12.09.2019 Справа № 920/653/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
секретар судового засідання - Чепульська Ю.В.,
розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш»
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНСІ»,
про стягнення 780584 грн 64 коп.,
за участю представників сторін:
від позивача - Жеба Д.М. (адвокат),
від відповідача - Сілкіна А.В. (адвокат).
Стислий виклад позицій сторін по справі.
Позивач 24.06.2019 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 629103 грн 89 коп. основного боргу, 84245 грн 67 коп. пені, 9012 грн 11 коп. 3% річних, 26767 грн 78 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 29.08.2018 договору № 290818 на виконання робіт (підряду) (надалі - Договір). Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між сторонами було укладено Договір. Позивач виконав роботи на загальну суму 738142 грн 50 коп., однак відповідач сплатив відповідачу лише 109038 грн 61 коп. та заборгував 629103 грн 89 коп., чим порушив п.п. 3.2-3.3 Договору. Вищезазначене є підставою для стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідач 17.07.2019 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що проти позову частково заперечує. Відповідач обгрунтовує заперечення тим, що борг існував у розмірі 629103 грн 89 коп., однак відсутній у зв'язку із припиненням 11.07.2019 зобов'язання відповідача перед позивачем щодо сплати заборгованості внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог. Крім того, позивачем невірно розрахована пеня, оскільки позивачем помилково визначено початок прострочення з оплати, а тому пеня складає 25560 грн 58 коп. Також, відповідач зазначає, що 3% річних складають 2171 грн 70 коп., а інфляційні - 6291 грн 04 коп.
22.07.2019 позивачем до суду була надана відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач не погоджується із запереченнями відповідача, крім того не погоджується з доводами про зустрічне зарахування вимог. 02.08.2019 відповідачем до суду надано заперечення на відповідь на відзив.
Подані сторонами заяви та клопотання. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Ухвалою суду від 25.06.2019 було призначено підготовче засідання у справі. Ухвалою суду від 05.08.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
29.07.2019 позивачем до суду було надано заяву про долучення до матеріалів справи копії листа № 216 від 03.06.2019. Клопотання та лист були долучені до матеріалів справи.
У запереченнях на відзив, які подані до суду 02.08.2019, відповідач надав клопотання про витребування доказів. Ухвалою суду від 05.08.2019 у задоволенні клопотання було відмовлено.
Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог. Крім того, докази про витрати на правничу допомогу будуть надані до суду протягом п'яти днів.
Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що проти позовних вимог частково заперечує. Також, позивач не оскаржив до суду зарахування зустрічних вимог, але заява про зарахування була подана після відкриття провадження у даній справі.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
29.08.2018 між сторонами було укладено договір № 290818 на виконання робіт (підряду) (а.с.11-14). Вищезазначений факт сторонами не заперечується. Згідно з п. 1.1 Договору позивач, за завданням відповідача, зобов'язується на свій ризик виконати роботи, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити роботи.
Відповідно до п. 5.1 Договору передача виконаних робіт від позивача відповідачу здійснюється за актом приймання-передачі виконаних робіт. В період з жовтня 2018 року по січень 2019 року позивач виконав роботи на загальну суму 738142 грн 50 коп. Вищезазначене підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі робіт (а.с.15-36). Крім того, вказаний факт сторонами не заперечується.
Згідно з п. 3.3 Договору відповідач здійснює оплату робіт позивача в наступному порядку: 50% попередня оплата від вартості робіт; залишок 50% від вартості робіт - протягом п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.
Відповідач сплатив позивачу 109038 грн 61 коп. Вказаний факт сторонами не спростовується. Проте відповідач не сплатив позивачу 629103 грн 89 коп. Позивач звертався до відповідача з претензіями (а.с.37-39), однак відповідач не сплатив вказану суму коштів. У відповіді на претензію відповідач зазначив, що робить все можливе для того, щоб здійснити оплату за надані позивачем послуги. Однак відповідач кошти не сплатив, а тому позивач звернувся до суду з даними позовом.
Позивачем надано розрахунок суми боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат (а.с.41-48).
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що станом на 11.07.2019 борг у розмірі 629103 грн 89 коп. існував (а.с.65), однак станом на 11.07.2019 у позивача перед відповідачем існувала заборгованість в розмірі 14340880 грн. за договором поставки № 130818 від 13.08.2018 (а.с.79-92).
На думку відповідача, вказані зобов'язання за договором № 290818 від 29.08.2018 та договором поставки № 130818 від 13.08.2018 є зустрічними, однорідними, по ним настав строк виконання, а тому, керуючись ст.ст. 202, 203 ГК України, відповідач заявив про застосування механізму, передбаченого ст. 601 ЦК України, а саме про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, за заявою однієї із сторін. Так, 11.07.2019 (після звернення позивача до суду з даним позовом) відповідач направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.111-113). Тому, зобов'язання відповідача щодо сплати основного боргу у розмірі 629103 грн 89 коп. припинились.
Проте вказані аргументи відповідача судом до уваги не приймаються та суд погоджується з доводами позивача, стосовно вказаних обставин, виходячи з наступного.
13.08.2018 між сторонами було укладено договір поставки обладнання. Пунктом 12.2. вказаного договору передбачено можливість внесення змін до договору в частині вартості непоставленого товару, а в разі відмови відповідача від підписання такої додаткової угоди, позивачу надається право одностороннього розірвання договору (а.с.79-84).
22.05.2019 позивачем був направлений лист щодо підписання угоди до договору № 130818 від 13.08.2018 з проханням повернути підписаний примірник додаткової угоди на адресу позивача. На вказаний лист надійшла відповідь відповідача від 03.06.2019, в якій, зокрема, повідомлялось про відмову задовольнити прохання у підписанні додаткової угоди (а.с.157-158).
Керуючись пунктом 12.2. договору № 130818 від 13.08.2018 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення від 05.06.2019 про розірвання договору в односторонньому порядку. Зазначений лист був отриманий відповідачем 12.06.2019 (а.с.150).
Тому, суд погоджується з доводами позивача, що з 05.06.2019 договір № 130818 від 13.08.2018 було розірвано в односторонньому порядку на підставі пункту 12.2. цього договору, а у відповідності до частини 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Таким чином, станом на дату направлення відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог не існувало зустрічних однорідних вимог між сторонами, а за відсутності таких вимог їх зарахування є не можливим.
Крім того, відповідачем, всупереч ст.ст. 73-74 ГПК України, не надано жодних належних та допустимих доказів виконання ним договору поставки № 130818 від 13.08.2018 та виникнення у позивача за цим договором заборгованості у розмірі 14340880 грн. Тому, вказані обставини є такими, що не доведені відповідачем.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Стосовно основної суми боргу.
Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Як вже зазначалось, судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір, позивач обов'язки по Договору виконав, що підтверджується відповідними актами, а відповідач обов'язку з оплати не виконав - кошти позивачу не перерахував, чим порушив п.п 3.1-3.2 Договору, а також вищезазначені норми матеріального права. Тому, суд дійшов висновку, що порушені відповідачем права позивача підлягають захисту, позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 629103 грн 89 коп. боргу є правомірною, обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені.
Згідно ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно з п. 7.6 Договору у випадку, коли відповідач з власної вини не виконав свій обов'язок щодо строків оплати вартості робіт, виконавець має право вимагати від відповідача сплати пені в розмірі 0,5 % від вартості простроченого зобов'язання.
Враховуючи порушення строків виконання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем та те, що право на стягнення пені самостійно встановлено сторонами у Договорі, пеня розрахована з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», то вимога позивача про стягнення з відповідача 84245 грн 67 коп. пені (період з 12.10.2018 по 12.04.2019) є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, суд не погоджується з доводами відповідача щодо визначення початку прострочення відповідача з оплати робіт з 13.04.2019. Як зазначає відповідач, він заперечує щодо строків (періоду) нарахування пені та штрафних санкцій, так як за умовами Договору відповідач був зобов'язаний здійснити попередню оплату, однак таку оплату не здійснив. Тому, з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України, розрахунок повинен проводитись з урахуванням претензії позивача, яка була отримана відповідачем 05.04.2019.
Відповідно до ст. 693 ЦК Ураїни у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Згідно з ст. 538 ЦК України при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Договір між сторонами було вчинено в письмовій формі. Відповідачем не доведено факту будь-яких інших змін, доповнень до вказаного договору. Таким чином, посилання відповідача на зміну умов та порядку розрахунків за Договором є необгрунтованним. Оплата повинна була відбуватись у порядку, який встановлений Договором. Тому, на думку суду, розрахунок позивачем пені у позовній заяві здійснено у повній відповідності з умовами укладеного Договору, а початок перебігу періоду нарахування пені починається з шостого дня від дати підписання акту виконаних робіт (п.3.3.2 Договору підряду № 290818 від 29.08.2018).
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 9012 грн 11 коп. (період з 12.10.2018 по 24.05.2019) є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків.
Стосовно стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 26767 грн 78 коп., то суд, здійснивши перерахунок, дійшов висновку, що вимога підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню підлягають 17769 грн 65 коп. інфляційних збитків (період з вересня 2018 року по лютий 2019 року), оскільки позивачем, при розрахунку інфляційних збитків, було зазначено початок нарахування не починаючи з шостого дня від дати підписання відповідного акту виконаних робіт, а строк рахувався з жовтня 2018 року, який не входить в період прострочення по жодному з актів. Тому, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 8998 грн 13 коп. інфляційних збитків суд відмовляє, в зв'язку з необгрунтованістю вказаної вимоги.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені частково, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору в розмірі 11102 грн 19 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНСІ» про стягнення 780584 грн 64 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНСІ» (вул. Тополянська, 9/4, м. Суми, 40022, код 21111749) на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» (проспект Курський, б, 6, м. Суми, 40020, код 00220434) 629103 грн 89 коп. боргу, 84245 грн 67 коп. пені, 9012 грн 11 коп. 3% річних, 17769 грн 65 коп. інфляційних збитків, 11102 грн 19 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНСІ» на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» 8998 грн 13 коп. інфляційних збитків - відмовити.
4. Судові витрати у розмірі 606 грн 81 коп. покласти на позивача - Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш».
5. Видати Приватному акціонерному товариству «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 18.09.2019.
Суддя О.Ю. Резніченко