17.09.2019 Справа № 920/461/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу №920/461/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськсумиліфт», м. Суми
до відповідача Комунального підприємства «Сумитеплоенергоцентраль» Сумської міської ради, м. Суми
про стягнення 787722,40 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Оніщенко О.В. (довіреність б/н від 07.06.2019)
від відповідача - не прибув
встановив:
Відповідно до поданого позову позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 1 122 022,40 грн заборгованості за неналежне виконання умов договору підряду від 01.07.2016 № 19-ТО, укладеного між сторонами даного спору, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву від 10.06.2019 № 1838/01-03.
Представник позивача у підготовчому засіданні 25.06.2019 позовні вимоги підтримав, зазначив, що поданий відповідачем відзив отримав та не бажає скористатися своїм правом щодо надання відповіді на відзив.
13.08.2019 представник позивача подав до суду заяву, у якій повідомив про часткову сплату відповідачем суми заборгованості після відкриття провадження у справі, у зв'язку з чим зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 837722,40 грн. боргу за договором № 19-ТО від 01.07.2016 та витрати по сплаті судового збору.
У підготовчому засіданні 13.08.2019 судом постановлено протокольну ухвалу про прийняття до розгляду заяви представника позивача про зменшення позовних вимог.
Ухвалою суду від 13.08.2019 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до розгляду по суті у судове засідання на 17.09.2019.
У судове засідання 17.09.2019 представник відповідача не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
17.09.2019 до суду надійшла заява представника позивача про зменшення позовних вимог, у якій, посилаючись на часткову сплату заборгованості, представник просить суд стягнути з відповідача 787722,40 грн. заборгованості та судові витрати по справі.
Судом постановлено протокольну ухвалу про прийняття до розгляду даної заяви представника позивача.
При розгляді справи по суті представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у розмірі, вказаному у заяві про зменшення суми позовних вимог від 17.09.2019.
Судом досліджено докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених вимог.
Головуючим оголошено стислий зміст відзиву на позов, судом досліджено докази, додані відповідачем до відзиву.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.
01.07.2016 між Комунальним підприємством «Сумитеплоенергоцентраль» Сумської міської ради (замовником, відповідачем у справі), Товариством з обмеженою відповідальністю «Міськсумиліфт» (підрядником, позивачем у справі) та Комунальним підприємством «Сумижитло» Сумської міської ради (управителем) було укладено договір підряду № 19-ТО.
Згідно п. 1.1 Договору № 19-ТО Замовник доручає і оплачує, а Підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів і систем диспетчеризації на об'єктах Замовника, визначених додатком № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною.
Пунктом 2.1. Договору № 19-ТО передбачено, що щомісячна вартість предмету Договору узгоджена сторонами і на день його укладення становить 269764,01 грн. згідно додатку № 1 до Договору.
Пунктами 5.2, 5.3 Договору № 19-ТО передбачається що оплата виконаних робіт здійснюється не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим. Оплата виконаних робіт здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Підрядника.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору № 19-ТО Підрядником для Замовника були організовані і виконані роботи по технічному обслуговуванню ліфтів і систем диспетчеризації на загальну суму 1241397,67 грн.
Факт належного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їхніми печатками актами здачі-приймання виконаних робіт по повному технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів та диспетчерських систем № 19-ТО від 31.10.2018, № 19-ТО від 30.11.2018, № 19-ТО від 31.12.2018, № 19-ТО від 31.01.2019.
Водночас Замовником на користь Підрядника було сплачено 119375,27 грн., залишок заборгованості станом на день звернення позивача до суду з даним позовом становив 1122022,40 грн., що підтверджуються відповідним актом звіряння взаємних розрахунків за Договором № 19-ТО, а також копіями платіжних доручень, доданими до матеріалів справи, які підтверджують сплату вказаної вище суми.
Після відкриття провадження у справі відповідачем також було частково погашено виниклу заборгованість за договором № 19-ТО, у зв'язку з чим позивач неодноразово зменшував розмір позовних вимог, і станом на дату ухвалення рішення у даній справі залишок несплаченої заборгованості становить 787722,40грн.
За своєю правовою суттю укладений між сторонами договір є договором підряду.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ч. 3 ст. 853 ЦК України).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи (ст. 854 ЦК України).
Також, діючим законодавством передбачено поняття «ощадливості підрядника». Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 845 ЦК України підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.
Відтак, підрядник у будь-якому разі має право на отримання за свою роботу суми коштів передбаченої в договорі у разі виконання належним чином визначених робіт.
Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Отже виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем є обов'язковою передумовою для виконання замовником своїх грошових зобов'язань перед підрядником. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів, які підтверджують обсяги виконаних робіт та їх вартість. Такі документи складаються та підписуються підрядником і передаються замовнику. Після підписання таких документів у замовника виникає обов'язок сплатити виконані роботи в передбачені договором терміни. В даному випадку документами, що підтверджують обсяг виконаних робіт та їх вартість є Акти здачі-приймання виконаних робіт по повному технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів та диспетчерських систем № 19-ТО від 31.10.2018, № 19-ТО від 30.11.2018, № 19-ТО від 31.12.2018, № 19-ТО від 31.01.2019.
Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що роботи, виконані позивачем на виконання умов договору підряду № 19-ТО, прийняті відповідачем як замовником без зауважень, акти виконаних робіт підписані останнім без будь-яких застережень. Відтак в силу законодавчих приписів та умов договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві необхідну суму коштів за виконані роботи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 ЦК України.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявними у справі доказами підтверджено належне виконання договірних зобов'язань позивачем, а також факт прострочення відповідачем оплати виконаних позивачем робіт.
Правом на участь у судових засіданнях та подання доказів відповідач не скористався, доказів необґрунтованості позовних вимог чи доказів сплати заборгованості відповідач не подав.
Відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані роботи за договором № 19-ТО від 01.07.2016 у розмірі 787722,40 грн. (залишок несплаченої заборгованості) підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України суд відшкодовує позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 11815,84 грн.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 185, 232, 233, 236- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства «Сумитеплоенергоцентраль» Сумської міської ради (40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, 70; код ЄДРПОУ 34452169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськсумиліфт» (40000, м. Суми, пров. Громадянський, 7; код ЄДРПОУ 34743322) заборгованість за договором № 19-ТО від 01.07.2016 у сумі 787722,40 грн.; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у розмірі 11815,84 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено 18.09.2019.
Суддя В.Л. Котельницька