11 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/7358/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Гудима Л.Я., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року (суддя - Баб'юк П.М., час ухвалення - 11:45 год., місце ухвалення - м.Тернопіль, дата складання повного тексту - 07.06.2019 року),
в адміністративній справі №500/1130/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради,
про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У травні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, в якому просив: 1) визнати протиправним і скасувати рішення №46544835 Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради від 18.04.2019 року щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні державної реєстрації права власності на садовий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 ) зобов'язати Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради повторно розглянути документи ОСОБА_1 , подані для проведення державної реєстрації будинку, який розташований в АДРЕСА_2 .
Відповідач позову не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на адміністративний позов, просив у задоволенні позову відмовити.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у задоволенні вказаного вище позову відмовлено повністю.
З цим рішенням суду першої інстанції від 05.06.2019 року не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду винесене внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що єдиним документом, який засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна і містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації. Зазначає апелянт, що відповідно до частин 1, 2 ст.31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та згідно пункту 43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127 (далі - Порядок №1127), для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги; 2) виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 05.06.2019 року та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Відповідач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки усі реєстраційні дії та рішення державного реєстратора були здійснені відповідно до чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Рішенням №555 виконавчого комітету Тернопільської міської ради депутатів трудящих від 22.09.1966 року вирішено закріпити земельну ділянку площею 24,16 га. в районі залізничного питомнику на північно-східній околиці міста за колективом працівників Тернопільського відділку Львівської залізниці, зобов'язано головного архітектора міста Тернополя ОСОБА_2 оформити відвід земельної ділянки в натурі відповідною документацією (а.с. 10-11).
14 листопада 1991 року на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 виданий технічний паспорт, в якому власницею будинку вказано ОСОБА_3 (а.с. 14-17).
Згідно довідки Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської З.Д., позивач ОСОБА_1 є членом Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської З.Д. «Ювілейне», що знаходиться у місті Тернополі по вулиці Київська - Генерала М.Тарнавського,9. Також, в довідці зазначено, що ОСОБА_1 користується земельною ділянкою по АДРЕСА_2 площею 0,06 га. для ведення садівництва (а.с. 28).
16 листопада 2015 року на замовлення позивача ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» виготовлено новий технічний паспорт на садовий будинок садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської З.Д. «Ювілейне» за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 18-22).
Також судом встановлено, що 27 лютого 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради з заявою №32884476 про проведення державної реєстрації права власності на садовий будинок, що розташований в АДРЕСА_2 робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської З.Д. «Ювілейне».
Рішенням №45823663 від 05.03.2019 року державного реєстратора Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради зупинено розгляд заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в зв'язку із тим, що документи подані не в повному обсязі, а саме, не подано: - документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; - відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, на якій збудований садовий будинок (а.с. 25).
Вказане рішення №45823663 від 05.03.2019 року позивачем не оскаржувалось.
У зв'язку з не усуненням обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, 18.04.2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради прийнято рішення №46544835, яким відмовлено позивачу в державній реєстрації права власності на садовий будинок, що розташований по АДРЕСА_2 садово-городньому товаристві « Ювілейне » (а.с. 29).
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень є правомірним, оскільки позивач не усунув обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, яке позивачем не оскаржувалося.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, повноваження відповідача у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. № 1127 (зі змінами та доповненнями на час розглядуваних правовідносин).
За приписами ч. 1, 2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (станом на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.
Відповідно до п.12 Порядку №1127, розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Пунктом 1 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Державний реєстратор зобов'язаний перевірити документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав, та прийняти відповідні рішення (п.2 ч.3 ст.10 Закону).
Згідно ч.1 ст.19 цього Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.
У відповідності до ст.23 вказаного Закону, розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; 2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у п.3 ч.3 ст.10 цього Закону, інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, якщо наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав.
Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.
Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.
Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду, з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для зупинення розгляду заяви.
Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково.
У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Крім цього, відповідно до п.14 Порядку №1127, у разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви. Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення щодо зупинення розгляду заяви виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, а також у разі коли державним реєстратором протягом 30 робочих днів з моменту прийняття відповідного рішення на запит отримано документи та/або інформацію, необхідні для державної реєстрації прав, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора щодо відновлення розгляду заяви. У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог або неотримання на запит документів та/або інформації, необхідних для державної реєстрації прав, у строк, встановлений в абзаці другому цього пункту, державний реєстратор приймає рішення щодо відмови в державній реєстрації прав.
Як зазначалося судом вище, 27 лютого 2019 року позивач звернувся до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради з заявою №32884476 про проведення державної реєстрації права власності на садовий будинок, що розташований в АДРЕСА_2 робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської З.Д. «Ювілейне». Позивачем разом із заявою про проведення реєстрації було подано технічний паспорт від 14.11.1991 року та довідку Садівничого товариства «Ювілейне» без номера і дати.
Рішенням №45823663 від 05.03.2019 року Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради було зупинено розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в зв'язку із тим, що документи подані не в повному обсязі, а саме, не подано документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси та відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, на якій збудований садовий будинок.
Судом встановлено, що позивач був повідомлений про прийняття зазначеного рішення про зупинення розгляду заяви.
Таким чином, у позивача була об'єктивна можливість подати у встановлений законом строк необхідні для проведення реєстрації права власності на садовий будинок документи, зазначені у рішенні, проте, позивач документів не подав, рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у встановленому законом порядку не оскаржив.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
Отже, в зв'язку із тим, що позивач не подав документів, зазначених у рішенні про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у встановлений законом строк, відповідач прийняв рішення про відмову в державній реєстрації прав.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності рішення Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради від 18.04.2019 року про відмову позивачу у проведенні державної реєстрації права власності на садовий будинок, що розташований в АДРЕСА_2 ».
Відносно доводів апелянта про можливість подання до органу реєстрації інших документів, то суд апеляційної зазначає наступне.
Відповідно до ст.31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об'єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об'єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.
Згідно пункту 42 Порядку №1127, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
Пунктом 43 вказаного Порядку №1127 передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги; 2) виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.
Суд апеляційної інстанції враховує, що в матеріалах справи немає і апелянтом не надано доказів того, що позивачем до заяви від 27.02.2019 року чи в період до винесення відповідачем спірного рішення від 18.04.2019 року, було надано до відповідного органу реєстрації необхідні документи, перелік яких визначений чинним законодавством.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року в адміністративній справі №500/1130/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: В. В. Гуляк
Судді: Л. Я. Гудим
Р. Й. Коваль
Повний текст постанови складено 17.09.2019 року