Справа № 320/1548/19 Суддя першої інстанції: Леонтович А.М.
12 вересня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Кучми А.Ю. та Файдюка В.В.,
за участю секретаря - Доник М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року, яке прийняте в порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» про визнання протиправними дій, визнання протиправним протоколу та рішення,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Військово-лікарської комісії ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» щодо прийняття постанови від 16 листопада 2018 року № 87 з причинним зв'язком «захворювання, пов'язане із проходженням служби в ОВС» через прийняття протоколу від 16 листопада 2018 року № 87;
- визнати протиправним протокол від 16 листопада 2018 року № 87 та постанову від 16 листопада 2018 року № 87;
- скасувати протокол від 16 листопада 2018 року № 87, на підставі якого приймалася постанова від 16 листопада 2018 року № 87 відносно ОСОБА_1 ;
- скасувати постанову від 16 листопада 2018 року № 87 з причинним зв'язком «захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС», якою відмінено постанову від 06 квітня 2016 року № 10 з причинним зв'язком «захворювання пов'язано із захистом Батьківщини» відносно ОСОБА_1 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду 17 травня 2019 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи та порушив норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що був відряджений для проходження служби в АТО, під час якої розвинулася гіпертонічна хвороба. Позивач вважає, що у Свідоцтві про хворобу має бути зазначено: «Так, захворювання пов'язане із захистом Батьківщини». Також позивач зазначає, що відповідач надав йому копію протоколу від 16 листопада 2018 року № 87, який підписаний лише однією особою.
Під час судового засідання представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте явку свого представника у судове засідання не забезпечив та про причини неявки суду не повідомив. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року - скасувати в частині виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У відповідності до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що капітан міліції ОСОБА_1 проходив службу на посаді командира взводу дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Біла Церква та Білоцерківського району, підпорядкованого Управлінню Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Київській області.
У період з 13 березня 2015 року по 14 квітня 2015 року позивач перебував у службовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучалися та брали безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань. Зазначена обставина підтверджується витягом з наказу Антитерористичного Центру при СБУ (по стройовій частині) від 11 квітня 2015 року № 101 та довідкою Головного управління МВС України в Донецькій області про безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей від 09 квітня 2015 року.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 21 серпня 2018 року ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій.
За результатами проходження у січні 2016 року огляду військово-лікарська комісія ДУ «ТМО МВС України по Київській області» видана позивачу Свідоцтво про хворобу від 20 січня 2016 року № 22/3В із зазначенням причинно-наслідкового зв'язку - «захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в ОВС».
У подальшому ОСОБА_1 звернувся до військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Київській області» із заявою щодо зміни причинного зв'язку його захворювання на час звільнення.
Постановою військово-лікарська комісія ДУ «ТМО МВС України по Київській області» від 06 квітня 2016 року № 10 були внесені зміни до п. 12 Свідоцтва про хворобу від 20 січня 2016 року № 22/3В та зазначено причинно-наслідковий зв'язок - «захворювання, ТАК, пов'язане захистом Батьківщини».
Центральна медична (військово-лікарська) комісія МВС України листом від 07 листопада 2018 року № 33/2-Р-104 повідомила відповідача, його окремі постанови, у тому числі постанова від 06 квітня 2016 року № 10 щодо ОСОБА_1 , є незаконними та мають бути відмінені відповідно до пп. 3 п. 16 розділу ІІ Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, що затверджене наказом МВС України від 03 квітня 2017 року № 285.
Військово-лікарська комісія ДУ «ТМО МВС України по Київській області» постановою від 16 листопада 2018 року № 87 відмінила постанову від 06 квітня 2016 року № 10 та залишила чинним причинний зв'язок захворювання, встановлений у Свідоцтві про хворобу від 20 січня 2016 року № 22/3В, а саме - «захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в ОВС».
Не погоджуючись із зміною причинно-наслідкового зв'язку свого захворювання, ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що нормами діючого Порядку на момент виникнення спірних правовідносин було передбачено визначення причинно-наслідкового зв'язку виникнення захворювання «ТАК, пов'язане захистом Батьківщини» для військовослужбовців певної категорії, а саме - які проходили службу у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, тому позивач, як командир взводу дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції, яка входить у систему МВС України, не підпадає під таку категорію.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Разом з тим колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для перегляду в судовому порядку протоколів військово-лікарської комісії.
Спірні правовідносини на час складання Свідоцтва про хворобу від 20 січня 2016 року № 22/3В та винесення постанови військово-лікарська комісія ДУ «ТМО МВС України по Київській області» від 06 квітня 2016 року № 10 були врегульовані Положенням про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС (далі - Положення № 85) та Порядком проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС (далі - Порядок № 85), що затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2001 року № 85.
На час прийняття постанови від 16 листопада 2018 року № 87 зазначені нормативно-правові акти втратили чинність у зв'язку із набранням чинності Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, що затверджене наказом МВС України від 03 квітня 2017 року № 285 (далі - Положення № 285).
Звертаючись до суду з вимогою про визнання протиправними дій та скасування постанови від 16 листопада 2018 року № 87, ОСОБА_1 посилався на те, що Військово-лікарська комісія ДУ «ТМО МВС України по Київській області» не наділена повноваженнями переглядати постанови, прийняті відповідно до Порядку № 85, у період дії Положення № 285.
Позивач вважає, що зміни до постанов, які прийняті в період дії Порядку № 85, можуть бути внесені виключно за зверненням особи, щодо якої вони складені.
Такий висновок обґрунтований тим, що відповідно до п. 18 розділу VIII Положення № 285 звільнені зі служби поліцейські, яким постановою ВЛК встановлено причинний зв'язок захворювань відповідно до Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2001 року № 85, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за № 165/5356, мають право на внесення змін до зазначених постанов згідно з цим Положенням.
Надаючи оцінку зазначеним доводам позивача колегія суддів враховує, що Положенням № 285 були запровадженні інші формулювання причинно-наслідкового зв'язку захворювання у порівнянні з тими, що містилися у Порядок № 85.
У свою чергу п. 18 розділу VIII Положення № 285 надає поліцейським, які звільнені зі служби, право на перегляд і зміну причинно-наслідкового зв'язку захворювання, визначеного в період дії Порядок № 85, за новими правилами, які запроваджені Положенням № 285.
Разом з тим, Положення № 285 не встановлює обмежень щодо перегляду раніше прийнятих постанов за ініціативою інших суб'єктів, ніж звільнений зі служби поліцейський.
Згідно з п. 2 розділу ІІ Положення № 285 штатними ВЛК є Центральна медична (військово-лікарська) комісія МВС, медична (військово-лікарська) комісія державної установи «Територіальне медичне об'єднання» МВС в областях, в місті Києві.
Відповідно до п. 1.2 Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» відповідач є саме штатною військово-лікарською комісією.
У свою чергу пп. 3 п. 16 розділу ІІ Положення № 285 передбачає, що до функцій штатних ВЛК належить перегляд власних постанов і постанов підпорядкованих ВЛК у порядку контролю, а також у разі оскарження їх керівництвом МВС, Національної поліції України, командуванням НГУ чи особами, що пройшли медичний огляд, та в інших необхідних випадках.
Аналогічна за змістом норма міститься також у п. 3.12 розділу ІІІ Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області».
Також п. 1.10 зазначеного Положення передбачено, що ВЛК в адміністративному порядку підпорядковується ДУ «ТМО МВС України по Київській області» та у питаннях проведення військово-лікарської експертизи - ЦВЛК МВС України, постанови якої можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Військово-лікарська комісія ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» правомірно здійснила перегляд власної постанови від 06 квітня 2016 року № 10 у зв'язку із надходження листа Центральної медичної (військово-лікарської) комісії МВС України від 07 листопада 2018 року № 33/2-Р-104.
Підставою для відміни постанови від 06 квітня 2016 року № 10 стало те, що згідно з п. 1.78.6 Порядку № 85 формулювання «захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» передбачене лише для військовослужбовців внутрішніх військ МВС, яким ОСОБА_1 не був.
Формулювання, які використовувалися в постановах ВЛК про причинний зв'язок на час складення Свідоцтва про хворобу від 20 січня 2016 року № 22/3В та постанови від 06 квітня 2016 року № 10, були визначені у п. 1.78. Постанови № 85.
Згідно з абз.абз. 1, 2 п. 1.78.6 Порядку № 85 формулювання «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» використовується у разі, якщо воно виникло в період служби у військових частинах і установах, що входили до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, в період служби у військових частинах і установах, які входили до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.
Постанова в такому формулюванні виноситься щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, вказаних у пункті 1.85.1 цього Порядку.
У відповідності до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу.
Згідно з ч. 6 ст. 2 вказаного Закону видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Як раніше зазначалося, у період проходження служби на посаді командира взводу дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Біла Церква та Білоцерківського району, підпорядкованого Управлінню Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Київській області, ОСОБА_1 був відряджений у Донецьку області у складі сил та засобів, які залучалися та брали безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань.
Відомостей про зарахування позивача в період відрядження до особового складу військових частин або установ, що входили до складу діючої армії матеріали справи не містять.
Натомість зі змісту довідки Головного управління МВС України в Донецькій області про безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей від 09 квітня 2015 року та листа Головного управління МВС України в Донецькій області від 03 вересня 2019 року № 313дскЛК вбачається, що у період відрядження позивач перебував на обліку в Головному управлінні МВС України в Донецькій області та залишався в особовому складі зведеного загону УДАІ Головного управління МВС України в Київській області.
Отже, в період участі в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей ОСОБА_1 не був військовослужбовцем та не проходив службу у військових частинах і установах, що входили до складу діючої армії.
У зв'язку з цим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у постанові відповідача від 06 квітня 2016 року № 10 причинно-наслідковий зв'язок захворювання був визначений невірно.
За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова Військово-лікарської комісії ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» від 16 листопада 2018 року № 87 про відміну зазначеної постанови є законною та обґрунтованою.
Представник позивача посилався на те, що ОСОБА_1 під час участі в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей виконував бойові завдання та приймав участь у бойових діях по захисту незалежності та суверенітету України, тобто виконував функції щодо захисту Батьківщини. З огляду на те, що хвороба розвинулася в зазначений період, представник позивача вважає, що ОСОБА_1 має право на встановлення причинно-наслідкового зв'язку із формулюванням «захворювання ТАК, пов'язане захистом Батьківщини».
Однак, як раніше зазначалося, положеннями п. 1.78.6 Порядку № 85 чітко визначені випадки, у яких використовується вказане формулювання. Підстав для зазначення такого формулювання у свідоцтві про хворобу позивача судом не встановлено.
Колегія суддів також враховує, що Порядок № 85 не визначав формулювань, які підлягають застосуванню до осіб, хвороба яких пов'язана із участю в антитерористичній операції.
Разом з тим, з 12 лютого 2019 року набули чинності зміни до Положення № 285, які передбачають таке формулювання причинно-наслідкового зв'язку: «Захворювання, ТАК, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення».
У свою чергу п. 18 розділу VIII Положення № 285 надає позивачу право на внесення змін до постанови ВЛК про встановлення причинного зв'язку захворювання, що була винесена відповідно до Порядку № 85.
Таким чином п. 18 розділу VIII Положення № 285 визначив механізм, за допомогою якого причинно-наслідковий зв'язок захворювання позивача може бути переглянутий та, за наявності підстав, змінений з використанням формулювання, яке, на думку позивача, відповідає фактичним обставинам, за яких відбувся розвиток його захворювання.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнати протиправними дії Військово-лікарської комісії ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» щодо прийняття постанови від 16 листопада 2018 року № 87 з причинним зв'язком «захворювання, пов'язане із проходженням служби в ОВС» через прийняття протоколу від 16 листопада 2018 року № 87 та скасування зазначеної постанови.
Разом з тим колегія суддів вважає, що протокол засідання М(ВЛ)К Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» від 16 листопада 2018 року № 87 не є рішенням суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим вимоги про визнання протиправним та скасування такого протоколу, а також про визнання протиправними дій щодо його складання - не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пп. 3 п. 1 розділу IX Положення № 285 постанови ВЛК, прийняті за результатами лікарської (військово-лікарської) експертизи, записуються щодо поліцейських, військовослужбовців за результатами медичного огляду - до Акта медичного огляду, Довідки або Свідоцтва про хворобу, медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, Книги (журналу) обліку документації ВЛК, в інших випадках - до Книги протоколів засідань ВЛК (додаток 16) та Постанови (додаток 17).
Згідно з п.п. 3, 4, 6 Положення № 285 в Книзі протоколів засідань ВЛК зазначаються документи, на підставі яких прийнята постанова (витяги із медичної документації, документація щодо участі в АТО, у бойових діях, щодо обставин отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), щодо часу виникнення і загострення захворювання). Наводиться скорочений зміст вказаних документів. Оформлення протоколів засідань ВЛК за дорученням голови комісії здійснюють лікар та медичний реєстратор ВЛК. Протокол засідання ВЛК підписується головою та членами комісії. Окремі постанови штатних ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтва) оформлюються протоколом у Книзі протоколів засідань ВЛК та Постановою (додаток 17).
Зазначені норми права вказують на те, що у протоколі фіксується хід засідання ВЛК, зміст прийнятої постанови та документи, на основі яких прийнято рішення.
Протокол засідання М(ВЛ)К Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» від 16 листопада 2018 року № 87 не є індивідуальним актом, а самі по собі дії щодо його складання не порушують прав позивача.
Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 640/12476/16-а зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
У межах спору, що виник між ОСОБА_1 та Військово-лікарською комісію ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області», належним та ефективним способом захисту прав позивача, у разі визнання їх порушеними, є визнання протиправною та скасування постанови від 16 листопада 2018 року № 87.
За таких обставин колегія суддів вважає, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування протоколу засідання ВЛК та про визнання протиправними дій щодо його складання не підлягають розгляду судом, у тому числі в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, проте помилково розглянув справу в частині вимог, пов'язаних з оскарженням протоколу засідання військово-лікарської комісії. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року - скасувати в частині.
Керуючись ст.ст. 238, 242, 308, 310, 316, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування протоколу засідання М(ВЛ)К Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» від 16 листопада 2018 року № 87 - скасувати та прийняти нове рішення про закриття провадження у справі в цій частині.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді А.Ю. Кучма
В.В. Файдюк
Постанова складена у повному обсязі 17 вересня 2019 року.