18 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/7401/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Онишкевича Т.В., Попка Я.С.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року, ухвалене суддею Дорошенко Н.О. у м. Рівне за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі № 460/632/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивачка звернулася до суду з позовом у якому просить суд визнати дії відповідача щодо відмови у виплаті недоотриманої пенсії згідно з постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 22.12.2009 року у справі № 2а-2515/2009 за період з 22.05.2008 року по 31.12.2014 року протиправними; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату недоотриманої пенсії згідно з постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 22.12.2009 року у справі № 2а-2515/2009 за період з 22.05.2008 року по 31.12.2014 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи довічно, захворювання пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Позивачка як інвалід ІІІ групи отримує пенсію в Зарічненському об'єднаному управління Пенсійного фонду України Рівненської області.
Позивачка зазначила, що рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 22.12.2009 року у справі № 2а-2515/2009, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненській області від 14.07.2011 року, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області провести перерахунок державної пенсії позивачки з 22.05.2008 року відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по ІІІ групі інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, з наступним перерахунком розміру вказаної пенсії в зв'язку зі змінами розміру мінімальної пенсій за віком та провести виплати.
Позивачка вказала, що відповідач провів перерахунок та виплату пенсії за рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 22.12.2009 року у справі № 2а-2515/2009 лише 28.07.2017 року та не в повному обсязі.
20.08.2018 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії згідно із частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак 10.10.2018 року отримала лист з відмовою у здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що на виконання постанови Зарічненського районного суду Рівненської області від 22.12.2009 року у справі № 2а-2515/2009 відповідач здійснив нарахування та виплату недоплаченої пенсії в розмірі 114686,63 грн. за період з 22.05.2008 року по 14.07.2011 року.
Позивачка вважає, що відповідач порушив її право на належний рівень пенсійного забезпечення, у зв'язку з чим просить захистити її порушене право шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії згідно з постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 22.12.2009 року у справі № 2а-2515/2009 за період з 15 липня 2011 року по 22 липня 2011 року та з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року.
Зобов'язано Зарічненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоотриманої пенсії згідно з постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 22.12.2009 року у справі № 2а-2515/2009 за період з 15 липня 2011 року по 22 липня 2011 року та з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, Зарічненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що на виконання постанови Зарічненського районного суду Рівненської області від 22.12.2009 року у справі № 2а-2515/09, управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області видало розпорядження № 119095 від 15.03.2012 року, на підставі якого позивачці проведено перерахунок розміру виплаченої пенсії за період з 22.05.2008 року по 14.07.2011 року в сумі 114686,63 грн.
Відповідач зазначив, що 08.12.2014 року надійшло повідомлення від управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області № 13802/02-11/29/02 від 28.11.2014 року про прийняття до обліку рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 22.12.2009 року у справі № 2а-2515/09. На виконання вказаного рішення суду, управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області надало довідку № 94 від 12.12.2014 року про здійснення нарахування коштів згідно з цим рішенням. Суму недоплаченої пенсії в розмірі 114686,63 грн. за період з 22.05.2008 року по 14.07.2011 року виплачено позивачці в липні 2017 року.
Відповідач зазначає, що з листопада 2011 року розмір і порядок отримання соціальних виплат згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається Кабінетом Міністрів України, а тому вважає, що відповідач правомірно здійснив нарахування і виплату пенсії позивачці, що у свою чергу вказує на відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1, інвалід ІІІ групи.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Зарічненському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 22.12.2009 року у справі № 2а-2515/2009, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 14.07.2011 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними задоволено.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 з 22.05.2008 року відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як інваліду ІІІ групи в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, з наступним перерахунком розміру вказаної пенсії в зв'язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком та провести виплату.
15.03.2012 року на виконання вказаних рішень суду, управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області прийняло розпорядження № 119095, на підставі якого позивачці перерахувало пенсію по інвалідності за період з 22.05.2008 року по 14.07.2011 року в сумі 114686,63 грн. Вказаний розмір пенсії виплачено позивачці 28.07.2017 року.
20.08.2018 року позивачка звернулася до відповідача із заявою в якій вказала, що розмір її пенсії, який визначив відповідач є значно нижчим від того, який підлягає виплаті, у зв'язку з чим просила нарахувати та виплатити їй недоотриману суму пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.
Зарічненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області листом від 19.09.2018 року № 2766/06 повідомило позивачку, що на виконання рішення суду перерахунок та виплату пенсії проведено в повному обсязі.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на виплату недоотриманої пенсії, як особа, яка є інвалідом ІІІ групи, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 15 липня 2011 року по 22 липня 2011 року та з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із пунктом 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 9 липня 2007 року, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
При цьому, вихідним критерієм розрахунку основної пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210 визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 4 червня 2011 року № 3491-VI, який набрав чинності 19 червня 2011 року, зокрема пунктом 7 частиною 1 зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.
При цьому, на виконання пункту 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» 06 липня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (далі - постанова № 745), яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Оскільки постанова № 745 набрала чинності 23 липня 2011 року, то суд першої інстанції вірно звернув увагу, що відповідач не обґрунтував жодним чином відмову здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачці на виконання постанови суду, яка набрала законної сили, за період з 15 липня 2011 року по 22 липня 2011 року в розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини 2 статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції ‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Також, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 03 серпня 2014 року, доповнено Розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 67, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».
Виходячи з аналізу наведених норм, визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2011, 2012 та 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.
З 1 січня 2014 року Законом України від 16 січня 2014 року № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної пенсії, встановленої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Законом України від 31 липня 2014 року № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 3 серпня 2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.
Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 1 січня 2014 року нарахування та виплата основної пенсії, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відтак, з 03 серпня 2014 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розміри державної (основної) пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, в період з 01 січня по 02 серпня 2014 року відповідач повинен був нараховувати та виплатити пенсію позивачці в розмірі, визначеному статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 619/2262/17, від 19 червня 2018 року у справі № 344/14522/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 522/6810/17.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що відповідно до статей 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини «Валентина Ніканорівна Великода проти України» від 03 червня 2014 року (заява № 43331/12) зазначено про те, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу № 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.
Цим же рішенням Європейський суд з прав людини підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Що стосується строку звернення до суд, апеляційний суд встановив, що позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом 20 березня 2019 року.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи те, що про порушення свого права на проведення перерахунку пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2014 року позивачка дізналася з листа відповідача № 2766/06 від 19 вересня 2018 року, який отримала 10 жовтня 2018 року, а з позовом до суду звернулася 20 березня 2019 року, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що позивачкою не пропущеного строк звернення до суду.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року в справі № 460/632/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Т. В. Онишкевич
Я. С. Попко
Повний текст постанови складений 18.09.2019 року