П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/1019/19
Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Бойко А.В.,
судді -Єщенка О.В..
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,-
В квітні 2019 року ТОВ «Техноторг-Дон» (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС (надалі - відповідач, митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27.02.2019 року №UA504000/2019/000207/2.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що під час декларування митної вартості імпортованого товару позивач визначив його вартість відповідно до ціни контракту. Всі необхідні документи були надані. Відповідачем безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару. Не підтверджено належними доказами наявності в поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року позов задоволено повністю.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ст.260 КАС України.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2017 року між ТОВ «Техноторг-Дон» (покупець) та ТОВ «ГомельІнтерТех» (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №01/07/2017-УКР, відповідно до якого з урахуванням Специфікації №69 від 31.01.2019 року та №70 від 11.02.2019 року продавцем здійснювалась поставка товару - запасні частини до техніки на суму 4064004,50 російських рублів.
Відповідно до Специфікації №69 від 31.01.2019 року продавець поставляє покупцю товар на умовах FСА - Республіка Білорусь, м. Гомель, при цьому згідно п.5.1 Контракту продавець зобов'язується поставити товар в строк, зазначений у Специфікації але не пізніше 60 календарних днів з моменту попередньої оплати за товар.
25.02.2019 року з метою розмитнення товару, що прибув на митну територію України, позивачем було подано електронну митну декларацію №UA504170/2019/003232 щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товару - запасні частини до техніки. Для підтвердження митної вартості товару було надано: контракт №01/07/2017-УКР від 01.07.2017 року, Специфікація №69 від 31.01.2019 року, Специфікація №70 від 11.02.2019 року, рахунок-фактура №00218 від 21.02.2019 року, рахунок-фактура №00219 від 21.02.2019 року, платіжне доручення №274 від 08.02.2019 року, платіжне доручення №278 від 13.02.2019 року, довідка ТОВ «Техноторг-Авто» вих. №37 від 22.02.2019 року про транспортні витрати.
Митна вартість товару у митній декларації заявлена за основним методом оцінки - за ціною контракту.
Митниця своїм листом повідомила позивача про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.
На виконання вимог митниці позивачем надано (згідно листа вих. №003232 від 27.02.2019 року): комерційну пропозицію ТОВ «ГомельІнтерТех» від 25.01.2019 року та лист ТОВ «Техноторг-Дон» від 26.02.2019 року щодо відпускних цін на товар.
Незважаючи на надані позивачем додаткові документи, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 27.02.2019 року №UA504000/2019/000207/2, яким визначив митну вартість задекларованого позивачем товару №1 та №3 за загальною ціною 2982038,36 російських рублів відповідно на підставі другорядного методу визначення митної вартості - резервний метод згідно з митними деклараціями UA100110/2019/118049 від 13.02.2019 року, UA100010/2019/319665 від 20.02.2019 року.
В рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем, зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відсутні документи, декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості.
На підставі рішення про коригування митної вартості товарів від 27.02.2019 року №UA504000/2019/000207/2, позивач з метою випуску товару, що декларувався у вільний обіг, 28.02.2019 року подав до митного оформлення електронну митну декларацію №UA504170/2019/003378, за якою сплатив митні платежі згідно з митною вартістю, визначеною митним органом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що декларантом митному органу були надані всі необхідні та достовірні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а тому коригування цієї митної вартості спірними рішеннями було неправомірним.
Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в ч.2 цієї статті.
У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до положень ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно приписів ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною 2 ст.58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно з ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).
Відповідно до положень ст.60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Отже, з наведених норм вбачається, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості та в разі виникнення сумніву щодо правильності зазначеної митної вартості товару має повноваження витребувати додаткові документи, які дають змогу об'єктивно підтвердити заявлену декларантом митну вартість.
Також, наведеними нормами передбачено, що витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
На підтвердження числового значення складових митної вартості товарів позивачем були надані: контракт №01/07/2017-УКР від 01.07.2017 року, Специфікація №69 від 31.01.2019 року, Специфікація №70 від 11.02.2019 року, рахунок-фактура №00218 від 21.02.2019 року, рахунок-фактура №00219 від 21.02.2019 року, платіжне доручення №274 від 08.02.2019 року, платіжне доручення №278 від 13.02.2019 року, довідка ТОВ «Техноторг-Авто» вих. №37 від 22.02.2019 року про транспортні витрати.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач надав митниці всі документи, які були у нього в наявності, і які не містять в собі ознак підробки чи розбіжностей, які б вказували на невірне визначення митної вартості товарів, що в свою чергу вказує на відсутність у відповідача правових підстав для коригування такої митної вартості.
Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на певні недоліки наданих позивачем документів для митного оформлення, які на думку відповідача полягають в наступному: довідка про транспортні витрати від 22.02.2019 року №17 не містить інформації щодо вартості перевезення за СМR №113 від 21.02.2019 року, відсутня інформація щодо транспортних витрат, відсутня заявка, що передбачена умовами договору ТЕО, не надані банківські платіжні документи щодо оплати послуг відповідно до п.3.4 договору ТЕО, не надана документальна інформація щодо наявності/відсутності оплати неустойки та пені, передбачені п.5.4 та п.5.5 договору ТЕО; не надано документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі витрати на страхування, відсутність інформації про страхування вантажу від інших суб'єктів торгівельної операції, в тому числі покупця товару ТОВ «Техноторг-Дон», надані позивачем документи під час митного оформлення товару містять наявні ознаки підробки, а саме: печатка та підпис продавця, зазначений на Специфікації №70 від 11.02.2019 року до контракту від 01.07.2017 року №01/07/2017-УКР, пакувальних листах до рахунку-фактури №0219 від 21.02.2019 року до контракту від 01.07.2017 року №01/07/2017-УКР, листах ООО «ГомельИнтерТех» від 25.01.2019 року б/н є дзеркальним відображенням та є ідентичними.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що вказані недоліки не були зазначені у графі №33 рішення про коригування митної вартості товарів в якості обґрунтування проведеного коригування.
На спростування таких зауважень позивач надав митниці: довідку про транспортні витрати від 22.02.2019 року №17, яка містить інформацію про вартість перевезення за СМR №113 від 21.02.2019 року, адже у довідці перевізник ТОВ «Техноторг-Авто» зазначив, що витрати по перевезенню вантажу для ТОВ «Техноторг-Дон» СМR 113 автомобілем державний номер ВЕ6623ВТ/ВЕ5597ХО по маршруту Гомель-м/п Нові Яриловичі складає 800,00 грн.; пояснення, що оцінюваний товар не страхувався, зазначав перевізник ТОВ «Техноторг-Авто» у довідці про транспортні витрати вих. №37 від 22.02.2019 року, яка надавалась відповідачу під час митного оформлення товару.
Таким чином, позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено, що надані для митного оформлення товару документи не містять розбіжностей, в них відсутні ознаки підробки та вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. В свою чергу відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об'єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору.
За таких підстав суд першої інстанції правильно дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Бойко А.В. Єщенко О.В.