Справа № 810/4348/17 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
10 вересня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря Григорук В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Шенкер" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підриємство «ШЕНКЕР» (далі також позивач, ДП «ШЕНКЕР») з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі також відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.11.2017 № 0041361414, № 0041221414 і № 0041381414.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року позов задоволено..
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржуване рішення скасувати як таке, що постановлене із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, сторін по справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, що упродовж періоду з 29.05.2017 по 05.10.2017 (фактично у період з 23.08.2017 по 05.10.2017 у зв'язку з перенесенням термінів проведення перевірки) працівниками ГУ ДФС у Київській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «ШЕНКЕР» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 12.10.2017 №779/10-36-14-14/382029.
Згідно з висновками цього акта перевірки відповідач встановив порушення позивачем, зокрема:
- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у перевіряємому періоді на загальну суму 9 320 147 грн. (в т.ч. за 2014 рік 744 499 грн., за 2015 рік 4 569 140 грн., за 2016 рік 4 006 508 грн.);
- п. 44.1 ст. 44, пп. 192.1.1, 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 283 700 грн., в тому числі за звітні періоди: січень-листопад 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року.
Висновки працівників контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовані наступним. Перевіркою відображених у ряд. 02 декларацій з податку на прибуток підприємства показника «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, та у ряд. 01 декларацій з податку на прибуток підприємства показника «дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій, як на митній території України, так і за її межами, із надання транспортно-експедиційного послуг, надання послуг по митному оформленню вантажів, завантаженню, розвантаженню, зберіганню сортуванню, пакуванню, надання логістичних послуг, позитивне значення курсових різниць та ін.
При цьому, проведеною перевіркою відображеного показника за вказані періоди на підставі оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунків 31 «Рахунки в банках», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 70 «Доходи від реалізації», 37 Розрахунки з різними дебіторами», договорів, додаткових угод, актів виконаних робіт (послуг), товарно-транспортних накладних, заявок, банківських виписок та інших документів встановлено заниження задекларованих ДП «ШЕНКЕР» показника у рядку 02 декларацій за 2014 рік («дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)»), всього на загальну суму 744 499 грн., та у рядку 01 декларацій за 2015 2016 роки («дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку», всього на загальну суму 8 575 648 грн. (в т.ч. за 2015 рік на 4 569 140 грн., за 2016 рік на 4 006 508 грн.). Дані обставини, на думку перевіряючих, зумовлені тим, що ДП «ШЕНКЕР» здійснило коригування загального обсягу постачання покупцям, шляхом зменшення, в податкових деклараціях з податку на додану вартість за 2014 2015 роки (ряд. 08) та за 2016 рік (ряд. 07), всього на загальну суму податку на додану вартість 283 700 грн., яке перевіряючими визнано документально необґрунтованим. Таке коригування, як стверджує відповідач, вплинуло на формування показника у рядку 02 податкових декларації з податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.
Зокрема, що стосується описаних в акті від 12.10.2017 № 779/10-36-14-14/24382029 правопорушень, що пов'язані з епізодом коригування позивачем обсягів постачання у виписаних податкових накладних, то в акті перевірки (сторінка 7-8 Акта) зафіксовано наступне: з метою отримання документів та пояснень щодо наведених фактів посадовим особам ДП «ШЕНКЕР» вручені письмові запити про надання документів № 1 від 23.08.2017 та № 14 від 05.10.2017. ДП «ШЕНКЕР» проігнорувало вимоги посадових осіб контролюючого органу щодо надання пояснень та відповідних документів, а саме: договорів (контрактів), додаткових угод, актів виконаних робіт (послуг), рахунків, платіжних доручень, виписок банку, інша первинна документація та документації передбаченої умовами договорів (контрактів) (за наявності), здійсненні бухгалтерські проводки, бухгалтерські картки рахунків по контрагентам на яких відображено відповідні коригування та інше, що в свою чергу не дає можливості встановити будь-яку зміну суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів (послуг), особі яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів (послуг) чи надання покупцеві будь-яких скидок, знижок, бонусів іншого. З огляду на що працівники контролюючого органу дійшли висновку, що в порушення норм п. 44.1, 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України у позивача станом на 12.10.2017 відсутні, зазначені у відповідних письмових запитах документи.
Не погоджуючись з правомірністю висновків акта перевірки позивач подав до ГУ ДФС у Київській області разом із супровідним листом № 134 від 31.10.2017 письмові заперечення та копії документів. За результатами розгляду заперечень позивача на висновки акта перевірки (вих. №133 від 31.10.2017) відповідач виклав висновки акта перевірки в новій редакції, про що зазначив у відповіді від 09.11.2017 № 7737/10/10-36-14-14 про результати розгляду заперечень від 31.10.2017 № 134 (вх. № 9708/10 від 31.10.2017) платника податків ДП «ШЕНКЕР» на акт від 12.10.2017 № 779/10-36-14-14/24382029 (вих. №7737/10/10-36-14-14 від 09.11.2017) (Том І, а.с. 75-81). А саме за висновками акта перевірки в новій редакції ДП «ШЕНКЕР» порушено: п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у перевіряємому періоді на загальну суму 4 737 106 грн. (в т.ч. за 2014 рік 744 499 грн., за 2015 рік 2 091 865 грн., за 2016 рік 1 900 742 грн.); п. 44.1 ст. 44, пп. 192.1.1, 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період, всього на загальну суму 283 700 грн. При цьому, як видно з тексту відповіді № 7737/10/10-36-14-14 від 09.11.2017, такі висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства стосуються виключно епізоду здійснення ДП «Шенкер» коригування обсягів постачання покупцям за періоди 2014 2016 років.
14.11.2017 ГУ ДФС у Київській області на підставі цього акта перевірки, з урахуванням результатів розгляду заперечень на висновки цього акта, прийняло наступні спірні у справі податкові повідомлення-рішення:
- за № 0041361414 (форми «П»), яким зменшило задекларовані позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у наступних розмірах: 744 499 грн., задекларовану позивачем у декларації за звітний період 2014 рік (реєстр. № 9082239300 від 14.04.2016), 2 091 865 грн., задекларовану позивачем у декларації за звітний період 2015 рік (реєстр. № 9276623705 від 04.04.2016), 1 900 742 грн., задекларовану позивачем у декларації за звітний період 2016 рік (реєстр. № 9269909519 від 09.02.2017);
- № 0041221414 (форми «Р»), яким визначило позивачу до сплати грошове зобов?язання з податку на додану вартість у сумі 425 550 грн. (в тому числі за основним платежем 283 700 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 141 850 грн.);
- № 0041381414 (форми «ПС»), яким відповідно п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України застосувало до позивача суму штрафу в розмірі 510 грн.
Вважаючи таке рішення податкового органу, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у запитах податкового органу не містилась інформація про те, які саме порушення податкового законодавства підтверджують запитувані документи, а також не містилась інформація про норми закону, які були порушені, враховуючи, що позивачем було надано податковому органу як в ході проведення перевірки, так і в ході адміністративного оскарження значну кількість первинних документів.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції не належним чином досліджено цих документальних доказів та інформацію, яку вони містять.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників цього податку на додану вартість, зокрема з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Водночас нормами ст. 192 ПК України передбачені особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту).
Так за змістом пп. 192.1.1 і 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2015), якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.
Якщо ж внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.
Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК (у редакції , що діяла після 01.01.2015) якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;
отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Крім того, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України визначено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.
Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Безпосередньо порядок складання та форма розрахунку коригування до податкової накладної у період до 01.12.2014 були затверджені Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», у період з 01.12.2014 по 01.04.2016 Наказом Міністерства фінансів Укпраїни від 22.09.2014 № 957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», а після того діючим наразі Наказом Міністерсвта фінансів України від 31.12.2015 №1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної».
Відповідно до Положень цих Порядків заповнення податкової накладної, у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України постачальник товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.
На підставі розрахунку коригування постачальник (продавець) товарів/послуг здійснює коригування податкових зобов'язань, а отримувач (покупець) товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України (за умови дотримання положень законодавства щодо віднесення сум до податкового кредиту), та відповідно до Порядку, що діяв у період до 01.12.2014, - на підставі вказаного розрахунку отримувач товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України (за умови дотримання положень законодавчих актів щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням).
Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення документальної перевірки позивача, працівники відповідача (ревізори-інспектори) склали та вручили посадовим особам ДП «Шенкер» в загальній сукупності 15 письмових запитів про надання пояснень та копій документів, у тому числі і письмові запити за № 1 від 28.08.2017 та № 14 від 05.10.2017.
Відповідно до тексту письмового запиту № 1 від 23.08.2017, що був 23.08.2017 вручений головному бухгалтеру ДП «Шенкер» Бондаренко С.О. під розписку, контролюючий орган просив позивача надати у строк до 31.08.2017 засвідчені копії документів за наведеним переліком, в т.ч.: головних книг, оборотно-сальдових відомостей по рахункам бухгалтерського обліку, касових книг та касової звітності, книг обліку розрахункових операцій та інше за період з 01.01.2014 по 31.12.2016; фінансової та бухгалтерської звітності, пояснювальну записку до фінансової звітності за 2014, 2015 і 2016 роки; первинних бухгалтерських документів (актів здачі-приймання, видаткових накладних, прибуткових накладних, актів звірок , актів здачі-передачі робіт (надання послуг), виписок банку, рахунків, податкових накладних, розрахунків коригування до податкових накладних, чеків, товарно-транспортниїх накладних, подорожніх листів, відомостей щодо обліку та руху записів і ТМЦ, актів списання, актів звірок з контрагентами та інших документів, які стосуються господарпської діяльності підприємства у період з 01.01.2014 по 31.12.2016.
Згідно з текстом запиту № 14 від 05.10.2017,який був вручений позивачу в останній день проведення перевірки об 11 год. 45 хв., тоді як документи треба було надати у цей же день до 14 год. 00 хв., від ДП «Шенкер» витребовувались в т.ч.: письмові пояснення, договори (контракти), додаткові угоди, акти виконаних робіт, рахунки, платіжні доручення, інша первинна документація та документація, передбачена умовами укладених договорів (контрактів), здійснені проводки бухгалтерського обліку, картки рахунів на яаких відображено здійснення фінансово-господарських операцій в бухгалтерському обліку стосовно розбіжностей між задекларованими в деклараціях з подакту на додану вартість за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 колонка А «Загальний обсяг постачання» та рядку 2 «Дохід від операційної діяльності (дохід від релазації товарів (робіт, послуг)), поданої уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за період 2014 рік.
За змістом норм п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно з положеннями п. 2 розд І, п.п. 3 5 розд. ІІ, п.п. 1, 3 розд. ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 №727 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745), що визначає основні вимоги до форми та змісту акта (довідки) документальної перевірки, інформативних додатків до акта (довідки), порядку його (її) підписання, реєстрації та зберігання, актом документальної перевірки є службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку.
Зокрема, загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) повинні містити такі дані:
- інформацію про запити, які у разі необхідності надані (надіслані) посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) щодо надання для проведення перевірки документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо. Такі запити підписуються посадовими особами, що проводять перевірку, та вручаються платнику податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) під підпис. У разі неможливості вручити запит безпосередньо посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій(им) ним особі(ам)) такі запити можуть бути підписані керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою) та надіслані платнику податків у порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Податкового кодексу;
- інформацію про складені акти про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів. Акти, що засвідчують такі факти, складаються у довільній формі із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові керівника платника податків або уповноваженої ним особи та переліку ненаданих документів, а також причин відмови в їх наданні.
Як вбачається з тексту акта перевірки та наданих сторонами документів, акт про ненадання у визначений у запиті № 1 від 23.08.2017 строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів за переліком, що наведений у цьому запиті від 23.08.2017 працівниками контролюючого органу не складався.
Разом з тим, працівниками відповідача був складений акт від 05.10.2017 № 641 про ненадання платником податків документів під час проведення документальної планової виїзної перевірки ДП «Шенкер», в якому зафіксовано, що позивач не надав 05.10.2017 станом на 17 год. 50 хв. наступних документів: письмових пояснень, договорів (контрактів), додатковх угод, актів виконаних робіт, рахунків, платіжних доручень, іншої первинної документації та документації, передбаченої умовами укладених договорів (контрактів), здійснених проводок бухгалтерського обліку, карток рахунків на яких відображено здійснення фінансово-господарських операцій в бухгалтерському обліку стосовно розбіжностей між задекларованими в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 колонка А «Загальний обсяг постачання» та рядку 2 «Дохід від операційної діяльності (дохід від релазації товарів (робіт, послуг)), поданої уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за період 2014 рік.
Проаналізувавши текст запиту № 14 від 05.10.2017 суд дійшов висновку, що останній не містив вимог про надання позивачем первинних та інших документів саме в контексті аргументів про безпідставінсть проведення коригувань податкових зобов'язань з податку на додану вартість за періоди 2014 2016 роки, оскільки посилання на таку обставину в тексті запиту взагалі відсутнє. Зі змісту запиту вбачається, що у ньому іде мова про розбіжності між задекларованими показниками у податку на додану вартість та уточненої декларації з податку на прибуток. У той же час в акті перевірки вказано, що підприємство здійснило коригування загального обсягу постачання покупцям в деклараціях з податку на додану вартість. Отже, запитувана у запиті № 14 інформація не стосується порушень, які описані в Акті, оскільки коригування в деклараціях з податку на додану вартість не впливає на розбіжності між задекларованими показниками декларації з ПДВ та декларації на прибуток.
Крім того, доводи відповідача про ненадання позивачем документів за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 не кореспондується зі змістом самого запиту, згідно якого період за який запитувались документи становив лише один рік 2014 рік.
Водночас, як вбачається з наявних у справі матеріалів та відповідно до усних і письмових пояснень представників позивача, а також свідка ОСОБА_2 - бухгалтера позивача, позивачем під час проведення перевірки надавались перевіряючим письмові пояснення із наведеними причинами коригувань та усі документи разом з податковими деклараціями з податку на додану вартість за звітні періоди 2014 2016 років на підтвердження виникнення обставин для коригування показників податкових зобов'язань з названого податку, а саме: самі розрахунки коригування сум податку на додану вартість, розрахунки коригування кількісних і вартістних показників до податкової накладної, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості по субрахункам бухгалтерського обліку 361 «Розрахунки з вiтчизняними покупцями» та 362 «Розрахунки з інозeмними покупцями», акти звірки взаємних розрахунків з контрагентами, інвойси тощо.
Також на сторінці 7 і 12 акта перевірки зафіксовано, що до перевірки платником (позивачем) надавались оборотно-сальдові відомості, договори, додаткові угоди, акти виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортні накладні, заявки, банківські виписки та інші документи.
При цьому, аналіз таких наданих до перевірки документів у сукупності з наданими позивачем письмовими поясненнями про причини коригувань, як і висновки про неможливість підтвердження тими чим іншими наданими до перевірки документами обставин здійснених позивачем коригувань податкових зобов'язань з податку на додану вартість в тексті акта перевірки не наведений. Обставини про наявність розбіжностей між розмірами задекларованих показників податкових зобов'язань позивача в результаті проведених коригувань та показників податкового кредиту його контрагентів-покупців (отримувачів послуг) за період 2014 2016 років під час проведення документальної перевірки також не встановлено.
Між тим, як було встановлено судом першої інстанції, акт перевірки є носієм доказової інформації, що повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отриману контролюючим органом податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів. У даному випадку акт перевірки позивача не відповідає наведеним вимогам до оформлення акта перевірки.
Відповідно до пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, о свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі оргна. Такі копії повинні бути засідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою.
Згідно із пункту 85.1 статті 85 Податкового кодексу України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не перелбачених цим Кодексом.
Отже, оскільки у запитах податкового органу не містилася інформація про те, які саме порушення податкового законодавтсва підтверджують запитувані документи, а також не містилася інформація про норми закону, які були порушені, враховуючи, що позивачем було надано податковоому органу як в ході проведення перевірки, так і в ході адміністративного оскарження значну кількість первинних документів, судом не встановлено підстав для прийняття податковим органом вказаного податкового повідомлення-рішення.
Відповіда, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не підтвердив належними документальними доказами обставини неподання позивачем до контролюючого органу документів при проведенні документальної перевірки та на момент розгляду заперечень на висновки акта такої перевірки, в частині описаних вище епізодів правопорушень, що відповідно спростовує наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності відповідно до ст. 121 ПК України.
За таких обставин, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2017 № 0041361414, № 0041221414 та № 0041381414.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В, Безименна
А.Ю. Кучма