П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/1014/19
Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №315 від 05.02.2019 про відмову у призначенні пенсії; зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити та виплатити ОСОБА_1 з 16.01.2019 пенсію у зв'язку з втратою годувальника чоловіка ОСОБА_2 у розмірі, визначеному статтею 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; звернути постанову до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 16.01.2019 позивач звернулась до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника. Однак, 05.02.2019 відповідачем прийнято рішення №315 про відмову у призначенні вказаної пенсії, оскільки право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_1 набуде після набуття права на призначення пенсії за віком. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, оскільки після смерті чоловіка вона втратила джерело засобів до існування та відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має право на отримання пенсії по втраті годувальника у зв'язку зі смертю чоловіка.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.01.2019р. звернулась до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника. До вказаної заяви додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, паспорт, а також трудова книжка годувальника, свідоцтво про смерть, копія довідки про склад родини померлого ОСОБА_2 , чоловіка ОСОБА_1
Рішенням Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №315 від 05.02.2019р. відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, оскільки право на вказану пенсію ОСОБА_1 набуде лише після набуття права на призначення пенсії за віком за частиною 1 статті 36 Закону, а її загальний стаж складає 15 років.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку, що є необхідною умовою для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника передбаченого статтею 36 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема: коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
На підставі частини 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
За правилами частини 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" наведено види пенсійних виплат: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Згідно з частиною другою вказаної норми непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пенсії за віком і встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Отже, законодавством про пенсійне забезпечення визначено, що непрацездатними членами сім'ї, які мають право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, вважаються, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.
Таким чином, необхідною умовою в контексті зазначених обставин справи для призначення зазначеним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника є досягнення ними пенсійного віку, передбаченого зазначеною статтею.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про укладання шлюбу ГКГ №439268 та копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки ЖБК «Приморський-27» від 22.11.2016р. та довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради №Б4-7237 ф/л від 17.01.2019р., ОСОБА_2 на момент смерті був зареєстрований та проживав ( АДРЕСА_1 ) разом із ОСОБА_1 .
З розпорядження та протоколу УПФУ в Київському районі м. Одеси, вбачається, що ОСОБА_2 перебував на обліку у Пенсійному фонді і отримував пенсію по інвалідності.
Згідно довідки Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про наявний трудовий стаж ОСОБА_1 вбачається, що пенсійний вік визначений частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 58 років 6 місяців та відповідно страховий стаж, передбачений нормою зазначеної статті становить - 25 років. При цьому, вказано, що наявний страховий стаж позивача становить - 15 років 00 місяців та дата, з якої ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату - 27.10.2024р.
Таким чином, ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку, що є необхідною умовою для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника передбаченого статтею 36 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідач на законних підставах відмовив їй у призначенні пенсії у разі втрати годувальника оскаржуваним рішенням №315.
Отже, на підставі викладеного колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки необхідною умовою для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника є досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 36 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відтак відповідач в межах повноважень та на підставі чинного законодавства прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апеляційної скарги.
Посилання апелянта, що на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника досягла віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Матеріалами справи встановлено, що пенсійний вік визначений частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 58 років 6 місяців та відповідно страховий стаж, передбачений нормою зазначеної статті становить 25 років. При цьому, наявний страховий стаж позивача становить 15 років 00 місяців та дата, з якої ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату - 27.10.2024 р .
Отже, ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку, що є необхідною умовою для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника передбаченого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду України від 29 березня 2017 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 66031907.
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі № 420/1014/19 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: В.О. Потапчук
Суддя: Г.В. Семенюк