18 вересня 2019 року м. Дніпросправа № 0440/5346/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 року, (суддя суду першої інстанції Кадникова Г.В.), прийняте у м. Дніпрі у порядку спрощеного провадження, в адміністративній справі №0440/5346/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Дніпропетровський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення,-
13 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України (далі - відповідач) про відмову майору в запасі ОСОБА_1 в призначенні та виплаті доплати до одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням другої групи інвалідності, з 06.12.2017р., внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум №37 від 06.04.2018р.;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням другої групи інвалідності з 06.12.2017р., внаслідок захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що 06.12.2017р. йому встановлено другу групу інвалідності у зв'язку захворюванням пов'язаним із захистом Батьківщини, у зв'язку з чим, він має право на отримання одноразової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. На думку позивача, відповідач при вирішенні питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги повинен був керуватися п.6 Порядку №975 від 25.12.2013р.. Позивач зазначає, що відповідачем проігноровано те, що дата чергового переогляду МСЕК була перенесена на 06.12.2017 року у зв'язку зі знаходженням позивача на стаціонарному лікуванні в клініці неврології Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України з 04.12.2017 року по 06.12.2017 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову майору в запасі ОСОБА_1 в призначенні та виплаті доплати до одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, з 06.12.2017р., внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум №37 від 06.04.2018р. Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності ОСОБА_1 з 06.12.2017р., внаслідок захворювання пов'язаного зі захистом Батьківщини з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки первинно ІІІ групу інвалідності, пов'язану із проходженням військової служби, позивачу було встановлено 04.12.2015 року, а при повторному огляді 06.12.2017 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, останній не має право на отримання різниці між отриманою грошової допомогою у зв'язку з встановленням більш високої втрати працездатності або встановлення інвалідності більшої групи, оскільки ІІ група інвалідності позивача встановлена після спливу 2 років з дня первинного встановлення інвалідності.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 . Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 01.09.2015 року №694 звільнений з військової служби у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я) та відповідно до Наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 17.09.2015 року №220 виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Згідно довідки серії 12ААА №430058 від 13.01.2016р. позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з проходженням служби.
Групу інвалідності встановлено з 04.12.2015р. до 01.01.2017р., дата чергового переогляду 04.12.2016р.
Згідно витягу з протоколу від 10.03.2016р. №88 засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону (зі встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв) 23.03.2016 року позивачем наданий висновок МСЕК на ІІІ групу інвалідності у зв'язку з захворювання, яке пов'язане із захистом Батьківщини.
Інвалідність встановлено з 12.03.2016р. до 01.01.2017р., дата чергового переогляду 04.12.2016 року.
На підставі цього та відповідно до постанови Кабінету міністрів України №975 від 25.12.2013р. позивачу виплачена одноразова грошова допомогу у розмірі 206' 700грн.00коп.
Згідно довідки серії 12ААА №072650 від 19.12.2016р. позивачу підтверджено ІІІ групу інвалідності. Інвалідність встановлено з 01.01.2017р. до 01.01.2018р., дата чергового переогляду 04.12.2017р.
Відповідно до виписного епікризу Головного військового клінічного госпіталю клініки нейрохірургії та неврології ангіоневрологічного відділення з 15.11.2017р. по 22.11.2017р. позивач знаходився на стаціонарному обстеженні та лікуванні.
З 04.12.2017р. по 06.12.2017р. позивач знаходився на стаціонарному обстеженні та лікуванні, згідно виписного епікризу Головного військового клінічного госпіталю клініки неврології.
Згідно довідки МСЕК серії АВ №0968159 від 03.01.2018р., позивачу встановлена ІІ група інвалідності з 06.12.2017р. до 21.01.2020р., дата чергового переогляду 06.12.2019р.
У зв'язку зі зміною групи інвалідності позивач звернувся до Дніпропетровського обласного військового комісаріату для отримання доплати одноразової грошової допомоги.
Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних №37 від 06.04.2018р.позивачу повідомлено, що ОСОБА_1 групу інвалідності змінено понад дворічний термін тому він не має права на виплату одноразової грошової допомоги при зміні групи інвалідності.
Вважаючи рішення відповідача з приводу відсутності у позивача права на призначення одноразової грошової допомоги протиправним, останній звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.
Вирішуючи спір між сторонами суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач з 04.12.2017 року по 06.12.2017 року перебував на стаціонарному лікуванні, а вже 06.12.2017 року йому була встановлена вища група інвалідності, чинним законодавством не встановлено, що є датою зміни групи інвалідності, відтак позивач має право на отримання виплати одноразової грошової допомоги в силу Закону.
Суд апеляційної інстанції вирішуючи спір між сторонами виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 Закону №2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до статті 41 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Згідно з п. 1 ст. 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пп. 6 п. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Розмір одноразової грошової допомоги визначає стаття 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, відповідно до п. б) ч. 1 згідно якої одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.
Пункт другий статті 16-2 Закону №2011-ХІІ передбачає, що Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року..
За правилами пункту четвертого статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
В подальшому, з 01.01.2017 року, законодавцем доповнено п. 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ абзацом 2 та встановлено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975).
Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №335 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", пункт 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 доповнено абзацом такого змісту: “У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється”.
З огляду на зазначені норми права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більший відсоток втрати працездатності може бути реалізоване за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. В разі, якщо вищу групу інвалідності або втрату працездатності особі було встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Як видно з матеріалів справи, первинно ІІІ групу інвалідності ОСОБА_1 встановлено 13.01.2016 року - дата акту огляду МСЕК №430058 з 04.12.2015 року, згідно акту огляду МСЕК №0968159 ІІ групу інвалідності позивачу встановлено 03.01.2018 року з 06.12.2017 року, тобто встановлення позивачу інвалідності більшої групи відбулось в межах дворічного строку, визначеного законом.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу наявності у позивача права на виплату одноразової грошової допомоги з урахуванням проведених виплат.
Між тим, при задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції не було надано оцінки тому факту, що встановлення ІІ групи інвалідності позивачу відбулось у дворічний строк з дати первинного встановлення інвалідності ІІІ групи, внаслідок чого мотиви задоволення позовних вимог не в повному обсязі відповідають обставинам справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, про необхідність зміни мотивувальної частини рішення, в іншій рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308., ст. 310, ст. 315, ст. 317, ст. 321 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року в адміністративній справі №0440/5346/18 - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року в адміністративній справі №0440/5346/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Постанова в повному обсязі складена 18.09.2019 року.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай