Справа № 826/3540/18 Суддя першої інстанції: Шевченко Н.М.
17 вересня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Бєлової Л.В. та Бужак Н.П.,
при секретарі - Кузик О.С.,
за участю:
представника позивача: - ОСОБА_1 ,
представника відповідача: - Доброва О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про зобов'язання вчинити дії,
У березні 2018 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про зобов'язання вчинити дії, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Київської міської митниці ДФС як правонаступника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів з невиплати ОСОБА_2 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 05.09.2012 року по 18.06.2014 року в повному обсязі;
- зобов'язати Київську міську митницю ДФС як правонаступника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів вчинити дії з виплати ОСОБА_2 недоплачену частину середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 05.09.2012 по 18.06.2014 у розмірі 88 123,05 грн. шляхом стягнення вказаної суми з Київської міської митниці ДФС на зарплатний картковий рахунок ОСОБА_2 .
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу від Київської міської митниці Державної фіскальної служби України до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Київською міською митницею ДФС виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №2а-12428/12/2670, примусове виконання якого забезпечено виконавчими провадженнями №ВП 40958918 та №ВП 41163797 та вірно розраховано суму коштів за час вимушеного прогулу позивачу при звільненні, адже в межах спірних правовідносин підлягає застосуванню останній абзац пункту 4 Порядку №100 (у редакції, чинній на момент виконання наказу Київської регіональної митниці ДМС України №985-к від 04.09.2012 р. та проведення повного розрахунку з ОСОБА_2 ), згідно з яким, якщо працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_2 з 1989 року працював у митних органах України.
У 2003 році згідно наказу Київської регіональної митниці №52К від 29.01.2003 року був призначений на посаду Начальника вантажного відділу №5 Київської регіональної митниці.
Наказом Державної митної служби України від 18.02.2011 року №226-К позивача звільнено із займаної посади.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2011 року у справі №2а-3317/11/2670 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 18.02.2011 р. №226-К «Про звільнення ОСОБА_2 »;
поновлено ОСОБА_2 на посаді, яка відповідає раніше займаній посаді, а саме на посаді начальника митного поста «Київ-Західний» Київської регіональної митниці;
стягнуто з Київської регіональної митниці на користь позивача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2011 у справі №2а-3317/11/2670 залишено без змін.
Відповідно до наказу Державної митної служби №1784-К від 03.09.2012 року на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2011 року у справі №2а-3317/11/2670 ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника митного поста «Київ-Західний» Київської регіональної митниці з 19.02.2011 року.
На підставі вищевказаного, наказом Київської регіональної митниці ДМС України №973-к від 03.09.2012 року ОСОБА_2 приступив до виконання службових обов'язків за посадою начальника митного посту «Київ-Західний» з 03.09.2012 року. Позивачу нараховано та виплачено середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 19.02.2011 року по 02.09.2012 року.
У подальшому, наказом Державної митної служби України №1796-к від 04.09.2012 року ОСОБА_2 звільнено за порушення присяги державного службовця, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».
На виконання вказаного вище наказу Київською регіональною митницею прийнято наказ від 04.09.2012 року №985-к про проведення повного розрахунку з ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з вказаним наказом Державної митної служби України від 04.09.2012 року №1796-к, позивач оскаржив його до Окружного адміністративного суду міста Києва.
12.12.2012 року Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалено постанову у справі №2а-12428/12/2670 за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Київської регіональної митниці про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якою позовні вимоги були задоволені частково, а саме:
визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України «Про звільнення ОСОБА_2 » від 04.09.2012 р. №1796-к;
стягнуто з Київської регіональної митниці на користь ОСОБА_2 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дати поновлення на роботі;
зобов'язано Державну митну службу України розглянути питання про поновлення ОСОБА_2 на рівнозначній посаді відповідно до Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.02.1993 р. №97;
в іншій частині позовних вимог відмовлено.
23.07.2013 року Київським апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову у справі №2а-12428/12/2670, якою частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 та змінено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2012 р., а саме: скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2012 р. у справі №2а-12428/12/2670 в частині зобов'язання Державної митної служби України розглянути питання про поновлення ОСОБА_2 на рівнозначній посаді відповідно до Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.02.1993р. №97 та зобов'язано Державну митну службу України поновити ОСОБА_2 на посаді начальника митного поста «Західний» Київської регіональної митниці, в іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2012 р. у справі № 2а-12428/12/2670 залишено без змін.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2014 року у справі № 2а-12428/12/2670 змінено сторону виконавчого провадження у частині примусового стягнення з Київської регіональної митниці на користь ОСОБА_2 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а саме з Київської регіональної митниці на Київську міжрегіональну митницю Міндоходів, змінено порядок і спосіб виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду 23.07.2013 р. у справі №2а-12428/12/2670 шляхом поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника митного поста «Західний» Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.
Наказом Міністерства доходів і зборів України №1798-о від 19.06.2014 року ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника митного поста «Західний» Київської міжрегіональної митниці Міндоходів з 04.09.2012 року.
Наказом Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 23.06.2014 року №921-0 встановлено нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в період з 05.09.2012 року по 18.06.2014 року.
На підставі вказаного вище, позивачу було виплачено 35 914,71 грн. за період вимушеного прогулу з 05.09.2012 року по 18.06.2014 року, що підтверджується виданою Київською міською митницею ДФС довідкою від 25.01.2018 р. № 17, копія міститься в матеріалах справи.
Не погоджуючись з виплаченою сумою середньої заробітної плати, вважаючи, що позивачу не доплачено середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 88 123,05 грн., останній звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що в межах спірних правовідносин позивач оскаржує бездіяльність Київської міської митниці ДФС як правонаступника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів щодо невиплати ОСОБА_2 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 05.09.2012 року по 18.06.2014 року в повному обсязі (на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2012 року).
З даного приводу варто наголосити, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2018 року було задоволено заяву Київської митниці ДФС про закриття провадження у справі, провадження у справі № 826/3540/18 закрито, з підстави, передбаченої п.1 ч.4 ст. 238 КАС України.
У вищевказаній ухвалі судом було вказано, що на день постановлення ухвали відносно даного періоду вже є рішення суду по справі № 2а-124258/12/2670, яке набрало законної сили, яким Київську міську митницю ДФС зобов'язано виплатити ОСОБА_2 кошти за вимушений прогул, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що в межах спірних правовідносин, позивач намагається зобов'язати виконати інше рішення суду по справі № 2-а-12428/12/2670, залишаючи поза увагою створений державною порядок примусового виконання рішення суду.
Ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2018 року була скасована постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року, відповідно до змісту якої колегією суду було зазначено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2012 року у справі № 2а-12428/12/2670 стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з дати звільнення по дату поновлення на роботі, проте не було встановлено чіткого розрахунку суми середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка мала б біти виплачена позивачеві.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції було зроблено висновок, що судом першої інстанції повинен був би бути перевірений обрахунок та виплату суму середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, що мала б бути виплачена ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Так, як зазначалось вище, резолютивною частиною постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2012 року у справі № 2а-12428/12/2670 стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з дати звільнення по дату поновлення на роботі.
Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно наданої Київською міжрегіональною митницею Міндоходів довідки від 25.09.2013 року № 189, копія якої наявна в матеріалах справи, на день звільнення ОСОБА_2 середньомісячна заробітна плата позивача, відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, становила 6091,05 грн.
Отже, на переконання колегії суддів, саме з цієї базової розрахункової величини мала бути розрахована сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу для виплати позивачу.
Згідно з п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна («годинна») заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Період вимушеного прогулу позивача тривав з 05.09.2012 року по 18.06.2014 року. Кількість робочих днів у цей період становила 448 робочих днів:
згідно листа Мінсоцполітики «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік» від 23.08.2011 року №8515/0/14-11/13 кількість робочих днів у період з 05.09.2012 року по 31.12.2012 року складала 84 робочих днів;
згідно листа Мінсоцполітики «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік» від 21.08.2012 року №9050/0/14-12/13 кількість робочих днів у 2013 році складала 251 робочий день;
згідно листа Мінсоцполітики «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» від 04.09.2013 року № 9884/0/14-13/13 кількість робочих днів у період з 01.01.2014 по 18.06.2014 складала 113 робочих днів.
Середня заробітна плата позивача за липень, серпень 2012 року (два місяці, що передували звільненню) згідно з довідкою № 25 від 31.01.2018 року становила 12 182, 10 грн. Кількість робочих днів у липні 2012 року становила 22 робочих дні, у серпні 2012 року - 22 робочих дні.
Отже, середньоденний заробіток ОСОБА_2 складав 276, 87 грн.
Виходячи з розміру середньоденної заробітної плати, позивачу за 448 робочих днів мало б бути нараховано 276,87 грн.*448 робочих днів (у період з 05.09.2012 року по 18.06.2014 року) всього у сумі 124 037,76 грн.
Згідно з довідкою Київської міської митниці ДФС від 25.01.2018 року № 17 позивачу за час вимушеного прогулу з 05.09.2012 р. по 18.06.2014 р. відповідачем було сплачено 35 914, 71 грн., отже сума не виплаченого заробітку за час вимушеного прогулу складає 88 123,05 грн.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача та суду першої інстанції на останній абзац пункту 4 Порядку №100 (у редакції, чинній на момент виконання наказу Київської регіональної митниці ДМС України №985-к від 04.09.2012 р. та проведення повного розрахунку з ОСОБА_2 ) який визначає, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу, з огляду на те, що таким чином суд та відповідач вставили інший (власний) порядок виконання рішення суду, всупереч його резолютивній частині, якою прямо передбачено стягнення на користь позивача середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу з дати звільнення по дату поновлення на роботі.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Київської міської митниці Державної фіскальної служби як правонаступника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів з невиплати ОСОБА_2 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 05.09.2012 року по 18.06.2014 року в повному обсязі.
Зобов'язати Київську міську митницю Державної фіскальної служби як правонаступника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів вчинити дії з виплати ОСОБА_2 недоплачену частину середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 05.09.2012 року по 18.06.2014 року у розмірі 88 123,05 грн. шляхом стягнення вказаної суми з Київської міської митниці Державної фіскальної служби.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко
Суддя: Л.В.Бєлова
Н.П.Бужак
Повний текст рішення виготовлено 17 вересня 2019 року.