сплати судового збору повністю або частково.
Наведений перелік умов, є вичерпним. Встановлюючи ці умови, законодавець у такий спосіб одночасно визначає, які причини можуть бути визнані судом поважними при вирішенні питань, пов'язаних із сплатою судового збору.
Зазначені відповідачем підстави для поновлення строку на подання апеляційної скарги не підпадають під критерій поважних, оскільки стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб'єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, і ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму «послаблення» у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. До таких обставин відносяться, зокрема обставини, що створюють труднощі у сплаті судового збору. Ці обставини не надають права суб'єкту владних повноважень після спливу встановленого законом строку реалізовувати право на оскарження судового рішення.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
І.А. Гончарова
М.Б. Гусак,
Судді Верховного Суду