18 вересня 2019 року
Київ
справа №826/3191/17
адміністративне провадження №К/9901/26016/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019 у справі №826/3191/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будеволюція» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будеволюція» звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.12.2016 №6362614141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4183834,00грн, в тому числі: за основним платежем на 3347067,00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 836767,00грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2018 адміністративний позов задоволено.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.08.2019 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у місті Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі за його апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2018 у справі №826/3191/17.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДФС у місті Києві 09.09.2019, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, податковий орган вказує на незаконність прийняття рішення суду апеляційної інстанції, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження. Податковий орган вважає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду та її приведення у відповідність вимогам КАС України (надання доказів сплати судового збору) є підставною для поновлення пропущеного строку вдруге поданої апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження. Відсутність бюджетних асигнувань необхідних для сплати судового збору та тривалість процедури перерахування грошових коштів необхідних для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі є обставинами, які не залежать від волі податкового органу, що свідчить про наявність підстав для визнання їх поважними. На думку відповідача, порушення порядку здійснення процесуальної дії апеляційного оскарження судового рішення не повинно впливати на доступ до правосуддя.
При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДФС у місті Києві, судом з'ясовано наступні обставини.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2018 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 12.12.2016 №6362614141. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, Головне управління ДФС у місті Києві оскаржило його у апеляційному порядку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 вказану апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України (ненадання документа про сплату судового збору). Цією ж ухвалою визначено строк, терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право усунути виявлені судом недоліки апеляційної скарги.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.03.2019 відмовив Головному управлінню ДФС у місті Києві у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків, а апеляційну скаргу, на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, повернув заявнику.
Повторно, 12.04.2019, тобто з пропуском встановленого КАС України процесуального стоку на апеляційне оскарження, Головне управління ДФС у місті Києві звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2018.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 298 КАС України, у зв'язку з тим, що апеляційна скарга подана з пропуском визначеного статтею 295 КАС України строку на апеляційне оскарження, а наведені відповідачем у клопотанні про поновлення такого строку підстави визнані судом неповажними. Цією ж ухвалою заявнику визначено строк на усунення виявлених судом недоліків, терміном у десять днів з дня вручення копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтоване клопотання із зазначенням інших підстав пропуску строку на апеляційне оскарження з доданням належних доказів на їх підтвердження.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що відповідач у клопотанні про поновлення пропущеного строку, не навів поважних причин пропуску такого строку, які могли б бути визнані судом поважними. Зокрема, суд зазначив, що звертаючись вдруге 12.04.2019 до суду з апеляційною скаргою, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку для подання апеляційної скарги. Також, суд звернув увагу, що долучаючи до вдруге поданої апеляційної скарги платіжне доручення №373 від 01.02.2019 про сплату суми судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі у розмірі 94136,28грн. (проведено банком 04.02.2019), відповідач у клопотанні про поновлення пропущеного строку, не наводить обґрунтованих доводів та не надає будь-яких доказів, що унеможливлювали подання апеляційної скарги в період: з моменту сплати 04.02.2019 судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, про що свідчить штамп банку на платіжному дорученні №373, до моменту подання апеляційної скарги вдруге - 12.04.2019.
На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем, в межах відведеного судом строку, на адресу суду було скеровано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відповідач зазначив, що на момент подання апеляційної скарги вперше, Головне управління ДФС у місті Києві не мало можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю належного фінансування. Також, орган доходів і зборів окремо наголосив, що проведення банківських платежів зі сплати судового збору потребує додаткового часу. Відповідач вважає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду та приведення апеляційної скарги у відповідність до вимог КАС України (надання доказів сплати судового збору) є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття апеляційного провадження.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.08.2019 визнав наведені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, у зв'язку з чим відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини перша статті 299 КАС України).
Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв'язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 21.05.2019 надавав відповідачу достатній строк для усунення недоліків вдруге поданої апеляційної скарги щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших причин поважності підстав пропуску такого строку. Наведені податковим органом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв'язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.
Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд звернув увагу, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. У той же час, жодних належних доказів на підтвердження наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення у строк, визначений нормами КАС України, відповідачем не надано.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що неможливість своєчасної сплати судового збору не звільняє сторін по справі від обов'язку дотримуватися процесуальних строків, а також обставини пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють контролюючий орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.
Суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що апелянт, як суб'єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.
Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку, що наведені апелянтом у заявленому клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження жодним чином не обґрунтовують поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження у даній справі, що свідчить про наявність умотивованих підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2018 у справі №826/3191/17.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини першої, пунктом 2 частини другої статті 333 КАС України, -
Відмовити Головному управлінню ДФС у місті Києві у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019 у справі №826/3191/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будеволюція» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
............................
І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду