П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 656/789/18
Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.
Дата і місце ухвалення 11.04.2019р., м. Херсон
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Іванівської селищної об'єднаної територіальної громади Херсонської області, Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, за участі третьої особи - Херсонської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
19.11.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Іванівської селищної об'єднаної територіальної громади Херсонської області, Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Херсонська регіональна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", та з урахуванням уточнення позовних вимог просить:
- скасувати рішення №486 від 05.12.2018 року "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 " Іванівської селищної ради Херсонської області як неправомірне;
- зобов'язати Іванівську селищну об'єднану територіальну громаду Херсонської області та Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду щодо відновлення меж та надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 50,9 га в межах згідно з планом з кадастровим номером 6522985900:05:001:0638, яка розташована на території Трохимівської сільської ради Іванівського району Херсонської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі.
Апелянт обґрунтовує свою незгоду з рішенням суду тим, що судом при прийнятті рішення не враховано, що фактичні межі земельної ділянки, виділеної у користування були порушені, а при інвентаризації земель державної власності здійснили її з порушенням технічного вимірювання фактичних розмірів земельних ділянок, які перебувають у користуванні осіб.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року та постановити нове, яким позов задовольнити.
Справа розглянута в порядку письмового провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Іванівської ради народних депутатів від 16.09.1994 року №18 ОСОБА_1 надано згоду на надання земельних ділянок для створення селянських (фермерських) господарств. На підставі вказаного рішення позивачу видано Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ХС № 009122 від 04.01.1995 року (т.с.1 а.с.6).
Розпорядженням голови районної державної адміністрації №103 від 28.02.2002 року, ОСОБА_1 надано згоду на безоплатну передачу у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) відповідно до поданої ним 23.01.2002 року заяви про виділення в натурі земельної ділянки для товарного виробництва сільгосппродукції (т.с.1 а.с.162, 169).
Розпорядженням голови районної державної адміністрації Іванівського району Херсонської області №673 від 05.11.2002 року позивачу у приватну власність передано земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) по Трохимівській сільській раді для товарного сільськогосподарського виробництва (т.с.1 а.с.174).
На підставі зазначеного розпорядження позивачу видано Державний акт на право приватної власності ІІ-ХС № 005931 на земельну ділянку площею 9,74 га.
В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відомості про проведену приватизацію частини земельної ділянки з землі площею 50,9 га внесено до Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ХС № 009122 від 04.01.1995 року в графу "зміни в землекористуванні" та в графу "кількісна характеристика земель, наданих у постійне користування".
Загальна площа земель, наданих у постійне користування зменшено з 50,9 га до 41,16 га (вирахувано 9,74 га приватизованої землі), про що зазначено в державному акті на парво постійного користування землею в графі кількісних характеристиках земель (т.с.1 а.с.6).
31.08.2018 року ОСОБА_1 подано до відділу в Іванівському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Іванівської районної ради Херсонської області, Іванівської селищної ради Херсонської області заяву "про здійснення реєстрації земельної ділянки", у якій позивач просить надати йому дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 50,9 га, отриманої ним у постійне користування згідно рішення Іванівської районної ради народних депутатів Іванівського району Херсонської області від 16.09.1994 року №18.
Рішенням Іванівської селищної ради Херсонської області від 05.12.2018 року №486 позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 41,16 га, розташованої на території Іванівської селищної ради за межами с. Трохимівка Іванівського району Херсонської області для ведення фермерського господарства із земель, що перебувають у постійному користуванні відповідно до державного акту серії ІІ-ХС № 009122 від 04.01.1995 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Іванівської селищної ради в частині розміру земельної ділянки, на яку надано дозвіл на розробку технічної документації, позивач оскаржив його до суду першої інстанції.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , з огляду на наступне:
Згідно частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту б) частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Згідно ст. 55 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.
Частиною 8 вказаної статті визначено, що у разі, якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).
Таким чином, системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що особа, маючи намір отримати земельні ділянки у власність повинні отримати відповідний дозвіл для розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
В даному випадку позивач звернувся із відповідною заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки до Іванівської селищної ради Херсонської області.
В поданому позові ОСОБА_1 зазначив, що звернення до Іванівської селищної ради із заявою про надання вказаного дозволу було обумовлено бажанням здійснити державну реєстрацію даної земельної ділянки (розміром 50,9 га).
Однак, в ході розгляду справи було встановлено, що на час звернення позивача до відповідача та на даний час у постійному користуванні ОСОБА_1 згідно державного акту серії ІІ-ХС № 009122 від 04.01.1995 року перебуває земельна ділянка площею 41,16 га, а не 50,9 га. Як вже зазначалось вище, розмір земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні позивача зменшився з 50,9 га до 41,16 га у зв'язку з приватизацією ним частини земельної ділянки, розміром 9,74 га згідно державного акту на право приватної власності від 20.01.2003 року.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою", державні акти на право приватної власності на землю, видані у період дії Постанови ВРУ № 2201 (з 23.06.92 по 08.01.2004), є чинними правовстановлюючими документами, що підтверджують права власності на земельні ділянки.
Таким чином, оскільки позивачем вже приватизовано частину земельної ділянки із загальної площі земель (50,9 га), які перебувають у нього на праві постійного користування, ОСОБА_1 має право на отримання дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (з метою подальшої приватизації) саме на 41,16 га.
З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що Іванівською селищною радою Херсонської області правомірно було надано позивачу дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, розташованої на території Іванівської селищної ради, площею саме 41,16 га, з огляду на те, що саме ця площа землі перебуває у постійному користуванні позивача відповідно до державного акту ІІ-ХС № 009122 від 04.01.1995 року з відповідними змінами.
При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що для відновлення меж земельної ділянки, площею 9,74 га, яка вже перебуває у власності позивача згідно державного акту, та яка згідно п. 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" вважається сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера (оскільки право власності на неї виникло до 2004 року), позивачу не потрібен дозвіл відповідача.
Так, порядок щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 р. за №391/17686.
При цьому, згідно норм вказаної Інструкції, замовником робіт по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є, зокрема, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Таким чином, суд вірно зазначив, позивач як власник земельної ділянки площею 9,74 га згідно державного акту ІІ-ХС № 005931 має право, не отримуючи дозволу селищної ради, звернутись до розробників документації із землеустрою за виготовленням технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі.
Стосовно доводів позивача про зміну фактичного загального розміру земельної ділянки, судом першої інстанції правильно вказано, що у спірних земельних правовідносинах сільська рада виконує розпорядчу функцію, зокрема, надає згоду на розробку і затверджує вже розроблену відповідними суб'єктами господарювання документацію із землеустрою, або ж відмовляє в цьому у передбачених законом випадках, та не здійснює безпосереднього вимірювання земельної ділянки.
Як вже зазначено вище, в ході розгляду справи встановлено, що у постійному його користуванні перебуває земельна ділянка площею саме 41,16 га, тому саме на таку площу земельної ділянки позивач має право отримати дозвіл на виготовлення технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку оскаржуваним рішення Іванівської селищної ради №486 від 05.12.2018 року жодним чином не порушено прав та законних інтересів позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.09.2019 року.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук