Справа № 826/15478/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.
17 вересня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві (далі - ГУ МВС у м. Києві), Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), у якому просив:
- визнати протиправними дій ГУ МВС у м. Києві щодо невиплати заробітної плати та стягнути невиплачену заробітну плату в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 6 801,74 грн. щомісячно з 15 січня 2018 року по день прийняття рішення судом;
- визнати протиправними дії МВС України щодо неприсвоєння позивачу чергового спеціального звання та зобов'язати МВС України видати наказ про присвоєння позивачу чергового спеціального звання - полковник міліції.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його було поновлено на посаді відповідно до рішення суду, водночас фактично до роботи допущено не було, як і не було виплачено заробітної плати та присвоєно чергового спеціального звання.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено частково
Визнано протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період роботи з 15 січня 2018 року по день припинення трудових відносин.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив суд скасувати рішення з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що у даному випадку судом порушено норми процесуального права, оскільки не було залучено в якості співвідповідача Святошинське РУ ГУ МВС України у м. Києві. Між тим, позивач проходив службу у Святошинському РУ ГУ МВС України у м. Києві, яке є окремою юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку, володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним державним майном.
Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається апелянт в своїй скарзі. Тобто, в даному випадку рішення переглядається а частині задоволення позовних вимог - щодо зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період роботи з 15 січня 2018 року по день припинення трудових відносин.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 1995 року по листопад 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.
04 листопад 2015 року у зв'язку із виявленням бажання проходити службу у Національній поліції позивачем на ім'я начальника ГУ МВС у м. Києві був поданий рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за пп.«з» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації), а саме до Національній поліції.
07 листопад 2015 року у зв'язку із виявленням бажання проходити службу у Національній поліції позивачем було подано заяву про прийняття на службу. У зв'язку з чим він допущений до служби та виконував функціональні обов'язки поліцейського, успішно здав тестування, пройшов поліграф та атестаційну комісію.
Між тим, в подальшому 11 січня 2016 року позивач отримав витяг з Наказу начальника ГУ МВС у м. Києві № 1016 о/с від 06 листопад 2015 року, відповідно до якого позивача звільнено з посади начальника 1-го відділу міліції (з обслуговування житлового масиву «Біличі») Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві на підставі пп.«г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штату).
В подальшому, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2018 року, яке було залишено в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року та ухвалою Верховного суду від 04 травня 2018 року, зазначений наказ скасовано, ОСОБА_1 поновлено на посаді, зобов'язано Головне управління Національної поліції у м. Києві розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію», стягнуто з ГУ МВС у м. Києві на користь ОСОБА_1 246972,33 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу з 06 листопад 2015 року по 15січня 2018 року без урахування обов'язкових податків та зборів, допущено рішення до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення в межах одного місяця у розмірі 6 801,74 грн.
На виконання вказаного рішення наказом ГУ МВС України в м. Києві № 7 о/с від 27 лютого 2018 року позивача поновлено на посаді.
07 травня 2018 року на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2018 року ГУ МВС України в м. Києві видало наказ №20 о/с, яким скасовано наказ начальника ГУ МВС у м. Києві № 1016 о/с від 06 листопад 2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади, з виплатою у розмірі 246972,33 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу з 06 листопад 2015 року по 15 січня 2018 року.
Позивач неодноразово звертався до ГУ МВС України з листами про надання інформації про дату, час та місце виходу на службу, про причину затримки виплати заробітної плати.
Листом від 19 червня 2018 року № ЛК-К-449зі/123/01/30-2018 ГУ МВС у м. Києві надало відповідь, що структурний підрозділ, в який позивача було поновлено на посаді, ліквідовано, з огляду на що відсутні підстави для виплати заробітної плати.
Листом від 19 червня 2018 року № ЛК-К-81-зі/125/26/05-20-2018 ГУ МВС у м. Києві надало роз'яснення позивачу, що через відсутність штатного розпису, структурних підрозділів Головного управління, Головне управління МВС у м. Києві не має можливості та повноважень допустити позивача до виконання обов'язків, призначення посадового окладу.
Позивач, вважаючи дії відповідачів протиправними, а свої права порушеними, звернувся із відповідним позовом до суду.
Стаття 43 Конституції України гарантує кожному громадянину право заробляти собі на життя працею та отримувати за це винагороду у вигляді заробітної плати, не нижчої від визначеної законом.
Згідно статті 94 Кодексу законів про працю та статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Статтею 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч.1 статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Як зазначалося вище, ОСОБА_1 був поновлений на посаду начальника 1-го відділу міліції (з обслуговування житлового масиву «Біличі») Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві судовим рішенням та на даний час перебуває у трудових відносинах з Головним управлінням МВС у м. Києві. Таким чином, позивачу має нараховуватись та виплачуватись заробітна плата.
Відповідно до ч. 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11. листопада 2007 року) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» від 18 листопада 2003 року №01-8/1427).
Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії», п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
З урахуванням наведеного судом не приймається до уваги твердження апелянта про те, що він є неналежним відповідачем у даній справі та про необхідність здійснення його заміни на Святошинське РУ ГУ МВС України у м. Києві або залучення останнього в якості співвідповідача з підстав його необґрунтованості та безпідставності.
Так, судовим рішенням, що набрало законної сили і має бути обов'язково виконано, суб'єктом, якого зобов'язано стягнути на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 06 листопад 2015 року по 15 січня 20108 року визначено саме з ГУ МВС у м. Києві, зокрема, з тої підстави, що скасований наказ про звільнення позивача з посади приймався безпосередньо ГУ МВС у м. Києві.
Відтак, наразі в суду не має жодних підстав досліджувати правомірність визначення в даній справі відповідачем саме ГУ МВС у м. Києві.
Таким чином, в ході розгляду справи судом не встановлено доказів виплати належних до виплати позивачу сум. Невиплата цих сум не заперечується також й відповідачем.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих за період з листопада 2015 року по січень 2018 року сум заробітної плати за час вимушеного прогулу.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.В. Чаку