Справа № 132/1520/19
6/132/60/19
Ухвала
Іменем України
12 вересня 2019 року місто Калинівка
Калинівський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - судді СЄЛІНА Є.В.,
при секретарі судового засідання - ПІДГЕРСЬКОЇ О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області подання державного виконавця Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Морозової Юлії Анатоліївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа,
03.05.2019р. до суду звернувся державний виконавець Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Морозова Ю.А. із вказаним поданням, де просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , до виконання зобов'язань, покладених згідно вимоги № 1235302 від 05.04.2018р. В обґрунтування цієї вимоги зазначає, що на виконанні Калинівського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області знаходиться виконавче провадження № 26310804 за вимогою № 1235302 від 05.04.2018р., за яким з ОСОБА_1 на користь Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області стягнута сума боргу (недоїмка) в розмірі 13121.84грн. За вказаною вимогою, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Постанову на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено. Під час виконання вимоги встановлено, що майно належне боржнику на праві власності відсутнє. Оскільки вимогу не виконано, а боржник ухиляється від її виконання, державний виконавець просить задовольнити подання.
Відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України, розгляд подання здійснено без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб.
Державний виконавець згідно поданого подання, просив розгляд останнього здійснити за його відсутності, а тому суд, розглядає дане подання в межах та на підставі доданих до нього документів.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали подання, вважає за необхідне у його задоволенні заявнику відмовити, виходячи з наступних підстав:
Як слідує з подання, а саме наданої копії постанови державного виконавця Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Морозової Ю.А. від 04.05.2018р., в провадженні цього органу державної виконавчої служби перебуває на примусовому виконанні вимога, видана 05.04.2018р. Головним управлінням державної фіскальної служби у Вінницькій області, за якою з ОСОБА_1 на користь ГУ ДФС у Вінницькій області стягнута сума боргу (недоїмка) в розмірі 13121.84грн.
Згідно ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Відповідно до 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. згадуване вище рішення європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 124 і згадуване вище рішення Європейського Суду "Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии", § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).
Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою " Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії" (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, § 60)...".
Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов'язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.
Законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч.5 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Саме державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.
Разом з тим, матеріали справи, досліджені судом, не містять доказів підтверджуючими, що боржник знав про існування виконавчого провадження, а також те, що він вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання вимоги, безпідставно не з'являвся на виклики державного виконавця, тобто свідомо ухилявся від виконання вимоги.
Документи, які надані державним виконавцем до суду не підтверджують саме факт ухилення боржника від виконання зобов'язань. Державним виконавцем не надано доказів вжиття усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання зазначеної вимоги.
Державним виконавцем не вживались заходи щодо приводу боржника до органу державної виконавчої служби чи оголошення його у розшук.
Отже, державним виконавцем на момент звернення до суду з поданням, не надано доказів на підтвердження факту свідомого ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов'язання за вимогою про стягнення з нього на користь ГУ ДФС у Вінницькій області суми боргу (недоїмки) в розмірі 13121,84грн.
За таких обставин, суд, вважає подання необґрунтованим, оскільки державним виконавцем не було вжито всі передбачені чинним законодавством заходи для забезпечення виконання вимоги, у матеріалах подання відсутні докази щодо належного повідомлення про існування виконавчого провадження, отримання боржником викликів до державного виконавця та винесених ним постанов, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні подання.
На підставі викладеного, керуючись 258-260, 353-354, 441 ЦПК України, суд -
У задоволенні подання державного виконавця Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Морозової Юлії Анатоліївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Калинівський районний суд Вінницької області протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Є.В. Сєлін