Справа № 826/1752/18
16 вересня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Літвіної Н.М., суддів Сорочка Є.О., Федотова І.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної казначейської служби України, третя особа на стороні відповідачів - Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,-
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2018 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 10 липня 2019 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України, а саме - Апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду, а викладені у заяві про поновлення строку причини поважними визнані не були, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Апелянт отримав не пізніше 19 серпня 2018 року, про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції на конверті, в якому надійшла заява про усунення недоліків.
На виконання вимог даної ухвали Відповідачем 19 серпня 2019 року направлено до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку обґрунтовано тим, що причиною пропуску процесуального строку стало те, що подана вперше ГУ ДФС у м. Києві апеляційна скарга судом апеляційної інстанції не розглядалася, а тому контролюючий орган направив її повторно. Крім іншого, у заяві підкреслено, що ГУ ДФС у Київській області немає можливості підтвердити дату направлення вперше поданої апеляційної скарги, оскільки представника, який здійснював супровід справи, було звільнено з посади.
Надаючи оцінку викладеним у заяві доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається з відбитку штампу реєстрації вхідної кореспонденції контролюючого органу на доданій до заяви копії першої сторінки рішення суду першої інстанції, копії тексту оскаржуваного рішення було отримано Відповідачем 20 листопада 2018 року. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних та неробочих днів було 30 грудня 2018 року. Проте апеляційну скаргу направлено до суду першої інстанції 18 серпня 2019 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
Доводи Апелянта про те, що вперше подання апеляційної скарги відбулося в межах процесуального строку, судом оцінюється критично, оскільки Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження зазначених обставин.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб не може бути поважною причиною для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Посилання ГУ ДФС у м. Києві на гарантоване чинним законодавством право останнього на апеляційне оскарження судового рішення суд вважає помилковим у контексті спірних правовідносин з огляду на таке.
Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 року у справі «Устименко проти України» зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Лелас проти Хорватії», відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Таким чином, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску ГУ ДФС у м. Києві строку на апеляційне оскарження. Інших доводів поважності причин пропуску строку Апелянтом не зазначено.
У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту. При цьому, визнання заяви Апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження необґрунтованою перешкоджає розгляду заявленого Відповідачем клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про поновлення строків на апеляційне оскарження судового рішення - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної казначейської служби України, третя особа на стороні відповідачів - Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії - відмовити.
Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Н.М. Літвіна
Судді О.Є. Сорочко
І.В. Федотов