Справа № 136/775/19
провадження № 2/136/269/19
іменем України
"10" вересня 2019 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Кривенко Д.Т.,
за участі секретаря судового засідання Марчук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та неустойки, -
Позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом до відповідача, в якому просить суд визначити розмір заборгованості ОСОБА_2 за аліментами на її, ОСОБА_1 , користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , за період з липня 2017 року по 01.03.2019, який за її підрахунками становить 3 853,00 грн. та стягнути їх з ОСОБА_2 на її, ОСОБА_1 , користь, з урахуванням погашеної частини боргу, який становить 2 660,00 грн., а також 3 853,00 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Підставність позову мотивовано тим, що рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 05.04.2016 з ОСОБА_2 на її, ОСОБА_1 , користь присуджено аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , в розмірі 750 грн. щомісячно, починаючи з 04.05.2016 і до досягнення дитиною повноліття. Вказане рішення суду набрало законної сили та було звернуто до виконання шляхом видачі судом виконавчого листа стягувачу, за яким було відкрито виконавче провадження №51356706 по примусовому стягненню аліментів з відповідача.
08.07.2017 Законом України від 17.05.2017 № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», було внесено зміни до ст.182 СК України, якою визначено мінімальний розмір аліментів на одну дитину не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ураховуючи те, що відповідач сплачував аліменти у меншому розмірі, а ніж передбачено діючим законодавством, тому за розрахунками державного виконавця станом на 01.02.2019 він має заборгованість по сплаті аліментів на користь позивача у розмірі 1 193, 00 грн. У той же час позивач не погодилась із таким розрахунком, виходячи із мінімального розміру аліментів визначеного законодавцем на одну дитину, яка не може бути меншою 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та часу набрання чинності вказаною нормою, тому вважає, що заборгованість по аліментах становить 3 853, 00 гривень за період з липня 2017 по 01.03.2019, а так як відповідач сплатив 1 193, 00 гривень, тому просить суд присудити з нього на її користь решту, а також присудити неустойку за кожен день прострочення сплати аліментів.
Відповідачем було надано до суду відзив, відповідно до якого він не погодився з пред'явленим позовом, просить суд відмовити в задоволенні позову, обґрунтовуючи свою позицію тим, що з моменту присудження аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 у 2016 році, їх сплату він здійснював у порядку та розмірі визначених рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 05.04.16 у твердій грошовій формі в розмірі 750,00 грн. щомісячно, не допускаючи заборгованості. У лютому 2019 року Липовецьким районним відділом ДВС його було повідомлено про зміну мінімального розміру аліментів, у зв'язку з внесенням у 2018 році змін до ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з зазначеним 12.03.19 ним було додатково сплачено позивачці 1193,00 грн. заборгованості по аліментах за період з 01.09.18 по 01.02.19, визначену державним виконавцем. Жодних інших перерахунків та вимог про сплату заборгованості по аліментах він не отримував ні від державного виконавця, ні від позивача. Також, до подачі позову у даній справі, ОСОБА_1 не повідомляла ОСОБА_2 про недостатність сплачуваних ним аліментів на утримання їх спільної дитини чи необхідність перерахунку їх розміру, тобто не вживала будь - яких заходів щодо одержання аліментів з відповідача, що слугувало б підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення заборгованості в примусовому порядку, як наслідок винної поведінки відповідача не встановлено. При цьому, при визначенні загальної суми пені станом на 12.03.2019, а саме: гранично допустимого розміру пені позивач припустилась помилки. Так, (у сумі 100% від заборгованості по аліментах) за період з липня 2017 по листопад 2018 року включно - (138,5 грн. х 5) + (180,00 грн. х 7) + (222,00 грн. х 5) = 3062,5 грн., та додати до нього розмір пені, нарахований на суму заборгованості за період з грудня 2018 по 12.03.19 відповідно до кількості днів прострочення - 237,15 грн. + 155,46 грн. + 31,56 грн. = 424,17 грн., що наведенні у розрахунку, то загальна сума пені становитиме, на думку відповідача, 3 486,67 грн., а не 3 853,00 грн., як стверджує позивач. Також зазначив, що на момент подачі відзиву до суду, предмет спору у даній справі по суті відсутній, оскільки відповідачем через відділення поштового зв'язку було перераховано позивачу суму заборгованості по аліментах у розмірі 2 660,00 грн., 3 486,67 грн. - пені на заборгованість по аліментах та 1 013,5 грн. аліменти за травень 2019 року, що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.
У судове засідання сторони за викликом не з'явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце цього засідання, утім їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки іншого не встановлено, тому суд здійснює розгляд справи в даному судовому засіданні, за відсутності сторін спору, на підставі зібраних у справі матеріалів, при цьому не здійснюючи фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх зібраними у справі доказами, яким дав оцінку в сукупності, встановив, що рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 05.04.2016 було змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на тверду грошову суму в розмірі 750 грн. щомісячно, починаючи стягнення у новому розмірі з часу набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.
Вказане рішення суду набрало законної сили 05.05.2016 та було звернуто стягувачем до виконання шляхом пред'явлення виконавчого листа виданого судом до Липовецького РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області, за яким було відкрито виконавче провадження та проводились відрахування.
Встановлені судом обставини визнавались сторонами, про що було зазначено у заявах по суті справи, а відтак такі обставини не підлягають доказуванню, оскільки у суду не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності (ст.82 ЦПК України).
Позивач звернулась до суду із даним позовом, в якому просить суд визначити розмір заборгованості ОСОБА_2 за аліментами на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , за період з липня 2017 р. по 1 березня 2019 р., не погодившись із розміром заборгованості, що було визначено державним виконавцем.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється судом в разі виникнення спору (ст.195 СК України).
Відповідно до Закону України від 17.05.2017 № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності з 08.07.2017 року - абзац 2 частини 2 статті 182 Сімейного кодексу України викладено в такій редакції: «Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Відповідно до приписів ч.1 ст.71 Закону України від 02.06.2016, № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (редакції, яка була чинною на час набрання чинності вищевказаним Законом) було передбачено, що порядок стягнення аліментів визначається законом.
Законом України № 2475-VIII від 03.07.2018, частину першу статті 71 Закону України від 02.06.2016, № 1404-VIII "Про виконавче провадження" доповнено абзацом другим та викладено у такій редакції «Порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Наведене свідчить, що з часу набуття Законом від 17.05.2017 № 2037-VIII чинності, тобто 08.07.2017 мінімальний розмір аліментів на одну дитину не міг бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки їх розмір визначався Сімейним кодексом України.
Згідно із довідкою Липовецького РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 18.02.2019 №б/н, в період з січня 2018 року по січень 2019 року ОСОБА_1 дійсно отримувала аліменти з ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі по 750 грн. щомісячно.
Заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.01.2018 по 01.02.2019 станом на 01.02.2019 становить 1193, 00 грн., відповідно до розрахунку заборгованості державного виконавця Шендерук Г.Є. (а.с.6).
Судом встановлено, що станом на липень 2017 року, тобто набрання чинності Законом від 17.05.2017 № 2037-VIII, дитині сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося 13 років.
Для дітей віком від 6 до 18 років прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження (Закон України, від 15.07.1999, № 966-XIV "Про прожитковий мінімум") та становив:
- 2017 рік: з 01 січня по 30 квітня - 1689 грн.; з 01 травня по 30 листопада 1777 грн.; з 01 грудня - 1860 грн.;
- 2018 рік: з 01 січня по 30 червня - 1860 грн.; з 01 липня по 30 листопада - 1944 грн.; з 01 грудня по 31 грудня - 2027 грн.;
- 2019 рік: з 01 січня по 30 червня - 2027 грн.;
Таким чином мінімальний розмір аліментів з часу набрання чинності новою редакцією ст.182 СК України, для дітей віком від 6 до 18 років 50% прожиткового мінімуму становив:
з 1 липня по 30 листопада 2017 року - 888,5 грн.;
з 1 грудня 2017 року по 30 червня 2018 року - 930 грн.;
з 1 липня по 30 листопада 2018 року - 972 грн.;
з 1 грудня 2018 року по 30 червня 2019 року - 1013,5 грн.
Судом встановлено, що відповідач недоплачував аліменти на користь позивача на утримання їх спільної дитини в наступному розмірі:
- з 1 липня по 30 листопада 2017 року - 138,5 (888,5 - 750) х 5 місяців = 692,50 грн.;
- з 1 грудня 2017 року по 30 червня 2018 року - 180 (930 - 750) х 7 місяців = 1260 грн.;
- з 1 липня по 30 листопада 2018 року - 222 (972 - 750) х 5 місяців = 1110,00 грн.;
- з 1 грудня 2018 року по 1 лютого 2019 року - 263,5 (1013,5 - 750) х 2 місяців = 527 грн.
Таким чином, заборгованість з липня 2017 по 01.02.2019 становить 3 589, 50 грн.
Судом встановлено та позивачем визнавалась та обставина, що відповідачем 12.03.2019 було сплачено заборгованість, яку визначив державний виконавець за період з 01.01.2018 по 01.02.2019 в розмірі 1 193 грн., отож заборгованість з липня 2017 по 01.02.2019 відповідача перед позивачем по сплаті аліментів на утримання їх спільної дитини, з урахуванням сплачених коштів, за розрахунками суду становить 2396, 50 грн.
Борг судом розраховувався станом на 01.02.2019, а не як просить позивач у позові станом на 01.03.2019, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем у лютому 2019 року аліменти сплачено у розмірі меншому а ніж 50 % від прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку. При цьому за відомостями Липовецького РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області (а.с.20), заборгованість ОСОБА_2 станом на 17.04.2019 була відсутня, обмеження прав до ОСОБА_2 не застосовувались.
Також судом встановлено, що на час розгляду справи відповідачем було сплачено суму боргу за аліментами в розмірі 2 660 грн., в підтвердження чому надано ним фіскальні чеки від 12.06.2019 (а.с.19), отож суд дійшов висновку, що в задоволенні вимог в цій частині слід відмовити за відсутності предмета спору на час розгляду справи, що виключає закриття провадження у справі, оскільки такі обставини повинні бути встановлені на час звернення до суду із позовом.
Вирішуючи вимоги позивача про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів із відповідача, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
З аналізу вказаної норми слідує, що підставою для стягнення неустойки (пені) є винна поведінка платника аліментів. При цьому, за загальним правилом форма вини - умисел чи необережність значення не має. У даному випадку необхідно виходити із презумпції вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти на утримання дитини та прострочила виконання зобов'язання, яка і повинна доказувати протилежне.
Суд вважає, що вина відповідача у даному випадку є очевидною та ним усвідомлена, оскільки ним було добровільно сплачено суму заборгованості за аліментами та розмір неустойки в підтвердження чому надано фіскальні чеки.
Вирішуючи питання щодо розміру стягнення неустойки (пені) з відповідача на користь позивача суд враховує позицію Верховного Суду Великої Палати, від 25.04.2018, у справі № 572/1762/15-ц|14-37цс18, відповідно до якої загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: p = (A1х1 %хQ1) (A2х1 %хQ2) ………. (Anх1 %хQn).
Де також зазначено, що зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Отож за підрахунками суду кількість днів прострочення з 08.07.2017 (дати набуття чинності Законом від 17.05.2017 № 2037-VIII) та станом на 01.02.2019 (дату визначення державним виконавцем заборгованості відповідача) кількість днів прострочення склала 572 дні, розмір пені визначено у розмірі 9 760, 32 грн., а оскільки відповідно до ч.1 ст.196 СК України встановлено максимальний розмір неустойки (пені), який не може бути більшим 100% заборгованості, тому сума неустойки, яка підлягає стягненню із відповідача становить 3 589, 50 грн.
Згідно фіскальних чеків, які додані відповідачем до відзиву 12.06.2019 ним було сплачено в рахунок пені по заборгованості за аліментами грошові кошти в розмірі 3 486, 37 грн., отож різниця недоплаченого відповідачем розміру пені склала 103, 13 грн. Утім як було вище встановлено відповідачем було перераховано грошові кошти в рахунок погашення заборгованості по аліментам в більшому розмірі, відтак їх слід зарахувати в рахунок пені, отож суд дійшов висновку, що в задоволенні цих вимог також слід відмовити у повному обсязі за відсутності предмета спору на час розгляду справи.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.194, 196 СК України, ст. 10,13,141,258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості по аліментах та неустойки, - задовольнити частково.
Визначити, що розмір заборгованості ОСОБА_2 за аліментами на користь ОСОБА_1 , які присуджено за рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 05.04.2016 у цивільній справі №136/332/16-ц на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , за період з 08.07.2017 по 01.02.2019, станом на 01.02.2019 складав 3 589, 50 грн.
В решті позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.Т. Кривенко