Справа № 357/10295/19
2/357/4165/19
18 вересня 2019 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О. В. оглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати, -
16.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати незаконним його звільнення з посади командира відділення зенітного взводу 1 зенітної ракетної батареї 1 зенітного ракетного дивізіону зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 , поновити його на роботі у В/Ч НОМЕР_1 , стягнути з В/Ч НОМЕР_1 на його користь невиплачену заробітну плату у розмірі 8 346,00 гривень, та стягнути з В/Ч НОМЕР_1 на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3 217,60 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Так, з матеріалів позову вбачається, що ОСОБА_1 являється сержантом військової служби, проходив військову службу за контрактом «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 27 квітня 2018 року на посаді командира відділення зенітного взводу 1 зенітної ракетної батареї 1 зенітного ракетного дивізіону зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 та на підставі наказу командира В/Ч НОМЕР_1 від 29.08.2019 року його звільнено у запас за підпунктом «д» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через службову невідповідність).
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно ч.6 ст. 2 вказаного Закону військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу є видом військової служби.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно п. 7 ч. 1ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Питання, пов'язані з прийняттям (призначенням) громадян на публічну службу, а також з її проходженням і звільненням з публічної служби, врегульовані спеціальними нормативно-правовими актами. Ці спори можуть стосуватися як порядку проходження такої служби, до якого включається і виплата заробітної плати, так і пов'язані зі звільненням з публічної служби, до яких належать і спори про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Так, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено порядок проходження військової служби та звільнення військовослужбовців з військової служби.
Предметом спору у вказаній справі є, насамперед, оскарження дій відповідача, який є суб'єктом владних повноважень та реалізує владні управлінські функції. Інші позовні вимоги є похідними від цих позовних вимог. За таких обставин, можна дійти висновку, що між сторонами виник публічно-правовий спір.
При цьому, порушені права особи в публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції, підлягають захисту в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, суд звертає увагу на те, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є саме суть (зміст, характер) спору.
Таким чином, з урахуванням вказаних обставин, даний позов підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства з огляду на те, що вказаний спір пов'язаний з проходженням публічної служби, одним з різновидів якої є військова служба.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення даного спору позивач має право звернутися з позовною заявою в порядку адміністративного судочинства, з дотриманням правил розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів, визначених у статті 20 КАС України.
Керуючись ст. ст. 4, 19, 186, 354 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати.
Роз'яснити позивачу, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала складена 18.09.2019 року.
СуддяО. В. Бондаренко