18 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/8350/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Матковської З.М., Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року про повернення позовної заяви у справі № 140/1975/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Луцький слідчий ізолятор» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку повернуто позивачу (ухвала першої інстанції постановлена суддею Ксензюк А.Я. в м. Львові Львівської області 18.07.2019 року), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державної установи «Луцький слідчий ізолятор» (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання виплатити позивачу грошову компенсацію за належні йому до видачі предмети речового майна в розмірі 14168,37 грн. та стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 листопада 2018 року по 20 червня 2019 року в сумі 91139,02 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Не погодившись із вказаною ухвалою, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що вказана ухвала є незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року про повернення позовної заяви скасувати, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції протиправно застосував місячний строк на звернення до суду з позовною заявою, а також протиправно визнав причини пропуску строку на звернення до суду неповажними.
Справа розглядалась в порядку письмового провадження відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - також КАС України).
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 122 КАС України встановлені строки звернення до адміністративного суду.
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України).
Згідно частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Категорія справ, до яких відноситься справа, що розглядається, належить до справ щодо проходження публічної служби, однак безпосередньо стосується порушення майнових прав особи, які пов'язані зі звільненням з публічної служби.
Належність позивачу права на отримання компенсації за речове майно підтверджується наявними у справі довідками.
Дана компенсація не входить до складу грошового забезпечення та до виплат, які б належали позивачу при звільненні, та носить одноразовий характер.
Специфічний характер правовідносин у категорії спорів, що розглядаються, у яких на публічно-правовий характер спору накладається майновий аспект, змушує брати до уваги ці особливості при визначенні того, які норми визначають строки звернення до суду для цих справ.
В той же час, враховуючи специфіку публічно-правових спорів, для вирішення яких КАС України визначені спеціальні строки, колегія суддів вважає достатнім строком для реалізації позивачем права звернення до суду за захистом порушеного права загальний шестимісячний строк, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 липня 2019 року у справі № 821/2/18.
Як видно з матеріалів справи, про порушення своїх прав та інтересів у зв'язку з невиплатою компенсації за речове майно, позивач дізнався 12.11.2018 року, що ним не заперечується.
Відтак, початок перебігу шестимісячного строку звернення до суду із даним позовом слід рахувати з 12 листопада 2018 року.
Покликання апелянта на те, що він неодноразово усно звертався до відповідача щодо виплати грошової компенсації, неможливість звернення до суду через зайнятість на службі, скрутне матеріальне становище, відсутність адвоката, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано будь-яких доказів. Крім того, дані обставини жодним чином не впливають на перебіг шестимісячного строку звернення до суду за захистом порушеного права.
Позовна заява подана до суду першої інстанції 11.07.2019 року, тобто з пропуском зазначеного строку.
Крім того, аналізуючи оскаржуване рішення, апеляційний суд звертає увагу і на ту обставину, що однією з позовних вимог є не тільки стягнення компенсації за речове майно, а і стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Слід зауважити, що дана позовна вимога є похідною від вирішення основної вимоги про стягнення компенсації за речове майно, оскільки її самостійне вирішення видається неможливим.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне в даній ситуації застосувати відповідні норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), якими субсидіарно врегульовані правовідносини, які не регулюються спеціальним законодавством.
Так, згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, аналіз даної норми також свідчить, що повертаючи позовну заяву внаслідок пропуску строку звернення до суду з основною вимогою (про стягнення грошової компенсації за речове майно), слід аналогічним чином застосувати наслідки пропуску строку і до вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, яка є похідною від вирішення основної вимоги.
Відповідно до частин першої-другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху; при цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку; якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналізуючи вищенаведене, вірним є висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви позивачу, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Однак, повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що до вказаних правовідносин повинен бути застосований місячний строк звернення до суду, визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України, що суперечить правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 04 липня 2019 року у справі № 821/2/18, де останній дійшов висновку, що до вказаних правовідносин застосовується шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ґрунтуватися на засадах верховенства права.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - також Суд), а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Зокрема, Суд неодноразово зазначав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року (пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (рішення у справі «Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, пп. 51-52; і у справі «Толстой Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, пп. 62-67).
Таким чином, практика Суду також свідчить про необхідність врахування законодавчо встановлених національним законодавством обмежень щодо строків звернення до суду.
Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до приписів частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 4 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції правильно по суті вирішив даний публічно-правовий спір, однак з порушенням норм процесуального права, а тому оскаржене рішення суду слід змінити, змінивши його мотивувальну частину наведеними вище мотивами повернення позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року про повернення позовної заяви у справі № 140/1975/19 - змінити в частині мотивів повернення позовної заяви відповідно до мотивувальної частини постанови апеляційного суду.
У решті ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року про повернення позовної заяви у справі № 140/1975/19 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді С. М. Кузьмич
З. М. Матковська