18 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/7348/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Обрізка І.М., Попка Я.С.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» та ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року, ухвалене суддею Махаринець Д.Є. у м. Рівне в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі № 1740/2432/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення дій,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність щодо незабезпечення належних житлових, побутових, санітарно-гігієнічних умов тримання засудженого, у відповідності до вимог чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засуджених до довічного позбавлення волі; зобов'язати відповідача у 2-х місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили привести житлові, побутові та санітарно-гігієнічні умови тримання засудженого у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови утримання та відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі.
У обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначає, що відбуває покарання в секторі максимального рівня безпеки для тримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)». За весь період відбування покарання адміністрацією установи порушуються житлово-побутові та санітарні вимоги законодавства щодо умов тримання засуджених, зокрема: приміщення камери № 14, в якій утримують позивача, є надто вузьким та загальна площа камери становить 1400х2500 сантиметрів; штучне освітлення недостатнє; природне освітлення та вікна виходять в середину будівлі сектору, вентиляція дуже слабка; порушуються санітарні норми в туалеті; прогулянковий дворик має малу площу. Позивач додатково зазначає, що про наведені порушення вказано у звіті представника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 22 серпня 2018 року. Крім того, про це зазначено і звіті моніторингової групи від 04 квітня 2013 року, у складі начальника Городищенської виправної колонії № 96, заступника начальника управління Державної пенітенціарної служби у Рівненській області, прокурора прокуратури Рівненської області.
Позивач зазначив, що відповідач порушив його право на належні умови відбування покарання та вважає, що захист порушеного права можливий шляхом визнання бездіяльності відповідача щодо не приведення житлових, побутових та санітарно-гігієнічних умов тримання засудженого у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови утримання та відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі протиправною та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо приведення житлових, побутових та санітарно-гігієнічних умов тримання засудженого у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови утримання та відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» щодо незабезпечення належних житлових, побутових, санітарно-гігієнічних умов тримання засудженого ОСОБА_1 , у відповідності до вимог чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засуджених до довічного позбавлення волі.
Зобов'язано Державну установу «Городищенська виправна колонія (№ 96)» у п'ятимісячний строк привести житлові, побутові та санітарно-гігієнічні умови утримання засудженого ОСОБА_1 у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови утримання та відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі.
У задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» привести житлові, побутові та санітарно-гігієнічні умови утримання засудженого ОСОБА_1 у відповідність до вимог чинного законодавства, саме у двомісячний строк та згідно з ч.1 ст. 382 КАС України подати звіт про виконання судового рішення - відмовлено.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач та відповідач, подавши апеляційні скарги, в яких просять рішення суду першої інстанції скасувати.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про часткове задоволення позову. Таку позицію відповідач пояснює тим, що суд першої інстанції належним чином не розглянув питання прогулянкових двориків, які обладнані на території Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» та зазначив, що прогулянкові дворики не надають засудженим можливості для належної прогулянки, оскільки знаходяться на третьому поверсі та перекриті пластиковим дахом.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що Державна установа «Городищенська виправна колонія (№ 96)» є колонією максимального рівня безпеки, тому Типові правила щодо обладнання секторів для тримання засуджених до довічного позбавлення волі не застосовуються до облаштування сектору максимального рівня безпеки, а законодавством не визначено питання обладнання секторів для тримання засуджених до довічного позбавлення волі при виправних колоніях максимального рівня безпеки. Відповідач зазначає, що адміністрацією установи в цілому вживаються заходи щодо приведення умов тримання засуджених, які є сумісними з повагою до людської гідності відповідно до міжнародних стандартів, у структурних дільницях виправної колонії поступово проводяться відповідні будівельні і ремонтні роботи та вживаються заходи, спрямовані на покращення умов тримання засуджених. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що ні Кримінально-виконавчий кодекс України, ні Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року № 2823/5 не містять в собі приписи, які б розкривали поняття «необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни», встановлювали б відповідні вимоги до влаштування санвузлів в камерах колонії. Відповідач додатково зазначив те, що звіти за результатами моніторингового візиту представника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України містять в собі рекомендації Державній пенітенціарній службі України, зокрема рекомендують Міністерству юстиції України вжити заходів щодо повної реконструкції сектору максимального рівня безпеки Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)», разом з тим, такі, на думку апелянта, не стосуються безпосередньо позивача.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення, яке ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що ОСОБА_1 з 13.03.2012 року відбуває покарання в секторі максимального рівня безпеки для чоловіків до довічного позбавлення волі Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)».
Моніторинговою групою у складі: головного спеціаліста Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого з прав людини Федорука О.О., регіонального координатора Уповноваженого з прав людини у зв'язках з громадськістю в Рівненській області Свірець В.В. та незалежного представника громадськості Секретаріату Уповноваженого з прав людини Рахманного М.І. здійснено моніторинговий візит до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)».
Результати проведення моніторингового візиту зафіксовані у звіті від 04.04.2013 року, де зазначено, що в Державній установі «Городищенська виправна колонія (№ 96)» виявлено ряд недоліків, зокрема, відвідані камери характеризуються поганим природним освітленням, неналежним технічним станом туалетів, слабкою припливно-витяжною вентиляцією. В окремих камерах дошки до підголи не прикріплені.
За результатами моніторингового візиту рекомендовано Державній пенітенціарній службі України вжити заходів щодо приведення норм площі камерних приміщень у Державній установі «Городищенська виправна колонія (№ 96)» відповідно до вимог нормативно-правових актів; забезпечити у всіх камерних приміщеннях доступ до свіжого повітря; забезпечити достатній рівень природного та штучного освітлення у Державній установі «Городищенська виправна колонія (№ 96)»; привести відповідно до вимог нормативно-правових актів двори для проведення прогулянок засуджених, у першу чергу на дільниці для тримання засуджених до довічного позбавлення волі.
22.08.2018 року начальник відділу моніторингу дотримання прав людини на належне утримання Департаменту реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини О.В. Бондаренко та головний спеціаліст відділу права на працю Департаменту моніторингу соціальних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Н.В. Юрченко склали звіт за результатами моніторингового візиту працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
За результатами проведеного моніторингового візиту у Державній установі «Городищенська виправна колонія (№ 96)», Міністерству юстиції України рекомендовано забезпечити: право на приватність у банному комплексі (обладнати душові кабіни шторками/перегородками); належне штучне освітлення в жилих приміщеннях дільниці ресоціалізації; норму жилої площі на кожного засудженого в окремих жилих приміщеннях дільниці ресоціалізації; ретельну перевірку фактів затримки/невідправки кореспонденції засуджених; вжити заходів щодо повної реконструкції сектору максимального рівня безпеки, в якому відбувають покарання засуджені до довічного позбавлення волі в умовах, які є несумісними з повагою до людської гідності.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що адміністрація Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» не вжила належних заходів для приведення умов утримання засудженого до довічного позбавлення волі позивача у відповідність до вимог чинного законодавства, чим допустила протиправну бездіяльність внаслідок невиконання обов'язку, встановленого законом.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Згідно із частиною 1 статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Відповідно до частини 1 статті 7 КВК України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Частиною 2 статті 7 КВК України передбачено, що засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.
Згідно із частиною 4 статті 7 КВК України правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.
Відповідно до частини 5 статті 7 КВК України дискримінація засуджених за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками забороняється.
Частиною 1 статті 102 КВК України передбачено, що режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.
Згідно із частиною 2 статті 150 КВК України засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених, крім тих, які після відбуття десяти років покарання у приміщеннях камерного типу переведені до звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки.
Частиною 2 статті 151 КВК України встановлено, що на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 97 КВК України у дільниці посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки засуджені тримаються в ізольованих жилих приміщеннях, а в дільниці посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки у приміщеннях камерного типу.
Згідно із приписами розділу ХХХІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 року № 2186/5 (далі - Правила), у дільницях посиленого контролю виправних колоній засуджені тримаються в умовах суворої ізоляції від інших засуджених, яка поєднується із застосуванням до них обмежень, передбачених режимом відбування покарання, а також заходів виховного впливу. У дільницях посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та середнього рівня безпеки засуджені розміщуються у звичайних жилих приміщеннях, а в дільницях посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки - у ПКТ. Засуджені, які тримаються у дільниці посиленого контролю, не мають права виходу з жилих приміщень та ПКТ, за винятком виходу на роботу та проведення прогулянок у встановлений розпорядком дня час, а також у випадках надання їм побачень, медичного обстеження та стаціонарної медичної допомоги, відвідування кімнати для виховної роботи.
Частиною 1 статті 115 КВК України передбачено, що особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Засуджені, як правило, тримаються в приміщеннях блочного типу. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри, а у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п'яти квадратних метрів.
Відповідно до пунктів 10-12 Мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями [резолюція 663 CI (XXIV) ( 995_992 ) ООН від 30.08.1955 року] всі приміщення, якими користуються в'язні, особливо спальні, повинні відповідати всім санітарним вимогам, причому належну увагу необхідно звертати на кліматичні умови, особливо на кубатуру цих приміщень, на мінімальну площу їх, на освітлення, опалення і вентиляцію. В приміщеннях, де живуть і працюють в'язні: а) вікна повинні мати достатні розміри для того, щоб в'язні могли читати і працювати при денному світлі, і повинні бути сконструйовані так, щоб забезпечувати доступ свіжого повітря, незалежно від того, є чи немає штучної системи вентиляції; b) штучне освітлення повинне бути достатнім для того, щоб в'язні могли читати і працювати без шкоди для зору. Санітарні вузли повинні бути достатні для того, щоб кожен в'язень міг задовольнити свої природні потреби, коли йому це потрібно, в умовах чистоти і пристойності.
Згідно із пунктами 1, 2, 4 Європейських пенітенціарних (в'язничних) правил (Рекомендація № R (2006) 2 від 12.02.1987 року Комітету Міністрів держав-учасниць) при поводженні з усіма особами, позбавленими волі, необхідно дотримуватись їхніх прав людини. Особи, позбавлені волі, зберігають усі права, яких вони не були законно позбавлені за рішенням суду, відповідно до якого вони засуджені до позбавлення волі чи взяті під варту. Утримання ув'язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсів.
Пунктом 18 Європейських пенітенціарних (в'язничних) правил встановлено, що у всіх будівлях, де ув'язнені повинні мешкати, працювати або збиратися: a. вікна мусять бути достатньо великими, аби ув'язнені могли читати чи працювати при природному освітленні в нормальних умовах, та забезпечувався приплив свіжого повітря, крім тих випадків, коли є відповідна система кондиціонування повітря; b. штучне освітлення мусить відповідати загальноприйнятим технічним нормам; c. повинна бути передбачена система сигналізації, яка дозволяє ув'язненим негайно встановлювати контакт із персоналом.
Відповідно до пункту 1.2 Положення про сектор максимального рівня безпеки при виправній колонії середнього рівня безпеки (далі - Положення), затвердженого Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.07.2005 року № 124, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.08.2005 року № 881/11161, Сектор є структурним підрозділом виправної колонії середнього рівня безпеки (далі - колонія), на території якої він створений, і розташовується в ізольованому (локальному) секторі житлової зони колонії на базі капітально побудованих приміщень камерного типу (далі - ПКТ).
Згідно із пунктом 1.3 Положення у секторі тримаються засуджені до позбавлення волі на певний строк, яким за рішенням Апеляційної комісії Державного департаменту України з питань виконання покарань з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі (далі - Апеляційна комісія Департаменту), установлено відбування покарання у ПКТ виправної колонії максимального рівня безпеки, а також чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Пунктом 1.8 Положення передбачено, що Сектор не має прав юридичної особи. Бухгалтерські та фінансові операції з його обслуговування провадяться відповідними службами колонії.
Додатком до Положення є Типові правила щодо обладнання секторів для тримання засуджених до довічного позбавлення волі (далі - Типові правила), відповідно до пункту 1 яких ці правила застосовуються для обладнання нових та реконструкції і капітального ремонту діючих секторів максимального рівня безпеки (далі - сектори). При облаштуванні секторів, крім цих правил, необхідно також керуватися вимогами державних будівельних норм, державних стандартів України, державними протипожежними та санітарними нормами при будівництві, а також вимогами відомчих нормативно-правових актів, що регламентують це питання.
Відповідно до пункту 3 Типових правил з метою забезпечення надходження до камери належного природного освітлення відношення площі світлових прорізів до площі підлоги встановлюється не менше 1:8, віконні прорізи виконуються висотою 1200 мм, шириною - не менше 900 мм. У кожній камері встановлюються санітарний вузол, обладнаний унітазом із зливним бачком, умивальник та при технічній можливості душова кабіна. Санітарний вузол обов'язково відгороджується суцільною перегородкою висотою не менше 1 м з дверима, що відчиняються з зовні.
Згідно із п. 3 Типових правил прогулянкові дворики розміщуються на території сектору або на даху будівлі з ПКТ і будуються з розрахунку 3 кв. м на одну особу і не менше ніж на 25% від загальної кількості місць для засуджених у секторі. Площа кожного прогулянкового дворика має бути не менше ніж 12 кв. м.
Пунктом 4.2 Типових правил передбачено, що у приміщеннях передбачається припливна або припливно-витяжна вентиляція. У камерах передбачаються: а) припливно-механічна вентиляція з підігрівом припливного повітря в холодний період та розташування повітроводів у коридорах уздовж повздовжньої стіни з розміщенням припливних отворів у стінах камер; б) витяжна гравітаційна вентиляція через окремі для кожної камери витяжні канали, що розміщуються у стіні.
Апеляційний суд на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи встановив, що житлово-побутові та санітарно-гігієнічні умови утримання, засудженого до довічного позбавлення волі, ОСОБА_1 , який утримується в секторі максимального рівня безпеки Державної установи «Городищенська виправна установа (№ 96)» не відповідають встановленим стандартам як в міжнародному, так і в національному законодавстві.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 28 Конституції України ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Пунктом 15 частини 1 статті 18 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV), посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, зобов'язані створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення.
Відповідно до пункту 1.9 Положення про сектор максимального рівня безпеки при виправній колонії середнього рівня безпеки, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.07.2005 року № 124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.08.2005 року № 881/11161, установлено, що начальник колонії та його заступники несуть персональну відповідальність за додержання вимог законодавства, умов і режиму тримання засуджених у секторі.
Разом з цим, відповідно до підпункту 12 пункту 5 Положення про Державну установу «Городищенська виправна колонія (№ 96)», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 27.06.2018 року № 2134/5, виправна колонія відповідно до покладених на неї завдань здійснює матеріально-побутове забезпечення засуджених, які тримаються у виправній колонії, відповідно до вимог нормативно-правових актів; створює їм побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Калашников проти Росії» суд вказав що умови утримання заявника під арештом, зокрема переповненість камери, її антисанітарія і вплив цих факторів на здоров'я та якість життя заявника у поєднанні із тривалістю такого арешту, є таким поводженням, що принижує людську гідність. Отже, мало місце порушення ст.3 Конвенції.
У іншому рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» зазначено, що уряд нічим не підтвердив свої аргументи щодо належного функціонування вентиляційної системи. За цих обставин Суд схильний віддати перевагу версії заявника з цього питання (див. рішення у справі « Ахмет Озкан та інші проти Туреччини» (Ahmet Ozkan and Others v. Turkey), N 21689/93, п. 426, від 6 квітня 2004 року). Отже, Суд визнає, що на додаток до переповненості камер, у яких заявника тримали протягом двох років, трьох місяців і п'ятнадцяти днів, умови тримання його під вартою погіршувала і неналежна вентиляція. Це підтверджується також висновком, якого Суд дійшов у справі ОСОБА_3 (див. рішення у справі «Коваль проти України» (974_143) (Koval v. Ukraine), N 65550/01, п. 76, від 19 жовтня 2006 року) стосовно цієї самої установи досудового тримання під вартою.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вжиття ним заходів щодо повного усунення порушень вимог чинного законодавства в частині забезпечення належних житлових, побутових та санітарно-гігієнічних умов утримання засудженого ОСОБА_1 в Державній установі «Городищенська виправна колонія (№ 96)».
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача у 2-х місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили привести житлові, побутові та санітарно-гігієнічні умови утримання ОСОБА_1 у відповідність до вимог чинного законодавства, то суд першої інстанції вірно задовольнив її частково з врахуванням критеріїв розумності та реальності можливих строків для відповідача приведення житлових, побутових та санітарно-гігієнічних умов утримання засудженого позивача у відповідність до чинного законодавства.
Апеляційний суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року в справі № 1740/2432/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді І. М. Обрізко
Я. С. Попко
Повний текст постанови складено 18.09.2019 року