Справа № 136/870/19
провадження № 2/136/302/19
іменем України
"16" вересня 2019 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Кривенка Д.Т.
за участі секретаря судового засідання Марчук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
Позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом до відповідача, мотивуючи тим, що вони є батьками дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає біля неї та перебуває на її утриманні. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом, в якому позивач просить суд стягнути на її користь аліменти на утримання їх спільної з відповідачем дитини у частці від його заробітку (доходу) у розмірі 1/3 частки щомісячно але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред'явлення до суду позову і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач в межах визначеного судом строку надав до суду відзив, відповідно до якого позовні вимоги визнав частково згоден сплачувати на утримання дитини у розмірі ј частки його заробітку (доходу), мотивуючи тим, що він на даний час не працює, інших джерел доходів не має, у зв'язку із чим спроможний реально виконати аліментний обов'язок саме у такому розмірі.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до її свідоцтва про народження є сторони спору.
Позивач звернулась до суду із позовом в якому просить суд присудити із відповідача на її користь аліменти на утримання їх спільної дитини, обравши спосіб у виді 1/3 частки від його заробітку (доходу), вказуючи, що у добровільному порядку відповідач матеріальної допомоги на дитину не надає.
Статтею 180 ч.1 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ст.181 ч.3 СК України).
Як убачається із довідки виданої виконавчим комітетом Лукашівської сільської ради (а.с.3) дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає біля матері в АДРЕСА_1 .
Встановлені судом обставини дають право позивачеві на звернення до суду із даним позовом та на вибір способу стягнення аліментів.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує обставини визначені частини 1 статті 182 СК України.
При цьому, приписами ч.2 вказаної статті, передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідач зазначив у відзиві, що реально спроможний нести аліментний обов'язок в розмірі ј частки його заробітку (доходу), оскільки є непрацюючий.
Позивачем не надано доказів до матеріалів справи, які б вказували, що матеріальне становище відповідача дозволяє йому сплачувати аліменти у запропонованому нею більшому розмірі.
З урахуванням обставин встановлених у судовому засіданні та обставин, які визначені ст.182 СК України, рівного обов'язку батьків щодо утримання їх спільної дитини, суд дійшов висновку, що з платника аліментів на користь позивача слід стягнути аліменти на утримання їх неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку щомісячно.
Суд вважає, що такий розмір аліментів відповідатиме фінансовим можливостям та обов'язку батька забезпечити умови життя та розвитку його неповнолітньої дитини.
З огляду на викладене, суд задовольняє позов частково.
Відповідно до ст.180, 191 СК України аліменти за рішенням суду присуджуються від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України.
Керуючись ст. 180-184, 191 СК України, ст. 2, 12, 13, 259, 263, 265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення аліментів на утримання дитини, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, тобто 10.05.2019 і до досягнення дитиною повноліття.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 768, 40 гривень.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.Т. Кривенко