Іменем України
18 вересня 2019 року
Київ
справа №826/3506/15
адміністративне провадження №К/9901/8942/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2015 року (суддя Бояринцева М.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2015 року (судді: Костюк Л.О. (головуючий), Твердохліб В.А., Бужак Н.П.) у справі № 826/3506/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт» (далі - позивач, ТОВ «Стандарт») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2014 № 0013342207.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.10.2014 № 0013342207 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки податковий кредит сформовано позивачем згідно вимог ст. 198 Податкового кодексу України, а реальність та повнота господарських операцій підтверджується наданими як під час самої перевірки договорами купівлі-продажу майнових прав, актами приймання-передачі майнових прав, належним чином зареєстрованими податковими накладними, реєстром наданих та отриманих податкових накладних за липень 2013 року та реєстру №19202052 від 19.08.2013 про підтвердження податкового кредиту, податкової декларації з ПДВ позивача за липень 2013 року, розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за липень 2013 року, угод про зарахування зустрічних вимог від 17.07.2013 та від 26.07.2013, договором № 1-11-С від 04.01.2011 на поставку товарів (матеріалів) укладеним між позивачем та ТОВ «Євро Лізинг», довідки про відсутність претензій щодо виконання господарських зобов'язань між сторонами і іншими належними документальними підтвердженнями. Крім того, позивач зазначив, що позиція відповідача базується на необґрунтованому акті ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №1587/26-57-22-02-09 від 10.10.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Євро Лізинг», код ЄДРПОУ 32774741, з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 01.10.2013».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.10.2014 № 0013342207.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.10.2014 № 0013342207, згідно якого ТОВ «Стандарт» нараховано 656 934,00 грн завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Крім того, контролюючим органом не було доведено та надано відповідних доказів на підтвердження нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Євро Лізинг».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2015 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Стандарт» у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.08.2014 № 1015 та службового посвідчення КВ № 114595 від 07.10.2013 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок банківських та небанківських фінансових установ управління податкового аудиту ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Стандарт» (код ЄДРПОУ 229071172) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Євро Лізинг», код ЄДРПОУ 32774741 за період з 01.07.2013 по 31.07.2013, про що складено акт перевірки від 29.08.2014 № 1346/26-59-22-07/22907172.
Згідно акту встановлено, що відповідно інформації АІС «Податковий Блок» податковий кредит ТОВ «Стандарт» по взаємовідносинах з ТОВ «Євро Лізинг» з ПДВ за липень 2013 року сформовано за рахунок податкових накладних від 16.07.2013 на суму 3 099 292,00 грн (в т.ч. ПДВ 516 548, 67 грн) та 842 310,00 грн (в т.ч. 140 385,00 грн) за договорами купівлі-продажу майнових прав від 16.07.2013 КВ 33-1/07/2013, ОФ 02-1/07/201. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 встановлено його завищення на суму 656 933,67 грн.
Суму податку на додану вартість по зазначених податкових накладених включено до складу податкового кредиту за липень 2013 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних.
До ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надійшов акт ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 1587/26-57-22-02-09 від 10.10.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Євро Лізинг», код ЄДРПОУ 32774741, з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 01.10.2013». Згідно вказаного акту у ТОВ «Євро Лізинг» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання робіт, товарів у підприємств у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям за травень 2013 року в розумінні ст. 22, п.п. 48.5.1, п. 48.5, п. 48.7 ст. 48, ст. 134, п. 138.1 ст. 138, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Євро лізинг» та його контрагентами відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ТОВ «Євро Лізинг» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.
За результатами перевірки ТОВ «Євро Лізинг» встановлено відсутність фактичного надання послуг від зазначеного постачальника на адресу ТОВ «Стандарт» за липень 2013 року та відсутність правочинів як таких, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. За висновками перевірки встановлено порушення ТОВ «Стандарт» п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті якого встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього у сумі 656 934,00 грн, у т.ч. за липень 2013 року на суму 656 934,00 грн.
19 серпня 2014 року ТОВ «Стандарт» направило заперечення на акт перевірки, які розглянуті ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з наданням відповіді від 29.09.2014 за № 24218/10/26-59-22-07, якою заперечення залишено без задоволення.
За результатами перевірки 01.10.2014 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0013342207, згідно якого ТОВ «Стандарт» нараховано 656 934,00 грн завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Рішенням від 10.12.2014 № 2113/10/26-15-10-05-15 Головного управління Міндоходів у м. Києві залишене без змін податкове повідомлення-рішення № 0013342207 від 01.10.2014 за результатами розгляду скарги платника від 10.10.2014.
Рішенням від 14.02.2015 № 2923/6/99-99-10-01-01-25 Державної фіскальної служби України залишене без змін податкове повідомлення-рішення № 0013342207 від 01.10.2014 за результатами розгляду скарги платника від 22.12.2014.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно договорів купівлі-продажу від 16.07.2013 КВ 33-1/07/2013, ОФ 02-1/07/201 ТОВ «Євро Лізинг» продало, а ТОВ «Стандарт» придбало майнові права на нерухоме майно - об'єкт нерухомості, що будується за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 15, площею 93,59 кв.м. загальною вартістю 842 310,00 грн (в т.ч. ПДВ 140 385 грн) та об'єкт нерухомості, що будується за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 15 загальною площею 218,26 кв.м. загальною вартістю 3 099 292,00 грн (в т.ч. ПДВ 516 548, 67 грн). Загальна вартість по обох об'єктах - 3 941 602 грн (в т.ч. ПДВ 656 933, 67 грн.).
Реальність господарських операцій, крім укладених договорів, підтверджується актами приймання-передачі майнових прав, належним чином зареєстрованими податковими накладними, реєстром наданих та отриманих податкових накладних за липень 2013 року та реєстру № 19202052 від 19.08.2013 про підтвердження податкового кредиту, податкової декларації з ПДВ позивача за липень 2013 року, розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за липень 2013 року, угод про зарахування зустрічних вимог від 17.07.2013 та від 26.07.2013, договором № 1-11-С від 04.01.2011 на поставку товарів (матеріалів) між позивачем та ТОВ «Євро Лізинг», довідки про відсутність претензій щодо виконання господарських зобов'язань між сторонами і іншими належними документальними доказами.
Суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що в даному випадку предметом відчуження за договорами є майнові права (нематеріальний об'єкт), а тому висновок щодо достатності чи недостатності трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів тощо для здійснення господарської діяльності ТОВ «Євро Лізинг», викладений в акті ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 1587/26-57-22-02-09 від 10.10.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Євро Лізинг», код ЄДРПОУ 32774741, з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 01.10.2013», та перенесений до акту перевірки від 29.08.2014 № 1346/26-59-22-07/22907172, не може бути прийнятий до уваги та визнаний обґрунтованим. Крім того, позивачем було надано до судів попередніх інстанцій копію листа ТОВ «Євро Лізинг» від 06.10.2014 № 306, згідно якого підтверджено відображення в податковому та бухгалтерському обліку товариства податкових зобов'язань та податкового кредиту за згідно договорів купівлі-продажу від 16.07.2013 КВ 33-1/07/2013, ОФ 02-1/07/201.
7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення податкового законодавства допущені позивачем при здійсненні операцій щодо придбання/виконання/надання товарів, робіт, послуг та на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
8. Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.2. Пункт 135.1 статті 135.
Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
10.3. Підпункт 135.5.4 пункту 135.5 статті 135.
Інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
10.5. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
11. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Стаття 1.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. Частина друга статті 3.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
11.3. Частини перша та друга статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
13. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
14. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
17. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
18. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ.
19. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
20. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
21. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
22. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).
23. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.10.2014 № 0013342207, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що згідно договорів купівлі-продажу від 16.07.2013 КВ 33-1/07/2013, ОФ 02-1/07/201 ТОВ «Євро Лізинг» продало, а ТОВ «Стандарт» придбало майнові права на нерухоме майно - об'єкт нерухомості, що будується за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 15, площею 93,59 кв.м. загальною вартістю 842 310,00 грн (в т.ч. ПДВ 140 385 грн) та об'єкт нерухомості, що будується за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 15 загальною площею 218,26 кв.м. загальною вартістю 3 099 292,00 грн (в т.ч. ПДВ 516 548, 67 грн). Загальна вартість по обох об'єктах - 3 941 602 грн (в т.ч. ПДВ 656 933, 67 грн.). Реальність господарських операцій, крім укладених договорів, підтверджується наданими позивачем: актами приймання-передачі майнових прав, належним чином зареєстрованими податковими накладними, реєстром наданих та отриманих податкових накладних за липень 2013 року та реєстру № 19202052 від 19.08.2013 про підтвердження податкового кредиту, податкової декларації з ПДВ позивача за липень 2013 року, розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за липень 2013 року, угод про зарахування зустрічних вимог від 17.07.2013 та від 26.07.2013, договором № 1-11-С від 04.01.2011 на поставку товарів (матеріалів) між позивачем та ТОВ «Євро Лізинг», довідки про відсутність претензій щодо виконання господарських зобов'язань між сторонами і іншими належними документальними доказами.
Крім того, контролюючим органом не було доведено та надано судам попередніх інстанцій належних доказів відсутності реального характеру господарських операцій ТОВ «Стандарт» з ТОВ «Євро Лізинг» за перевіряємий відповідачем період, тоді як позивачем було доведено, що ним було сформовано витрати та податковий кредит на підставі належно оформлених первинних документів (видаткових і податкових накладних та ін.).
24. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених відповідачем у запереченні на адміністративний позов та в апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені контролюючим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
25. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2015 року слід залишити без задоволення.
26. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
27. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2015 року у справі № 826/3506/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду