18 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/8323/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Матковської З.М., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 червня 2019 року про повернення заяви про збільшення позовних вимог у справі № 309/282/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кошелівської сільської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу (ухвала першої інстанції постановлена суддею Бобрушко В.І. в м. Тячів Закарпатської області 14.06.2019 року), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Кошелівської сільської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
05.04.2019 ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 червня 2019 року заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог повернуто позивачу.
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач, який покликаючись на те, що вказана ухвала є незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 червня 2019 року про повернення заяви про збільшення позовних вимог скасувати.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги довідку, видану фіскальним органом, яка підтверджує скрутне матеріальне становище позивача, не звільнив його від сплати судового збору та на підставі зазначеного протиправно відмовив в задоволенні заяви про збільшення позовних вимог.
Справа розглядалась в порядку письмового провадження відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено, що 05.04.2019 позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог. Також просив звільнити його від сплати судового збору за подання вказаної заяви в зв'язку з скрутним матеріальним становищем, яке підтверджується наданою ним відомістю з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 12.03.2019 року № 21002. З наданої довідки встановлено, що в позивача за період з другого кварталу 2016 року по 4 квартал 2018 року інформація про доходи відсутня.
06 травня 2019 року суд першої інстанції в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору відмовив, заяву позивача про збільшення позовних вимог залишив без руху, зазначивши, що з наданої позивачем заяви про звільнення від сплати судового збору неможливо встановити, чи є у позивача фінансові перешкоди можливості сплати ним судового збору за звернення до суду з даною заявою, і сума судового збору, яка підлягає сплаті, є для позивача значною.
14.06.2019 року оскаржуваною ухвалою суд повернув заяву позивача про збільшення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Проаналізувавши довідку, надану позивачем в підтвердження відсутності коштів для сплати судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог, та вищевикладені процесуальні норми, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції протиправно відмовив в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та повернув заяву про збільшення позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджується, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала є протиправною та підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на продовження розгляду.
Відповідно до пункту ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, враховуючи, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не відповідають обставинам справи, дана ухвала винесена з порушенням норм матеріального права, вона підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 312, 320-322, 325, 329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 червня 2019 року про повернення заяви про збільшення позовних вимог у справі № 309/282/17 скасувати, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді З. М. Матковська
Р. М. Шавель