18 вересня 2019 року м. Дніпросправа № 160/2200/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вето»
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року (суддя суду першої інстанції Віхрова В.С.), прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро, повне судове рішення складено 15.05.2019 року, в адміністративній справі №160/2200/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вето» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,-
07.03.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вето" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкову вимогу №10547-53 від 05.02.2019 р. та рішення про опис майна у податкову заставу №10547-53/64 від 05.02.2019 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 21.02.2019 р. ним було отримано податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу. Станом на 04.02.2019 р. товариство не отримувало жодного податкового повідомлення-рішення про нарахування йому грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 44227,80 грн., у зв'язку із цим, дане податкове зобов'язання є неузгодженим, а податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу, - незаконними.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при направленні на адресу підприємства вимоги про сплату боргу та рішення про опис майна в податкову заставу не було дотримано вимог пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14, пп. 89.1 ст. 89, пп. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що відповідно до ІКП по податку на додану вартість за 2019 рік, ТОВ «Вето» було подано до податкового органу декларацію з ПДВ №9308249210 на суму 397 382 грн. та 30.01.2019 року зачислено вказану суму. ТОВ «Вето» вважало, що сплата коштів по самостійно визначеному зобов'язанню пройшла успішно, натомість контролюючий орган, шляхом проведення ряду незрозумілих, нелогічних операцій, зачислив вказану суму в іншому порядку, що призвело до утворення податкового боргу у товариства. Тобто, ТОВ «Вето» сплатило рівно ту суму, яку було зазначено у декларації №9308249210, а контролюючий орган дану суму зарахував в рахунок недоїмки інших сплат, яку виникли ще в 2016 році і на підставі цього утворився податковий борг зі сплати ПДВ по декларації №9308249210 про що контролюючий орган склав податкову вимогу та виніс рішення про опис майна у податкову заставу. Також, позивач посилається на розстрочення сум податкового боргу минулих років ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яка не виконувалась відповідачем, а також інші судові рішення, якими було визнано протиправними та скасовано рішення відповідача про нарахування штрафу ТОВ «Вето» за несвоєчасну сплату платежів.
24.07.2019 року від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що в інтегрованих картках ТОВ «ВЕТО» по податку на додану вартість вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) станом на 04.02.2019 року обліковується податковий борг, який виник внаслідок несплати грошового зобов'язання по податковій декларації з ПДВ від 21.01.2019 року №9308249210 на суму 44227.80 грн. по терміну сплати 30.01.2019 року. Оскільки платником не було сплачено податкове зобов'язання за самостійно визначеним платежем податок на додану вартість в строки встановлені законом, на його адресу було направлено вимогу про сплату податкового боргу. При винесенні вимоги відповідачем не було порушено вимог норм чинного податкового законодавства.
Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що станом на 05.02.2019 р. в інтегрованих картках ТОВ "Вето" (код ЄДРПОУ 32653295) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) обліковувався податковий борг, який виник внаслідок несплати грошового зобов'язання по податкові декларації з ПДВ від 21.01.2019 р. №9308249210 на суму 44227,80 грн. терміном сплати 30.01.2019 р.
ГУ ДФС в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу форми "Ю" №10547-53 від 05.02.2019 р. на суму 44227,80 грн. та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №10547-53/64 від 05.02.2019 р.
Вважаючи податкову вимогу про сплату податкового боргу, а також рішення про опис майна у податкову заставу протиправними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було сплачено суму податкового збору за самостійно визначеним податковим зобов'язанням, внаслідок чого податковим органом було правомірно сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату судового збору, а також прийнято рішення про опис майна в податкову заставу.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно пп.14.1.153. п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно ст.14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків (п. 59.1).
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п.59.3).
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4).
Відповідно до п.п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському відданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно ІКП по податку на додану вартість за 2019 рік, 21.01.2019 року ТОВ «Вето» було подано до контролюючих органів Податкову декларацію з ПДВ №9308249210 на суму 397 382 грн. терміном сплати 30.01.2019 року.
Крім того, як видно з матеріалів ІКП, платником 24.01.2019 року та 29.01.2019 року було сплачено суму ПДВ у розмірі 397 382 грн. за податковою декларацією №9308249210.
При цьому, згідно ІКП залишок несплаченої суми ПДВ за податковою декларацією №9308249210 станом на 30.01.2019 року становить 44227.80 грн.
Як видно з ІКП ТОВ «Вето» по податку на додану вартість за 2019 рік з тих коштів, що надійшли від товариства на сплату грошового зобов'язання за податковою декларацією №9308249210 податковим органом було проведено операції в автоматичному режимі зі зменшення податкових боргів минулих податкових періодів, а також в рахунок штрафних санкцій. Крім того, станом на січень 2019 року у платника була наявна недоїмка зі сплати податкових платежів всього на суму 43770.80 грн..
З метою офіційного з'ясування обставин щодо підстав зарахування поточних платежів ТОВ «Вето» в рахунок минулих податкових боргів, штрафних санкцій за прострочення платежів за минулими податковими платежами, а також виявлення природи виникнення недоїмки станом на початок 2019 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 року витребувано у відповідача копію інтегрованої картки платника податку за 2018 рік, а також зобов'язано податковий орган надати пояснення.
На підставі пояснень позивача та наявних в матеріалах справи копій документів судом встановлено, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2015 року, з урахуванням ухвали від 22.11.2018 року про винесення виправлень в судове рішення, в адміністративній справі №804/7453/15 заяву ТОВ «Вето» про відстрочення та розстрочення виконання рішення - задоволено, відстрочено ТОВ «Вето» виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 року по справі №804/7453/15 до 01.01.2017 року. Розстрочено ТОВ «Вето» виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 року по справі №804/7453/15 з 01.01.2017 року по 01.01.2019 року шляхом сплати щомісяця починаючи з 01.01.2017 року по 01.12.2018 року платежів по 50 863 грн., а у грудні 2018 року платежу у розмірі 50 872.78 грн.
Як пояснює сам відповідач, враховуючи норми Методичних рекомендацій щодо взаємодії підрозділів органів ДФС про розстрочені (відстрочені) на підстав рішення суду сум заборгованості за платежами, контроль за справлянням яких здійснюється органами ДФС ( утому числі недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування затверджених наказами ДПА від 07.02.2010 №927 та ДФС України від 14.02.2016 №318, розстрочення (відстрочення) за рішенням суду надається на суму заборгованості, по якій прийнято рішення та яка наявна в інформаційній системі на момент підписання графіків керівництвом органу ДФС.
Станом на 2017 рік податковий борг, який підлягав стягненню відповідно до постанови від 28.12.2015 року був погашений відповідачем за рахунок коштів, що надходили від ТОВ «Вето» в супереч ухвалі про розстрочення та відстрочення платежів.
Таким чином, станом на момент отримання ухвали про внесення виправлень в ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2015 року сума податкового боргу була погашена за рахунок поточних коштів, що надходили від позивача та відновлена для умов зарахування коштів на виконання ухвали про розстрочення та відстрочення сплати податкових платежів не була.
Як видно з матеріалів справи постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 року в адміністративній справі №804/5671/17 також встановлено факт невиконання відповідачем ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2015 року про відстрочення та розстрочення платежів. Судом зазначено, що контролюючий орган мав відобразити суму розстроченого (відстроченого) грошового зобов'язання - податкового боргу, що було предметом стягнення у справі №804/7453/15. Відповідно, погашення такого податкового боргу у розмірі 1220721.78 грн. мало відбуватись згідно ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2015 року у справ №804/7453/15, тобто з 01.01.2017 року по 01.01.2019 року шляхом сплати щомісяця починаючи з 01.01.2017 року платежів по 50 863 грн., а у грудні 2018 року платежу у розмірі 50 872.78 грн. Суд вказав, що зарахування коштів платника податків, які сплачувались ТОВ «Вето» за вказаними поточними зобов'язаннями з податку на додану вартість за період грудень 2014 року, січень - грудень 2015 року, січень - грудень 2016 року, січень 2017 року на погашення податкового боргу згідно постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 року по справі №804/7453/15 є протиправним.
Згідно змісту ІКП ТОВ «Вето» з податку на додану вартість за 2018 рік, станом на початок року за підприємством рахується заборгованість зі сплати податку (недоїмка) у розмірі 657869.73 грн. Грошові кошти, що надходили від підприємства в рахунок погашення поточних платежів, враховувались на часткове погашення недоїмки, при цьому протягом року відбувалось списання коштів в рахунок боргів минулих податкових періодів, зокрема тих, які виникли за поточними платежами 2017 року, а також на сплату штрафних санкцій за прострочення податкових платежів минулих податкових періодів. (а.с. 143-150) Станом на кінець 2018 року за підприємством обліковувалась заборгованість у розмірі 43770.80 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що сума недоїмки, яка рахувалась за підприємством впродовж останніх років, частково була погашена податковим органом за рахунок поточних платежів ТОВ «Вето» без врахування ухвали про розстрочення (відстрочення) платежів, а також збільшена за рахунок штрафних санкцій за несвоєчасну оплату поточних податкових зобов'язань з причин перенаправлення коштів податковим органом, стала причиною й виникнення податкового боргу у розмірі 44227.80 грн..
Оскільки підприємством було своєчасно та в повному обсязі сплачено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за податковою декларацією №9308249210, а системне перенаправлення поточних податкових платежів ТОВ «Вето» в рахунок боргів минулих податкових періодів, в супереч вимог ухвали суду про розстрочення щодо черговості зарахування платежів, стало причиною виникнення податкового боргу у розмірі 44227.80 грн., суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винесені податковим органом вимога про сплату боргу, а також рішення про опис майна у податкову заставу є протиправними.
Вищенаведене залишилось поза увагою суду першої інстанції, що призвело до правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог ТОВ «Вето».
Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом ТОВ «Вето» сплатило судовий збір у розмірі 1921 грн., при поданні апеляційної скарги сума сплаченого судового збору становить 2881.50 грн.. Таким чином, розмір судового збору, який підлягає стягненню на користь позивача становить 4802.50 грн.
Керуючись ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 317, ст. 321 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вето» - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року в адміністративній справі №160/2200/19 - скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вето» - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 05.02.2019 року №10547-53, винесену Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 44227.80 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №10547-53/64, прийняте начальником Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області Буличовим Єгором Володимировичем .
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вето» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області суму, сплаченого судового збору у розмірі 4802 (чотири тисячі вісімсот дві) гривні 50 копійок.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Постанова в повному обсязі складена 18.09.2019 року.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай