Іменем України
18 вересня 2019 року
Київ
справа №826/5910/17
адміністративне провадження №К/9901/67090/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2018 (суддя Федорчук А.Б.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 (головуючий суддя Степанюк А.Г., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі №826/5910/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2017 №0005201404, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2016 року на 1796667,00грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Торг 2016» здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити реальність проведених господарських операцій між сторонами та фактичне придбання будівельних послуг за договорами підряду, чим спростовується висновок податкового органу щодо порушення добросовісним платником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» положень податкового законодавства. Позивач вважає, що висновок контролюючого органу про завищення позивачем суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість за липень 2016 року є безпідставним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018, позовні вимоги задоволено.
4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний адміністративний суд, виходили з того, що твердження податкового органу щодо безтоварності проведених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Торг 2016» господарських операцій є помилковим, оскільки належними первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у місті Києві звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 у справі №826/5910/17, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у місті Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Торг 2016» за період з 01.07.2016 по 31.07.2016.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість за липень 2016 року, на загальну суму 1796667,00грн.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 26.01.2017 №20/26-15-14-04-03/39534785 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2017 №0005201404, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2016 року на 1796667,00грн.
Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з реалізації позивачу його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Торг 2016» послуг (будівельно-монтажних робіт) у зв'язку з непідтвердженням реальності проведених взаємовідносин. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на податкову інформацію отриману відносно контрагента позивача, за результатом аналізу якої, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Торг 2016» фактичної можливості самостійно здійснювати господарські операції з надання підрядних послуг з виконання будівельно-монтажних робіт. На переконання податкового органу, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.
При оцінці оспорюваних господарських операцій судами попередніх інстанцій встановлено, між Публічним акціонерним товариством «ХК «Київміськбуд» (Замовник) та позивачем (Генпідрядник) було укладено ряд договорів підряду на виконання робіт з житлового будівництва, а саме: №585/КБ від 22.04.2015, №567/КБ від 22.04.2015, №564/КБ від 22.04.2015, №822/КБ від 07.06.2016 та №563/КБ від 22.04.2015. Згідно умов вказаних договорів Генпідрядник зобов'язується відповідно до проектно-кошторисної документації у передбачені договорами строки виконати роботи з житлового будівництва на визначених договорами об'єктах.
Судами також встановлено, що з метою виконання договірних зобов'язань перед Публічним акціонерним товариством «ХК «Київміськбуд», позивачем до виконання будівельних робіт було залучено підрядника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Торг 2016». Так, у періоді, в якому проводилася перевірка, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Торг 2016» (Підрядник) було укладено договори підряду №585/13 від 29.06.2016, №567/15 від 30.06.2016, №564/13 від 01.06.2016, №822/6 від 29.06.2016, №563/9 від 29.06.2016 на виконання загально-будівельних робіт на житловому будівництві. За умовами вищевказаних договорів Підрядник зобов'язується відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені цими договорами строки виконати загально-будівельні роботи на об'єктах визначених договорами та здати договірні роботи Генпідряднику та Замовнику (Публічне акціонерне товариство «ХК «Київміськбуд»), а Генпідрядник зобов'язується прийняти якісно та у відповідності з документацією виконані Підрядником роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених даними договорами. Крім іншого, умовами укладених договорів перебачено, що Підрядник виконує власними та залученими, за погодженням з Генпідрядником, силами і засобами загально-будівельні роботи, передбачені проектно-кошторисною документацією, здійснює випробування змонтованих конструкцій, здає роботи Генпідряднику в експлуатацію ліквідує недоробки і дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання Робіт і гарантійні строки експлуатації Об'єкта.
Судами також встановлено, що позивачем, у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Торг 2016», було надано копії первинних документів, зокрема, договорів, додаткових угод, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3, актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, податкових накладних, платіжних доручень.
Виконання зобов'язань позивача перед Публічним акціонерним товариством «ХК «Київміськбуд» підтверджується, зокрема, договорами, копіями довідок про вартість виконаних будівельних робіт, витрат форми КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в.
Спірні господарські операції були належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача. Вказані первинні документи досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки. Наявність таких документів відповідачем не заперечувалась.
8. У доводах касаційної скарги Головне управління ДФС у місті Києві вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятого податкового повідомлення-рішення. Зокрема, контролюючий орган посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Торг 2016» з огляду на безтоварний характер проведених господарських операцій. Відповідач вважає, що судами, при постановленні судових рішень, безпідставно не враховано, що кількість людино-годин, які фактично може відпрацювати одна особа, значно перевищує кількість людино-годин, необхідних для виконання зобов'язань за договорами укладеними між позивачем та його контрагентом, що на переконання відповідача, свідчить про неможливість їх фактичного виконання. Крім того, наголошує, що неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності у вказаного суб'єкта господарювання необхідних умов та активів для виконання зобов'язань за договорами (в силу відсутності трудових ресурсів та виробничих потужностей, необхідних для здійснення такого роду діяльності) за відсутності доказів залучення інших осіб для виконання договірних зобов'язань є безпідставним, оскільки вказані обставини мають вирішальне значення для визнання операцій товарними. Крім іншого, зазначає, що аналіз даних Єдиного реєстру податкових накладних не дає можливості встановити придбання у власність чи користування контрагентом позивача будь-яких товарів, робіт чи послуг необхідних для виконання зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест». Також звертає увагу, що згідно даних кримінального провадження Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Торг 2016» створене з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов'язань, а статус фіктивного підприємства не сумісний з легальною діяльністю. На думку податкового органу, в розглядуваному випадку мало місце документальне оформлення господарської операції за відсутності факту її реального здійснення, а тому формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Торг 2016» є неправомірним.
9. У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що твердження податкового органу про неправомірність формування ним даних податкового обліку за взаємовідносинами з контрагентом є необґрунтованими та безпідставними, оскільки фінансово-господарські операції між сторонами здійснювались з дотриманням вимог податкового законодавства про що свідчать досліджені судами в процесі розгляду справи належні первинні документи, складені за результатом реальних господарських операцій. Позивач вказує, що укладання договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Торг 2016», яке, зокрема, на липень 2016 року мало ліцензію на право виконання будівельних робіт, було зумовлено необхідністю своєчасного та у повному обсязі виконання договірних зобов'язань перед Публічним акціонерним товариством «ХК «Київміськбуд». Висновок відповідача про відсутність у контрагента виробничих потужностей та трудових ресурсів, необхідних для виконання договірних зобов'язань в задокументованих позивачем обсягах, спростовано судами в процесі розгляду даної справи. До того ж, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження таких висновків. Позивач вважає, що податковим органом не доведено наявність складу порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» вимог податкового законодавства; не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Позивач просить касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
10. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.
Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
10.2. Підпункту «а» пункту 185.1 статті 185.
Об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
10.3. Пункт 198.1 статті 198.
До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
10.4. Пункт 198.2 статті 198.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
10.5. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послу; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті;
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.6. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
10.7. Пункт 200.1 статті 200.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
10.8. Підпункт «в» пункту 200.4 статті 200.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
11. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
11.1. Стаття 1.
11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. Пункт 2 статті 3.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
11.3. Стаття 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
14. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.
15. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
16. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
19. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.
У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, представлених позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент вчинення судами процесуальної дії), є підставою для податкового обліку, та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.
20. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що досліджені в процесі розгляду справ первинні документи складені за результатом господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Торг 2016» відповідають вимогам законодавства та свідчать про реальність господарських операцій, вчинених з метою досягнення конкретно визначених результатів. Крім того, суди зауважили, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість в установленому законом порядку, а податковим органом не доведено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Торг 2016» не мало адміністративно-господарської можливості виконати договірні зобов'язання перед замовником.
21. Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суди дійшли висновку, що останні містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та відповідають законодавчо визначеним вимогам; аналіз актів форми №КБ-2в та форми КБ-3, свідчить про відповідність їх вимогам ДНБ Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва».
22. На підтвердження зміни майнового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» у результаті здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Торг 2016», позивачем до матеріалів справи долучено платіжні доручення про перерахування коштів на рахунок контрагента, що свідчить про понесення витрат за придбання підрядних послуг.
23. Суди попередніх інстанцій на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановили реальність проведення господарських операцій та фактичне придбання позивачем будівельних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Торг 2016». При цьому, суди наголосили, що податковим органом, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції позивача є фіктивними або безтоварними; не доведено недобросовісності позивача та його контрагента, що свідчить про відсутність перешкод для формування даних податкового обліку за наслідками відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Торг 2016».
24. Крім того, як встановлено судами, акт перевірки від 26.01.2017 №20/26-15-14-04-03/39534785 фактично не містить жодних посилань контролюючого органу на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України. Первинні документи, надані позивачем до перевірки, та досліджені судами в процесі розгляду справи, містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам.
Таким чином, досліджені документи відповідають вимогам первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкові накладні містять всі необхідні реквізити, виписані суб'єктом господарювання, який був зареєстрований платником податку на додану вартість, а податковий орган у встановленому порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів. На момент здійснення господарських операцій з позивачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Торг 2016» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебувало на обліку в органах державної фіскальної служби.
25. Посилання контролюючого органу на відомості про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Торг 2016» необхідних ресурсів для ведення відповідної господарської діяльності з обсягом робіт та у відповідні строки, зокрема, технічного персоналу, матеріальних та виробничих активів, як на підставу для відмови в позові, обґрунтовано відхилено судами, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників чи організацій є можливим за договорами субпідряду, цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу) тощо. До того ж, умовами спірних договорів укладених між позивачем та його контрагентом передбачено, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер-Торг 2016» не заборонено залучати до виконання робіт субпідрядні організації, залишаючись відповідальним за якість виконаних робіт перед Генпідрядником (п. 8.1).
26. Щодо посилання контролюючого органу на матеріали кримінального провадження, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Торг 2016» створене з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов'язань, суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу, як вирок, надано не було.
Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Втім, жодних документів щодо наявності кримінального провадження №42018101060000040 порушеного відносно контрагента позивача за фактом ухилення від сплати податків, Головним управлінням ДФС у місті Києві суду надано не було.
Відповідачем також не подано жодних доказів на підтвердження наявності рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено фіктивність Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Торг 2016», що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб'єктів. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
27. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за результатом проведення яких Товариством було сформовано податковий кредит, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом в акті перевірки, у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно. Наведені податковим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
28. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентом, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Переконливих доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.
29. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що при постановленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, що свідчить про необхідність залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у місті Києві без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
30. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
31. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 у справі №826/5910/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду