іменем України
(заочне)
"09" вересня 2019 р. 145/932/19 2/145/512/2019 Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого Кіосак Н. О.
за участю секретаря Крикливої М.С.,
позивачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій вказує, що їй на підставі договору дарування житлового будинку від 29.10.2003 року, належить цілий житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 « АДРЕСА_1 », на підставі рішення Яришівської сільської ради № 6 від 10.11.2015 р.
У вказаному будинку зареєстровані, але не проживають за вказаною адресою уже понад 15 років відповідачі: її брат - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її сестра - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її племінники - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
На даний час вона має намір оформити субсидію на оплату житлово - комунальних послуг, але реєстрація відповідачів перешкоджає їй в цьому. Знятись з реєстрації місця проживання відповідачі за власною заявою не бажають, оскільки у них склалися погані відносини, вони не спілкуються.
Нею, не було подано іншого позову до цих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Просила визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що втратили право користування житлових приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Тиврівського районного суду від 09.09.2019 року позов до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишено без розгляду. Вказані особи добровільно скасували свою реєстрацію в будинку позивачки, що стверджується довідками виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району № 02-24/535/2019, № 02-24/536/2019 від 03.09.2019 року про зняття з реєстрації місця проживання та копіями паспортів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з відмітками у них
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримала повністю, просить його задоволити з підстав, викладених у заяві.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені у встановленому законом порядку, за місцем реєстрації, своєчасно, що стверджується відомостями про місце реєстрації від 20.06.2019 року № 13/13080 та № 13/13077, повідомленнями Лука-Мелешківської сільської ради № 02-23/68/2019 від 19.06.2019 року, № 02-23/70/2019 від 19.06.2019 року та повернутим поштовим конвертом з відміткою «адресат відсутній». ОСОБА_6 повідомлений за місцем проживання, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Заяви про відкладення розгляду справи, про слухання справи у його відсутності до суду не надходило.
Виходячи з положень ст. 128 ЦПК України суд вважає, що відповідач повідомлений про розгляд справи.
За таких обставин у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору.
Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задоволити виходячи з наступного.
Відповідно до договору дарування жилого будинку від 29.10.2003 року посвідченого приватним нотаріусом Максименко Л.А., ОСОБА_1 належить житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 .
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов місця проживання від 23.05.2019 року відповідач ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані в даному будинку, але фактично тривалий час (більше 15 років) за цією адресою не проживають (а.с. 7).
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника ( подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-709цс16, зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь - яких усунень свого порушеного права від будь - яких осіб будь - яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України Верховний Суд України дійшов висновку про те, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
За таких обставин, зважаючи на те, що відповідачі понад один рік в належному позивачу житловому будинку не проживають, беручи до уваги те, що вони не оплачують комунальні послуги, не несуть витрат по утриманню будинку та не приймають участь у спільному побуті та враховуючи вищезазначену правову позицію ВСУ, позов підлягає до задоволення.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття особи з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Доказів на спростування позову не надано.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст.16, 383, 391, 405 ЦК України, ст. 156 ЖК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»,
ухвалив:
Позов задоволити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
Заява про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Тиврівського районного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення - якщо заява про перегляд заочного рішення буде подана протягом двадцяти днів з дня отримання повної копії заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 11.09.2019 року.
Суддя Кіосак Н. О.