18 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/8501/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Онишкевича Т.В., Попка Я.С.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року, ухвалене суддею Чепенюк О.В. у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі № 500/1163/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лановецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Лановецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії згідно з заявою ОСОБА_1 від 17.04.2019 року;
- зобов'язати Лановецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до вимог частини другої статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), підпунктів 124, 129 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590, з урахуванням заробітної плати отриманої в іноземній валюті за період з 27.11.1973 року по 23.11.1978 року, згідно з архівною довідкою Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 18.08.2014 року № 2/243392, починаючи з 17.04.2019 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком. 17.04.2019 року звернувся до відповідача про перерахунок пенсії із врахуванням заробітку в іноземній валюті, виплаченого в період проходження військової служби у військовій частині п/п НОМЕР_1 колишнього СРСР, розміщеній на території колишньої Німецької Демократичної Республіки. Однак, як вважає позивач, Лановецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області неправомірно відмовило у перерахунку пенсії, адже на таку заробітну плату нараховувались страхові внески незалежно від того, у якій валюті вона виплачувалась працівникові, а тому, на думку позивача, має бути врахована при обчисленні пенсії. Позивач вважає, що право на включення до перерахунку пенсії заробітної плати отриманої в іноземній валюті передбачено положеннями статті 41 Закону № 1058-ІV, статті 72 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), пунктом 42 Правил про умови праці радянських робітників за кордоном від 25.12.1974 року № 365, підпунктами 124, 129 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590 (далі - Положення).
Позивач вважає, що відповідач порушив його право на належний рівень пенсійного забезпечення, у зв'язку з чим просить захистити його право шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, ОСОБА_1 , який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що відповідно до частини 1 статті 66 Закону № 1788-ХІІ до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування або страхові внески. Аналогічне положення є в пункті 124 Положення. Позивач вказав, що відрахування страхових внесків з заробітної плати за період проходження військової служби у військовій частині п/п НОМЕР_1 колишнього СРСР, розміщеній на території колишньої Німецької Демократичної Республіки проводилось з всієї суми нарахованої заробітної плати незалежно від того, в якій валюті вона була виплачена. На думку позивача, суд першої інстанції не врахував цих обставин, а тому прийняв необґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.
Позиція відповідача зводиться до того, що для перерахунку пенсії позивача з врахуванням заробітної плати отриманої в іноземній валюті немає підстав. Таку позицію відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 129 Положення, частина заробітку, що виплачується в іноземній валюті, під час визначення заробітку для обчислення пенсії не враховується.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді командира взводу по ремонту артилерійської зброї у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 колишнього СРСР, яка була розміщена на території колишньої Німецької Демократичної Республіки в період з 27.11.1973 року по 23.11.1978 року. Грошове забезпечення за цей період позивач отримував у російських рублях та марках НДР за виключенням таких місяців: січень 1974, вересень 1975, з грудня 1975 по квітень 1976, листопад-грудень 1978, в яких грошове забезпечення виплачено лише у рублях.
ОСОБА_1 з 22.09.2014 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.
17.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Лановецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із письмовою заявою, у якій просив повідомити про причини неврахування заробітної плати за період з грудня 1973 року по жовтень 1978 року у розмірі 200 % максимального окладу по займаній посаді відповідно до архівної довідки від 18.08.2014 року № 2/243392 Федеральної державної казенної установи «Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації».
У відповідь на заяву ОСОБА_1 , відповідач направив лист № 258/12 від 26.04.2019 року в якому зазначив, що пунктом 5 Правил про умови праці радянських робітників за кордоном від 25.12.1974 року № 365 передбачалась виплата заробітної плати спеціалістам, яких було направлено на роботу за кордон, в іноземній валюті та радянських карбованцях. Проте, пунктом 129 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590, передбачено, що частина заробітку, яка виплачувалася в іноземній валюті, під час визначення заробітку для обчислення пенсії не враховується. Тому під час обчислення розміру пенсії врахована лише та частина заробітку, яка була виплачена у карбованцях.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що врахування при перерахунку пенсії заробітної плати виплаченої в іноземній валюті чинним законодавством України та законодавством, яке діяло на час проходження позивачем військової служби не передбачено.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Пунктом 2 частини 1 статті 41 Закону № 1058-IV передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір) - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону № 1788-ХІІ і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Частиною 1 статті 66 Закону № 1788-ХІІ (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до заробітку для обчислення пенсій включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
За правилами статті 72 Закону № 1788-ХІІ при обчисленні середньомісячного заробітку працівникам за роботу за межами України враховується заробітна плата, яку вони одержували перед виїздом, або за їх вибором заробіток, що визначається відповідно до статті 73 цього Закону, а саме: обчислюється з розрахунку середньомісячного заробітку працівників відповідної професії та кваліфікації в Україні на час призначення пенсії (за даними відповідної профспілки), а за умови сплати повністю необхідної суми страхових внесків до ПФУ - на загальних підставах.
Згідно з пунктом 129 Положення (чинного на час роботи позивача за кордоном) при визначенні середньомісячного заробітку робітників і службовців, які працювали у закладах СРСР за кордоном або в міжнародних організаціях та схемою оплати праці яких передбачаються мінімальні та максимальні оклади в радянській валюті, враховується 200 % максимального окладу по займаній посаді (зі встановленими надбавками) в радянській валюті. При цьому та частина заробітної плати, яка виплачується в іноземній валюті, не враховується. При визначенні середньомісячного заробітку інших робітників і службовців, направлених із СРСР на роботу за кордон, враховується 100 % заробітної плати, яку вони отримували до направлення за кордон.
На підставі системного аналізу вищезазначених норм права, апеляційний суд дійшов висновку, що законодавством України, зокрема Законом № 1788-ХІІ, не передбачено обчислення розміру пенсії особам, які працювали за кордоном в установах колишнього СРСР чи УРСР або за відрядженням цих установ, із заробітку із врахуванням частини заробітної плати отриманої в іноземній валюті.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 17.10.2017 року у справі № 2а-1215/34/12.
В цій же постанові Верховний Суд України зазначив, що до спірних правовідносин не слід застосовувати положення пункту 42 Правил про умови праці радянських працівників за кордоном, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 25 грудня 1974 року № 365, який передбачав сплату внесків на соціальне страхування працівників установ СРСР за кордоном, які направлені з СРСР, оскільки зазначений нормативно-правовий акт врегульовував умови праці радянських працівників за кордоном і не врегульовував питання пенсійного забезпечення та порядку обліку, призначення та обчислення пенсії.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що до заробітку для обчислення розміру пенсії особам, які працювали за кордоном в установах колишнього СРСР чи УРСР або за відрядженням цих установ, не включається частина заробітної плати отримана в іноземній валюті.
Суд першої інстанції адміністративний спір вирішив правильно.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року в справі № 500/1163/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Т. В. Онишкевич
Я. С. Попко
Повний текст постанови складений 18.09.2019 року