17 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/8530/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Онишкевича Т.В., Попка Я.С.
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 липня 2019 року, ухвалене суддею Ковальовим І.М. у м. Рівне у справі № 750/2287/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області Опалька Іллі Валерійовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд скасувати постанову серії ЕАВ № 926300 від 17.02.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
У обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 17.02.2019 року відповідач виніс відносно позивача постанову серії ЕАВ № 926300, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за порушення пункту 12.4 Правил дорожнього руху України - порушення швидкісного режиму в населених пунктах. Позивач зазначає, що відповідач не надав доказів вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, а тому, у зв'язку з цим, безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності. Позивач вважає, що захист порушеного права можливий шляхом скасування постанови серії ЕАВ № 926300 від 17.02.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 липня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, ОСОБА_1 , який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на те, що суд першої інстанції неповно дослідив матеріали справи, не здійснив оцінку доказів на предмет їх достатності та належності, а тому не врахував ту обставину, що відповідач не надав доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, які належним чином повідомлені про судове засідання, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку передбаченому частиною 4 статті 229 КАС України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 17.02.2019 року інспектор 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області Опалько Ілля Валерійович прийняв постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 926300, якою до ОСОБА_1 застосував адміністративне стягнення передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП за порушення пункту 14.4 Правил дорожнього руху України у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 , 17.02.2019 року о 15 годині 22 хвилини, керуючи транспортним засобом «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 97 км/год в населеному пункті Горбаків, перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 47 км/год, чим порушив пункт 12.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) та вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до неналежного відповідача, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з цих підстав.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Відповідно до позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області Опалька Іллі Валерійовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно із статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
На переконання апеляційного суду, системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.
У зв'язку із наведеним слід зазначити, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення спору судом першої інстанції; далі - КАС України) встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог
Статтею 46 КАС України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених цим Кодексом та наданих іншим законом.
У відповідності до частин першої, третьої статті 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Зі змісту наведених положень процесуального законодавства видно, що належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.
Аналогічну правову позицію з питання неналежного відповідача у справі висловив Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 803/1252/17.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області Опалька Іллі Валерійовича, який є неналежним відповідачем у цьому спорі, необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 липня 2019 року в справі № 750/2287/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Т. В. Онишкевич
Я. С. Попко
Повний текст постанови складений 18.09.2019 року