17 вересня 2019 року м. Дніпросправа № 160/3022/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року (суддя Віхрова В.С.) по справі №160/3022/19 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним пункт 3.2. Положення про призначення та надання адресної матеріальної допомоги окремим категоріям громадян, який було внесено до редакції Положення про призначення та надання адресної матеріальної допомоги окремим категоріям громадян міста, яку було затверджено рішенням міської ради № 94/31 від 25.04.2018 року "Про внесення змін до рішення міської ради від 17.05.2017 року № 9/21 "Про Положення про призначення та надання адресної матеріальної допомоги окремим категоріям громадян міста";
- визнати протиправним рішення Депатраменту соціальної політики Дніпровської міської ради про відмову ОСОБА_1 у наданні адресної матеріальної допомоги від 10.08.2018 року;
- зобов'язати Департамент соціальної політики Дніпровської міської ради виплатити ОСОБА_1 адресну матеріальну допомогу у сумі 5000,00 гривень.
В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що вона є непрацездатною особою, пенсіонеркою за віком, з 2011 року є інвалідом 3 групи з захворюванням опорно-рухового апарату, не працює за станом здоров'я. У червні 2018 року звернулась із заявою про надання адресної матеріальної допомоги, але в наданні зазначеної допомоги було відмовлено посилаючись на пункт 3.2. Положення про призначення та надання адресної матеріальної допомоги окремим категоріям громадян міста (така допомога вже була надана у 2017 році). Копію рішення про відмову у надання адресної допомоги, а саме витяг з протоколу № 5 від 10.08.2018 року було отримано у листопаді 2018 року. Позивач зазначає, що оскаржуваний пункт 3.2. Положення було внесено до редакції Положення про призначення та надання адресної матеріальної допомоги окремим категоріям громадян міста, яке було затверджено рішенням міської ради № 94/31 від 25.04.2018 року "Про внесення змін до рішення міської ради від 17.05.2017 року № 9/21 "Про Положення про призначення та надання адресної матеріальної допомоги окремим категоріям громадян міста". У первинній редакції
Положення, яку було затверджено рішенням міської ради від 17.05.2017 року № 9/21 такого пункту не було. У діючому на теперішній час Положенні про призначення та надання адресної матеріальної допомоги окремим категоріям громадян міста, яке було затверджено рішенням міської ради № 52/36 від 24.10.2018 року "Про затвердження Положення про призначення та надання адресної матеріальної допомоги окремим категоріям громадян міста" також відсутня така підстава для відмови у наданні адресної матеріальної допомоги. Позивач вважала, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. За наслідками розгляду справи судом першої інстанції зроблено наступні висновки. Так суд, виходячи із повноважень органу місцевого самоврядування у сфері соціального захисту населення, дійшов висновку про те, що міська рада може не лише приймати рішення, якими встановлювати певні правила надання соціального захисту з метою підтримки громадян, а і змінювати та скасовувати свої рішення, оскільки вказане стосується конституційних повноважень органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення. Крім цього, встановивши те, що на час звернення позивачки із заявою про надання адресної матеріальної допомоги, існували певні обмеження у наданні такої допомоги, які внесені рішенням міської ради № 94/31 від 25.04.2018 року "Про внесення змін до рішення міської ради від 17.05.2017 року № 9/21 "Про Положення про призначення та надання адресної матеріальної допомоги окремим категоріям громадян міста", суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відмови у наданні позивачці адресної матеріальної допомоги, оскільки такі обмеження стосувалися позивачки, як особи, що отримувала допомогу у попередньому році.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не надіслав їй ухвалу про відкриття провадження у справі, чим позбавив права знати про терміни надання до суду пояснень на відзив відповідача; суд першої інстанції поспішно вирішив справу до отримання її відповіді на відзив відповідача, а також позивачка не змогла реалізувати свій намір уточнити позовні вимоги. З цих підстав позивачка вказує на те, що передчасним рішення суд першої інстанції позбавив її права на справедливе судочинство. Крім цього позивачка вказує на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на ті обставини, що міська рада вносить зміни до своїх рішень на власний розсуд, не пояснюючи причин таким змінам. Прийнятим рішенням Дніпровська міська рада порушила її право на отримання матеріальної допомоги та як орган місцевого самоврядування не сприяла покращенню її матеріального становища.
У відзиві на апеляційну скаргу Департамент соціальної політики Дніпровської міської ради просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність і обґрунтованість, посилаючись на те, що рішення про невиплату позивачці матеріальної допомоги у 2018 році Комісією було прийнято на підставі чинного Положення про надання такої допомоги, яке прийняте міською радою у межах своїх повноважень.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує на те, що відповідачем не спростовано її тверджень та аргументів стосовно суті позовних вимог та підстав, які зазначені в апеляційній скарзі та які стосуються порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, подавши заяву в якій просить не розглядати справу по причині укладеної мирової угоди. Присутні у судовому засіданні представник позивача та представники відповідачів не підтвердили того, що спірні відносини вирішенні шляхом укладення мирової угоди, у зв'язку з чим не вбачали підстав для не розгляду справи. Оскільки позивачка була повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином, причин неявки у судове засідання не повідомила, а викладені в її заяві обставини щодо не розгляду справи свого підтвердження не знайшли, судом розглянуто справу за відсутності позивачки.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що рішенням Дніпровської міської ради №9/21 від 17.05.2017 р. було затверджено Положення про призначення та надання адресної матеріальної допомоги окремим категоріям громадян міста.
Вказане Положення визначає умови використання коштів на надання адресної матеріальної допомоги з міського бюджету на соціальний захист населення окремим категоріям громадян міста та особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції (п.1.1).
Призначення та надання адресної матеріальної допомоги здійснюється з метою підтримки громадян, які опинились за певних обставин у складній життєвій ситуації.
До поняття "складна життєва ситуація" належать: тяжка хвороба, оперативне лікування якої вимагає значних фінансових затрат або виїзду на лікування за межі міста, придбання ліків; смерть близької людини; пожежа та інше стихійне лихо, внаслідок якого завдано збитків житлу, майну потерпілого або його здоров'ю; дорожньо-транспортна пригода; інші непередбачені надзвичайні обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (п.1.2).
Адресна матеріальна допомога надається у грошовому або натуральному вигляді (п.1.3).
Підставою для розгляду питання надання адресної матеріальної допомоги у грошовому вигляді (далі - грошова допомога) є особиста заява громадянина зі згодою на обробку персональних даних із зазначенням обставин, у зв'язку з якими необхідно надати грошову допомогу, місця проживання, серії і номера паспорта, номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера), контактного телефону (за наявності) (далі - Заява громадянина) або лист-клопотання організації, установи (далі - Клопотання) (п.2.1).
Сума грошової допомоги визначається міською комісією щодо призначення та надання адресної матеріальної допомоги окремим категоріям громадян міста (далі - Комісія), яка створюється за розпорядженням міського голови.
В окремих випадках сума грошової допомоги може бути визначена міським головою, його заступником з питань діяльності виконавчих органів відповідно до розподілу повноважень особисто (п.2.2).
Пунктом 2.3 було визначено перелік документів, на підставі яких призначається адресна матеріальна допомога у грошовому вигляді.
На підставі рішення Комісії, міського голови, його заступника з питань діяльності виконавчих органів відповідно до розподілу повноважень Департамент готує проект рішення виконавчого комітету міської ради або розпорядження міського голови щодо надання матеріальної допомоги (п.2.7).
Рішенням Дніпровської міської ради №94/31 від 25.04.2018 р. було внесено зміни до рішення Дніпровської міської ради №9/21 від 17.05.2017 р., виклавши Положення про призначення та надання адресної матеріальної допомоги окремим категоріям громадян міста у новій редакції (п.1).
Пунктом 3.2 було визначено, що грошова допомога за рішенням Комісії не призначається у випадку , коли:
сукупний середньомісячний дохід на одного члена сім'ї за попередні три місяці перевищує один розмір прожиткового мінімуму;
заявник або члени його сім'ї одержували Грошову допомогу у 2017 році.
Встановлені обставини також свідчать про те, що позивачка проживає в м.Дніпрі є непрацездатною особою, пенсіонеркою за віком, з 2011 року є інвалідом 3 групи з захворюванням опорно-рухового апарату, не працює за станом здоров'я.
У червні 2018 р. ОСОБА_1 звернулась до Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради із заявою про надання адресної матеріальної допомоги.
Згідно Протоколу від 10.08.2018 р. № 5 Комісією було прийнято рішення відмовити у призначенні адресної матеріальної допомоги відповідно до п. 3.2 Положення про призначення та надання адресної матеріальної допомоги окремим категоріям громадян міста, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 17.05.2017р.
Підставою для відмови у призначенні адресної матеріальної допомоги стало те, що позивачка у 2017 році отримувала грошову допомогу у 2017 році, яка надана розпорядженням міського голови №696-з від 05.07.2017р. у розмірі 3000,0грн.
Не погоджуючись з відмовою у призначенні адресної матеріальної допомоги, позивачка звернулася до суду із позовом. При цьому підставами заявленого позову фактично визначено те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.
За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволенню позову з огляду на таке.
Щодо правомірності підстав для відмови Департаментом соціальної політики Дніпровської міської ради у призначенні позивачці адресної матеріальної допомоги.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що під час вирішення питання щодо призначення позивачці матеріальної допомоги, Департамент соціальної політики Дніпровської міської ради обґрунтовано керувався Положенням, в редакції Рішення Дніпровської міської ради №94/31 від 25.04.2018 р., оскільки вказане рішення органу місцевого самоврядування було чинним, і відповідно до приписів ст..144 Конституції України було обов'язковим до виконання Департаментом соціальної політики Дніпровської міської ради.
Оскільки п.3.2 Положення, у вказаній редакції, було визначено те, що грошова допомога за рішенням Комісії не призначається у випадку, коли заявник або члени його сім'ї одержували Грошову допомогу у 2017 році, а встановлені обставини, які не заперечувались позивачкою, свідчать про те, що у 2017 році нею така допомога отримувалась, то суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про правомірність відмови позивачці у призначенні адресної матеріальної допомоги.
Щодо аргументів позивачки про неможливість зміни чи скасування органом місцевого самоврядування прийнятого ним рішення.
Відповідно до ст.140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Відповідно до Європейської Хартії Місцевого Самоврядування (М.Страсбург, 15 жовтня 1985р.), яка ратифікована 15.07.1997р., місцеве самоврядування означає право і спроможність місцевих властей, в межах закону, здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою державних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.
Згідно із ч.1 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Повноваження органів місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, ст..34 Закону визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері соціального захисту населення.
Згідно із ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Отже органи місцевого самоврядування, враховуючи потреби мешканців територіальної громади та виходячи із власних ресурсів, зокрема, фінансового стану, наділені повноваженнями щодо встановлення як додаткових засобів підтримки громадян (окрім тих, що встановлені Державою) так і визначення певних правил надання такої підтримки членам територіальної громади.
При цьому, враховуючи сутність поняття місцевого самоврядування, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що орган місцевого самоврядування може не лише приймати рішення, якими встановлювати певні правила надання соціального захисту з метою підтримки громадян, а і змінювати та скасовувати свої рішення, оскільки вказане стосується конституційних повноважень органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення.
Такі висновки суду першої інстанції, окрім вищенаведених норм права, узгоджуються і з офіційним тлумаченням реалізації повноважень органами місцевого самоврядування, які наведені у Рішенні Конституційного Суду України по справі №1-9/2009.
Отже суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав стверджувати про протиправність п. 3.2. Положення про призначення та надання адресної матеріальної допомоги окремим категоріям громадян, який було внесено до редакції Положення про призначення та надання адресної матеріальної допомоги окремим категоріям громадян міста, яку було затверджено рішенням міської ради № 94/31 від 25.04.2018 року "Про внесення змін до рішення міської ради від 17.05.2017 року № 9/21 "Про Положення про призначення та надання адресної матеріальної допомоги окремим категоріям громадян міста".
Аргументи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та фактично зводяться до того, що внаслідок таких змін до Положення порушуються права позивачки і вказані зміни не сприяють покращенню її матеріального становища, а також ставляють в нерівні умови громадян, які отримували допомогу у 2017 та 2018 роках. З приводу таких аргументів позивачки слід зазначити те, що міська рада не наділена повноваженнями щодо встановлення прав громадян. У спірному випадку міська рада, ухвалюючи відповідні рішення, встановлює додаткові механізми (понад декларованих Державою) соціального захисту громадян, і як зазначено вище, реалізує такі повноваження виходячи не лише із потреб позивачки (яка такі безумовно має), а і враховуючи інтереси та потреби усіх членів територіальної громади. При цьому такі повноваження міська рада реалізує виключено у межах можливостей міського бюджету, а отже з урахуванням цього та осіб, які потребують матеріальної допомоги, самостійно встановлює правила надання матеріальної допомоги, у тому числі визначає і осіб, які не вправі претендувати на таку допомогу.
Щодо аргументів позивачки про порушення судом норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що передбачено положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачка вказує на те, що судом поспішно розглянуто справу та передчасно ухвалено рішення без урахуванням права позивачки на подання відповіді на відзив позивача та без надання позивачці можливості змінити (уточнити) заявлені у позові вимоги.
З приводу таких аргументів позивачки слід зазначити те, що по-перше такі обставини не визначаються ч.3 ст.317 КАС України як підстави для скасування судового рішення. По-друге: звертаючись із позовом до суду позивачка визначилася як з предметом позову так і з підставами для його пред'явлення. При цьому суд враховує, що жодні обставини, з моменту звернення із позовом до суду та до часу ухвалення судом рішення у справі, у спірних відносинах не змінилися, щоб могло бути обґрунтованою підставою для зміни позивачем та уточнення заявлених вимог. Крім цього, в матеріалах справи знаходиться заява позивачки про зміну позовних вимог, в частині зобов'язання Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради виплатити адресну матеріальну допомогу у сумі 5000,00 гривень, на позовні вимоги про зобов'язання повторно розглянути заяву позивачки про виплату матеріальної допомоги. Але вказані зміни, які дійсно не були розглянуті судом першої інстанції так як надійшли до суду після розгляду справи, не можуть свідчити про неправильність вирішення судом справи, так як судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено не з підстав невірно обраного позивачем способу захисту права, а з підстав відсутності права на отримання матеріальної допомоги на час вирішення відповідачем відповідної заяви.
Таким чином, дослідивши встановлені обставини справи, аргументи позивачки, з якими остання пов'язує незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року по справі №160/3022/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Вступна та резолютивна частини проголошені 17.09.2019р.
Повне судове рішення складено 18.09.2019р.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк