Справа № 149/1278/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Богоніс М.Б.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
18 вересня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Шидловського В.Б. Совгири Д. І. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: ОСОБА_2 ,
представника відповідача: Вінніцької Б.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області Подоляна Анатолія Івановича, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови і припису,
у травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області Подоляна Анатолія Івановича, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування припису від 16 квітня 2019 року та постанови №18 від 02 травня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 96 КУпАП України та закрити провадження у справі.
10 липня 2019 року Вінницький окружний адміністративний суду прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
У судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Представник відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16 квітня 2019 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Подоляном А.І., на підставі направлення від 01.04.2019 № Я/ПП-01.04/1, проведено позапланову перевірку щодо дотримання суб'єктом містобудування, ОСОБА_1 , вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, за результатами якої складено акт № Т/ПП-16.04/1 від 16.04.2019 року.
За результатами перевірки відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення в якому зазначено про порушення позивачем п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 № 3038-VI", абзац пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, та пункту 3.2.21 ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" а саме: ОСОБА_1 самочинно, без розробленої та затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації та без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (ССІ) в 2018 році розпочав виконання будівельних робіт з реконструкції частини будівлі "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 .
Також, 16 квітня 2019 року відповідачем винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності №С-16.04/1 у якому зобов'язано ОСОБА_1 усунути виявлені порушення до 16 червня 2019 року.
02 травня 2019 року відповідачем винесено постанову №18, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.
Не погодившись з приписом та постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення, а тому відповідач при прийнятті оскаржуваних припису та постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що виключає підстави для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17 лютого 2011 року (Закон №3038) до повноважень Інспекції ДАБК віднесено здійснення державного - архітектурно будівельного контролю шляхом проведення планових та позапланових перевірок об'єктів містобудування та накладення штрафів на порушників містобудівного законодавства.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 41 Закону №3038 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню.
Пунктом 3 ч. 4 ст. 41 Закону №3038 визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:
- усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;
- зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Так, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (Порядок №553), визначено процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів будівництва.
Згідно із п. 9 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Відповідно до п. 5 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Так, згідно із п. 7 Порядку №553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є:
- подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;
- необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;
- виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
- перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;
- вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки;
- звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;
- вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.
Відповідно до п. 11 Порядку №553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, серед інших:
1) складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом;
2) видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:
- усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;
- зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно із п. 16 Порядку №533 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (п. 17 Порядку №533).
Відповідно до п. 18 Порядку №533 акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.
Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Пунктом 19 Порядку №533 визначено, що припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач при винесені оскаржуваного припису діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений законами України, а відтак відсутні підстави для його скасування.
Стосовно оскарження постанови №18 від 02 травня 2019 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 96 КУпАП України, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідальність у сфері будівництва несуть не лише суб'єкти будівництва, але і органи публічної адміністрації, на які, в першу чергу, Конституцією України покладений обов'язок діяти виключно в межах і способами, передбаченими законами України.
Так, у разі порушення органами владних повноважень передбачених законодавством обов'язків, такі неправомірні дії можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, здійснення правопорушення у сфері містобудування породжує виникнення відносин реагування, які виражаються у появі обов'язку у відповідного органу виконавчої влади, що реалізовує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю припинити таке правопорушення і накласти штраф на правопорушника.
Відповідно до положень містобудівного законодавства, будівництво вважається правомірним, якщо власник земельної ділянки чи землекористувач або інша особа одержали у встановленому містобудівельним законодавством порядку дозволи на забудову об'єкта містобудування та виконання будівельних робіт відповідно до статтей 29, 30, 31, 34, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
При цьому, під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвільний документ, що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.
Під проектом слід розуміти залежно від категорії об'єкта будівництва відповідний склад документації, визначеної ст.ст.1, 7, 8 Закону України «Про архітектурну діяльність», отриманої відповідно до ст.ст.29, 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до ст.ст.27, 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно із ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані, а також реконструкцію або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а так само нове будівництво відповідно до містобудівної документації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури на замовлення органів державної влади та органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності, може бути проведено за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
Відповідно до ч. 5 ст. 96 КУпАП України виконання будівельних робіт без повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот п'ятдесяти до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, абз. 2 п. 1 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2013 року №466 (Порядок №466) визначено, що будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.
Згідно з п. 5 Порядку №466 будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) та об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта.
При цьому, визначення поняття поточний ремонт надано у листі Держбуду України від 30.04.2003 року №7/7-401 "Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів". Відповідно до наданого роз'яснення, поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).
Водночас визначення поняття "реконструкція" міститься у ДБН А.2.2-3-2014 (набув чинності з 01.10.2014), відповідно до п. 3.21. якого реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).
Таким чином, із аналізу наведених визначень слідує, що для розмежування понять "поточний ремонт" та "реконструкція" необхідно врахувати: чи здійснюються роботи лише з метою підтримання експлуатаційних якостей об'єкта; чи призупиняється на час ремонту експлуатація об'єкта в цілому або його частин; чи не змінилися в результаті проведених робіт геометричні розміри об'єкта; чи підвищилися техніко - економічні показники об'єкта та чи поліпшилися умови його експлуатації.
Так, в матеріалах справи містяться зовнішні і внутрішні фотографії об'єкта, у якому проводилися роботи, а також креслення внутрішнього планування приміщення, із яких встановлено, що проведені позивачем роботи пов'язані із заміною металопластикових конструкцій на фасадній частині будівлі "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1. На час проведення вказаних робіт, частини будівлі де такі роботи проводилися не експлуатувалися та не використовувалися за призначенням.
Крім того, із креслення внутрішнього планування приміщення та план поверху об'єкта встановлено, що в результаті проведених позивачем робіт та встановлення нових металопластикових конструкцій змінилися геометричні розміри об'єкта.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ознаки проведених позивачем робіт вказують на те, що їх наслідком є підвищення техніко - економічних показників об'єкта та поліпшення умови його експлуатації, що свідчить про проведення позивачем реконструкції частини будівлі "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1, а не поточного ремонту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 року справа №569/17294/15-а.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем надано належні докази правомірності прийняття ним оскаржуваної постанови, які жодним доказом не спростовані позивачем.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова суду складена в повному обсязі 18 вересня 2019 року.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Шидловський В.Б. Совгира Д. І.