Справа № 688/967/19 Головуючий у 1-й інстанції: Березюк Н.П. Суддя-доповідач: Граб Л.С.
18 вересня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
В березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м.Хмельницькому, в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення Серії НК № 288245 від 21 лютого 2019 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КАС України та призначено стягнення у вигляді 1020 грн. штрафу.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2019 року позовні вимоги задоволено: скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 288245 від 21 лютого 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 27 червня 2019 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що КП "Шепетівське ремонто-експлуатаційне підприємство" не має можливості утримувати належним чином вулично-шляхову мережу, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 , як розпорядник бюджетних коштів не забезпечив належного фінансування проведення поточного ремонту.
Також, згідно тверджень скаржника, адміністративний позов подано ОСОБА_1 поза межами строку звернення до суду, однак останнім клопотання про поновлення процесуального строку не подавалось та обставин на обгрунтування поважності причин пропуску цього строку не наводилось.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участю до суду не надали.
За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що постановою про адміністративне правопорушення Серії НК № 288245 від 21 лютого 2019 року, винесеною інспектором роти ВБДР УПП в Хмельницькій області старшим лейтенантом поліції Харчуком М.В., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 1020 грн.
Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності слугувало те, що позивач, будучи посадовою особою-головою Шепетівської міської ради порушив вимогу п. 3.1.1. - 3.1.2 ДСТУ 3587-97 при утриманні перехресть вулиць Старокостянтинівське шосе та Пліщинська в м.Шепетівці, а саме- не вжив заходів щодо ліквідації вибоїни, ямковості, що перевищує допустимі норми, чим порушив п. 1.5. ПДР України.
Вважаючи постанову відповідача незаконною, позивач оскаржив її в судовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та надаючи оцінку цим правовідносинам, зазначає слідуюче.
Єдиний порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями).
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений відділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Статтею 140 Кодексу про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) передбачено відповідальність за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць.
Частиною 1 статті 140 КУпАП встановлено, що порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 12 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух» посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктом правопорушень, передбачених коментованою статтею, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності.
Суб'єктами правопорушень, передбачених, зокрема частиною 1 коментованої статті, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Таким чином, для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до частини 1 статті 140 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об'єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, та чи є особа, виходячи із норми зазначеної статті, суб'єктом даного правопорушення.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 703/1262/15-а та від 24 жовтня 2018 року у справі №154/1329/17.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на посаді голови Шепетівської міської ради.
Згідно з статтею 12 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
Відповідно до підпункту 1 пункту «а» частини 1 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, в тому числі, а саме організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах).
Згідно з частиною 5 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.
Статтею 7 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) встановлено, що до компетенції сільських, селищних рад, їх виконавчих органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема: розробка, затвердження та виконання місцевих програм безпеки дорожнього руху; організація та контроль за діяльністю підприємств з питань дорожнього руху і його безпеки; сприяння діяльності по утриманню у безпечному для дорожнього руху стані автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та їх облаштуванню об'єктами сервісу.
Правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг визначено Законом України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV (далі - Закон № 2862-IV) відповідно до статті 16 якого вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.
Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться (стаття 17 Закону № 2862-IV).
Пунктом 2 частини 1 статті 19 Закону № 2862-IV встановлено, що основними обов'язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 21 Закону № 2862-IV органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 12 Закону № 3353-XII обов'язок забезпечувати утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, покладено на посадових осіб, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування таких.
За приписами статті 24 Закону № 3353-XII власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. При виконанні робіт по ремонту і утриманню автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів дорожньо-експлуатаційні організації у першочерговому порядку повинні здійснювати заходи щодо безпеки дорожнього руху на основі обліку і аналізу дорожньо-транспортних пригод, результатів обстежень і огляду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, і передусім на аварійних і небезпечних ділянках та у місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що міський голова як посадова особа органу місцевого самоврядування є особою відповідальною за утримання доріг у межах населеного пункту, який перебуває у його віданні, є відповідальним за утримання, поточний та капітальний ремонт вулично-шляхової мережі відповідного населеного пункту.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення XXXV сесії міської ради VІІ скликання Шепетівської міської ради від 15 лютого 2018 року №12 об'єкти благоустрою (з відповідними елементами (складовими) м.Шепетівки, в тому числі вулиці, дороги, провулки, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки передано на баланс Комунального підприємства «Шепетівське ремонтно-експлуатаційне підприємство», для ремонту та утримання.
Таким чином, територіальна громада м.Шепетівка, в особі Шепетівської міської ради, як власник вулиць і доріг міста Шепетівка делегувала свої повноваження щодо забезпечення організації будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами; забезпечення належної якості робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг місцевого значення, КП «Шепетівське ремонтно-експлуатаційне підприємство».
Рішення XXXV сесії міської ради VІІ скликання Шепетівської міської ради від 15 лютого 2018 року №12 чинне та в судовому порядку не оскаржувалось.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме КП «Шепетівське ремонтно-експлуатаційне підприємство» є уповноваженим органом у сфері дорожнього руху, який виконує функції щодо забезпечення виконання правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць на території м. Шепетівки.
Слід зазначити, що вказана обставина вже встановлювалась судами у справах №688/1241/18 та №688/2145/18, рішення по яких набули законної сили.
Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи відповідача, що міський голова, як розпорядник бюджетних коштів не забезпечив належного фінансування проведення поточного ремонту вулиць, зокрема і перехрестя вулиць Старокостянтинівське шосе та Пліщинська, оскільки останні не підтверджені жодним належним доказом.
Щодо тверджень апелянта про те, що даний позов подано поза межами строку звернення до суду, колегія суддів звертає увагу останнього на те, що вказаній обставині надано правову оцінку в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 у даній справі, в якій суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження постанови серії НК №288245 від 21.02.2019 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою вказазної статті визначено, що адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Отже, за наведених вище обставин колегія суддів не може вважати спірну постанову законною, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції про її протиправність та скасування.
Разом з тим, відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Шепетівсмького міськрайонного суду від 15 травня 2019 року відповідає не повністю, оскільки згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, належним способом захисту порушеного права особи, є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
За правилами ст. 315, 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи, що висновки суду першої інстанції по суті спору частково не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити доповнивши резолютивну частину.
Керуючись ст.ст. 77, 90, 205, 242, 243, 272, 286, 304, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому задовольнити частково.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення змінити доповнивши резолютивну частину абзацом третім наступного змісту:
Провадження у справі закрити.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.