Справа № 640/3872/19 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.
10 вересня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Горяйнова А.М., Лічевецького І.О.
за участю секретаря Такаджі Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2019 року
у справі № 640/3872/19 (розглянуту у відкритому судовому засіданні)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до відповідача Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень,
У березні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 21 лютого 2019 року № 21.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що перевірку проведено без наявності підстав та з порушенням вимог законодавства, а встановлені перевіркою обставини не відповідають дійсності. Зокрема, позивачем зазначено, що ним узгоджено всі умови договору, та повідомлено клієнту всі інформацію щодо матеріалів та інших складових.
Рішенням Окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві №21 від 21.02.2019 р.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Позивачем відзивів (заперечення) на апеляційну скаргу подано не було.
В судовому засіданні представником відповідача підтримано вимоги та доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в місті Києві проведено позапланову перевірку державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів. За результатом перевірки складено акт № 381-1 від 04.02.2019 року та протокол про адміністративне правопорушення від 05.02.2019 року.
Проведеною перевіркою встановлено відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації на партію продукції, отриманої для реалізації - про ціну продукції, ціну кожної одиниці такої продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці ціни продукції по договору від 11.10.2018 року № 972. У супровідній документації, а також у маркуванні або іншим способом у доступній наочній формі про оцінку продукції, чим порушено ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів».
На підставі висновків викладених в акті перевірки Головним управлінням Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в місті Києві 21.02.2019 року складено Постанову № 21 якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 9 522,00грн.
Позивач вважаючи вказану постанову про накладення стягнення протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем зроблено хибні висновки щодо допущення полизачем норм Закону України «Про захист прав споживачів» оскільки позивачем узгоджено з покупцем інформацію стосовно товару, робіт та послуг, як достовірну та своєчасну інформацію про продукцію для споживача щодо виробника (походження товару), гарантійних зобов'язань виробника, даних про основні властивості товару, умови використання тощо.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду контролю), їх посадових осіб права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877 (надалі закон № 877).
Відповідно до статті Закону № 877 заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Згідно 13 ч.1 ст.6 Закону № 877 підставами для здійснення позапланових заходів є: обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання і законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюються тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.
Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону № 877 для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
Згідно ч.2 ст.7 Закону № 877 на підставі наказу оформляться посвідчення, направлення на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (3 зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.
Відповідно до ч.3 ст.7 Закону № 877 у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові: фізичної особи-підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо реальності яких здійснюється захід; номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні: заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, я та по- батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу строк його здійснення).
Згідно з положеннями частини шостої статті 7 Закону № 877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату укладення акту; тип заходу 'плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), з також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства,
Пунктом 7 частини першої статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України "Про електронну комерцію") штраф - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаного для реалізації партій товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімум доходів громадян.
Як вбачається із змісту спірної постанови, підставою для притягнення позивача до відповідальності слугувало встановлення перевіркою відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у пакуванні чи іншим способом ( у доступній наочній формі) про ціну продукції - не зазначено ціну кожної одиниці такої продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції.
Відповідно до змісту пункту 16 розділу 1 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України №104 в 19.04.2007, здійснюючи продаж продовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію " товари в супровідній документації, що додаються до продукції, на етикетці а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити, в тому числі, відомості про дату виготовлення; строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій.
Вказаною нормою передбачено можливість доведення до споживача вказаної інформації в таких формах: в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі) прийнятим для окремих видів товарів.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та замовником - гр. ОСОБА_4 укладено договір № 972 від 11.10.2018 року, за змістом якого виконавець (позивач) зобов'язався виготовити замовнику віконні системи, за розмірами та формою погодженою сторонами у договорі.
Відповідно до змісту спірної постанови, підставою для її винесення слугували висновки відповідача, що ФОП ОСОБА_3 не надано споживачу необхідну доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору, чим порушено п. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до змісту апеляційної скарги, відповідач переконаний, що договір укладений між позивачем та гр. ОСОБА_4 не відображає повної інформації щодо продукції/послуг на виконання яких його укладено.
Поряд із цим, позивачем, як до перевірки та при судовому вирішенні даного спору додано технічне завдання на металопластикові конструкції від 11.10.2018 року, що є додатком до договору та його невід'ємною частиною.
Зазначене технічне завдання містить визначення даних про матеріали, які мають застосовуватись під час виготовлення конструкцій, а саме: тип профілю та фурнітури, колір фурнітури, розміри та характеристики склопакетів, підвіконників, відливів, тип та вид робіт по обшивці балкону споживача листами 20 м.м. площею 5,5 кв.м., зварка додаткових парапетів (4 шт.), демонтаж плитки. Внутрішнє оздоблення: дерево, парапет з утепленням 4,7 кв.м., стеля - пластик 2,4 кв.м., підлога- дошка підлогова 2,4 кв.м.
Загальна вартість послуг, за умовами договору склала 31 740,00грн. із внесенням передоплати в розмірі 9 500,00грн.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що вказане технічне завдання підписано гр. ОСОБА_4 (споживач) особисто.
Відтак, позивачем узгоджено з позивачем інформацію стосовно товару, робіт та послуг, як достовірну та своєчасну інформацію про продукцію для споживача щодо виробника (походження товару), гарантійних зобов'язань виробника, даних про основні властивості товару, умови використання тощо, що свідчить про відсутність порушень у діях позивача.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 865 вищезазначеного кодексу за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частина 1 статті 868 Цивільного кодексу України встановлює, що підрядник зобов'язаний до укладення договору побутового підряду надати замовникові необхідну та достовірну інформацію про запропоновані роботи, їх види та особливості, про ціну та форму оплати роботи, а також повідомити замовникові на його прохання інші відомості, що стосуються договору. Підрядник зобов'язаний назвати замовникові конкретну особу, яка буде виконувати роботу, якщо за характером роботи це має значення.
Отже, ціною, інформація про яку мала бути повідомлена споживачу, є ціна договору, а не ціна кожного окремого матеріалу та виду роботи.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем, як при розгляді спору судом першої інстанції так і при апеляційному розгляді справи не наведено будь яких інших доводів в підтвердження порушення ФОП ОСОБА_3 вимог п. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначено, яку ще, на переконання відповідача інформацію щодо товарів та послуг, позивач повинна була донести споживачеві.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності та необґрунтованості спірного рішення про притягнення позивача до відповідальності
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: А.М. Горяйнов
І.О.Лічевецький
Повний текст постанови виготовлено 16 вересня 2019 року.