16.09.2019 Справа № 920/181/18
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі
судді Жерьобкіної Є.А.,
за участю секретаря судового засідання - Мудрицької С.Ю.,
Розглядається в порядку загального позовного провадження справа № 920/181/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство матеріально-технічного забезпечення “Інженерний Центр “Реагент” (вул. Трудових Резервів, 6, м. Дніпро, 49041),
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Керамейя” (вул. Курська, буд. 18, м. Суми, 40020),
про стягнення 233845 грн. 66 коп.
за участю представників:
Від позивача - не з'явився;
Від відповідача - Ватула В.І. (довіреність від 07.03.2019).
13.03.2018 позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 792620 грн. заборгованості за поставлений товар, 115396 грн. 79 коп. пені, 39631 грн. 41 коп. штрафу, 66 374 грн. 41 коп. інфляційних втрат, 12443 грн. 05 коп. 3% річних. Позивач обґрунтовує позовну заяву тим, що відповідачем було порушено умови укладеного між сторонами 16.03.2016 договору № 132/16 на купівлю хімічної продукції в частині строків оплати отриманого товару. 11.06.2018 позивач подав уточнення до позовної заяви, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача 115396 грн. 79 коп. пені, 39631 грн. 41 коп. інфляційних втрат, 12443 грн. 05 коп. 3% річних, оскільки відповідачем заборгованість у розмірі 792620 грн. погашена. Ухвалою суду від 18.06.2018 зазначена заява прийнята судом до розгляду.
Рішенням господарського суду Сумської області від 20.06.2018 у справі № 920/181/18 позов задоволений частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Керамейя” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство матеріально-технічного забезпечення “Інженергий Центр “Реагент” 29577 грн. 21 коп. пені, 39631 грн. 00 коп. штрафу, 16564 грн. 98 коп. інфляційних втрат, 5204 грн. 20 коп. 3% річних, 12629 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 рішення Господарського суду Сумської області від 20.06.2018 у справі № 920/181/18 скасоване частково; викладено його резолютивну частину в наступній редакції: “Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя" (40020, Сумська обл., м. Суми, вул. Курська, 18, ідентифікаційний код 34327895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" (49041, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Трудових Резервів, 6, ідентифікаційний код 19313492) 106 020 (сто шість тисяч двадцять) грн 81 коп. пені, 39 631 (тридцять дев'ять тисяч шістсот тридцять одну) грн 00 коп. штрафу, 65 878 (шістдесят п'ять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 00 коп. інфляційних втрат, 12 443 (дванадцять тисяч чотириста сорок три) грн 05 коп. три відсотки річних, 14 654 (чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн 00 коп. судового збору, понесеного стороною у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції. В іншій частині позову - відмовити”; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" 2 540 (дві тисячі п'ятсот сорок) грн 00 коп. судового збору, понесеного у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постановою Верховного Суду від 24.04.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 та рішення господарського суду Сумської області від 20.06.2018 у справі № 920/181/18 скасовані в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних. Справу у цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
23.05.2019 матеріали справи повернуті на адресу господарського суду Сумської області.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 23.05.2019 справу призначено до розгляду судді Жерьобкіній Є.А.
Оскільки Постановою Верховного Суду від 24.04.2019 постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 та рішення Господарського суду Сумської області від 20.06.2018 у справі № 920/181/18 скасовано в частині, предметом нового розгляду є вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.05.2019 призначено підготовче засідання на 26.06.2019 на 11 год. 30 хв., відповідачу наданий п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву; позивачу - строк до 26.06.2019 для подання суду відповіді на відзив, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24.04.2019 у справі № 920/181/18.
Позивач подав відповідь (вх. № 5043 від 24.06.2019), в якій виклав свою позицію по справі з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 920/181/18. Позивач просить стягнути з відповідача 115396 грн. 79 коп. пені, 80 344 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 14 859 грн. 86 коп. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 26.06.2019 відкладене підготовче засідання на 17.07.2019, 11:30.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.07.2019 відмовлено у прийнятті до розгляду відповіді на відзив до позову (вх. № 5043 від 24.06.2019) в частині заявлення додаткової вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних збитків за несвоєчасну оплату товару, виходячи з суми заборгованості за накладними від 20.06.2017 № 6599, від 30.06.2017 № 7002 та частково за накладною від 07.07.2017 № 7390 (на суму боргу в розмірі 336550 грн); продовжений строк підготовчого провадження на тридцять днів до 25.08.2019; відкладене підготовче засідання на 20.08.2019, 12:30.
Позивач подав уточнення до відповіді до позову (вх. № 6108 від 26.07.2019), в якому просить стягнути з відповідача 115396 грн. 79 коп. пені, 73120 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 13792 грн. 96 коп. 3% річних. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір в сумі 15396,98 грн та 3214,53грн.; розглядати справу без участі позивача за наявними у справі матеріалами. До заяви позивачем доданий розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідач подав заперечення (вх. № 6733 від 19.08.2019), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, що нараховані за прострочення оплати товару поставленого за накладними № 6599 від 20.06.2017 (на суму 361200 грн 00 коп.), № 7002 від 30.06.2017 (на суму 244713 грн. 00 коп.), № 7390 від 07.07.2017 (на суму 379260 грн. 00 коп.), а також врахувати часткову оплату відповідачем пені, 3% річних та інфляційних втрат за платіжним дорученням № 4492 від 28.02.2019 на суму 90977 грн. 39 коп. і закрити провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 29577,21 грн., інфляційних втрат в сумі 16 564,98 грн., 3% річних в сумі 5204,20 грн.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.08.2019 відмовлено у прийнятті до розгляду уточнення до відповіді на відзив (вх. № 6108 від 26.07.2019) в частині заявлення додаткової вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних збитків за несвоєчасну оплату товару, виходячи з суми заборгованості за накладною від 07.07.2017 № 7390 (на суму боргу в розмірі 336550 грн); закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.08.2019, 12:00.
Таким чином предметом спору у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 115936 грн 79 коп., інфляційних втрат в сумі 66 374 грн. 41 коп., 3% річних в сумі 12443 грн. 05 коп., що нараховані за період з 27.08.2017 по 05.03.2018, виходячи з суми заборгованості за накладними № 9101 від 23.08.2017 (214200 грн.), № 7904 від 21.07.2017 (111300 грн. 00 коп.), № 7604 від 17.07.2017 (424410 грн. 00 коп.), № 7390 від 07.07.2017 (частково на суму 42710 грн. 00 коп.).
27.08.2019 відповідач подав пояснення (вх. № 6877 від 27.08.2019), в яких заперечує проти поданого позивачем розрахунку штрафних санкцій та надає власний контррозрахунок штрафних санкцій.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.08.2019 відкладений розгляд справи по суті на 16.09.2019, 10:30.
13.09.2019 відповідач подав заяву (вх. № 2847к від 13.09.2019), в якій просить суд, у зв'язку зі спливом строків позовної давності, відмовити у позові в частині стягнення неустойки (пені) за накладними № 6599 від 20.06.2017 (на суму 361200 грн 00 коп.), № 7002 від 30.06.2017 (на суму 244713 грн 00 коп.), № 7390 від 07.07.2017 (на суму 336550 грн. 00 коп.).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2016 між ТОВ "ПМТЗ "Інженерний центр "Реагент" (продавець) та ТОВ "Керамейя" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №132/16 (далі - договір), згідно з умовами якого продавець зобов'язався передати у власність відповідачу хімічну продукцію відповідно до специфікацій, а покупець зобов'язався прийняти продукцію та оплатити її вартість.
Згідно з п. 3 договору відвантаження товару здійснюється зі складу продавця транспортом покупця. Продукція поставляється в тарі, передбаченій відповідними ДСТУ, ТУ. На кожну партію товару продавець надає покупцю оригінал рахунку на фактично відвантажений товар, видаткову та податкову накладні, сертифікат якості.
Сторонами щодо кожної окремої партії поставки товару складено специфікації №№1-44.
На виконання умов договору позивач у період з 16.03.2016 по 05.02.2018 здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 14 224 539,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товарних цінностей.
Відповідно до п. 2.3 договору, відповідач зобов'язаний оплатити товар позивачу протягом п'яти календарних днів після отримання товару, а відповідно до п. 1.1 договору відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.
Судом встановлено, що заборгованість в сумі 792 620,00 грн. про стягнення якої позивач звернувся з позовом до суду виникла у зв'язку з несвоєчасною оплатою товару, поставленого за видатковими накладними № 9101 від 23.08.2017 на суму 214200 грн., № 7904 від 21.07.2017 на суму 111300 грн. 00 коп., № 7604 від 17.07.2017 на суму 424410 грн. 00 коп., № 7390 від 07.07.2017 на суму 379 260 грн. 00 коп. (залишок боргу - 42710 грн. 00 коп.).
Вказаний товар поставлений згідно зі специфікаціями № 41 від 07.07.2017 на суму 379 260 грн., №42 від 14.07.2017 на суму 424 410 грн. 00 коп., № 43 від 20.07.2017 на суму 111300 грн 00 коп., № 44 від 23.08.2017 на суму 214200 грн. 00 коп.
У специфікаціях сторонами узгоджено умови поставки (склад покупця), а також умови оплати - протягом 3-х банківських днів з моменту отримання товару.
Пунктом 6.1 договору узгоджено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань по даному договору сторони несуть майнову відповідальність у відповідності до діючого законодавства України. За прострочку платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочки.
На підставі п. 6.1. договору, ч. 2 ст. 625 ЦК України, за несвоєчасну оплату товару відповідачу нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних, виходячи з суми заборгованості в розмірі 792 620 грн. за період з 27.08.2017 по 05.03.2018.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість в сумі 792 620 грн. погашена відповідачем згідно з платіжними дорученнями № 367 від 15.12.2017 на суму 1000 грн. 00 коп., № 1086 від 01.03.2018 на суму 50 000 грн 00 коп., № 1442 від 05.04.2018 на суму 50000 грн. 00 коп., № 1385 від 03.04.2018 на суму 50 000 грн. 00 коп., № 1687 від 27.04.2018 на суму 200000 грн. 00 коп., № 1681 від 26.04.2018 на суму 30000 грн. 00 коп., № 1709 від 27.04.2018 на суму 91 620 грн 00 коп. (а.с. 30-77, том 4).
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Укладений між сторонами договір №132/16 від 16.03.2016, за своєю правовою природою є договором поставки, правове регулювання якого здійснюється за правилами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що поставлений позивачем товар загальною вартістю 792620 грн. 00 коп. оплачений відповідачем повністю, однак з простроченням строків оплати, визначених у специфікаціях.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховані 3 % річних в загальній сумі 12 443 грн. 05 коп. та інфляційні збитки в сумі 66 374 грн 41 коп., виходячи з суми заборгованості в розмірі 792 620 грн. 00 коп. за період з 27.08.2017 по 05.03.2018.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Пунктом 6.1. договору визначено, що за прострочку платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочки.
Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату товару відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 115 396 грн. 79 коп., виходячи з суми заборгованості в розмірі 792 620 грн. 00 коп. за період з 27.08.2017 по 05.03.2018.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.
Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Судом встановлено, що умови укладеного між сторонами договору не містять інших положень щодо строку нарахування штрафних санкцій.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, судом встановлено наступне.
При нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 27.08.2017 по 05.03.2018 позивачем не враховано оплату товару в сумі 1000 грн. згідно з платіжним дорученням № 367 від 15.12.2017, а також оплату в сумі 50 000 грн 00 коп. згідно з платіжним дорученням № 1086 від 01.03.2018.
За накладною № 7390, товар отриманий відповідачем 07.07.2017, відповідно, з урахуванням строку оплати товару, вказаного у специфікації № 41 від 07.07.2017, товар мав бути оплачений у строк до 12.07.2017, прострочення оплати - з 13.07.2017.
За накладною № 7604, товар отриманий відповідачем 17.07.2017, відповідно, з урахуванням строку оплати товару, вказаного у специфікації № 42 від 14.07.2017, товар мав бути оплачений у строк до 20.07.2017, прострочення оплати - з 21.07.2017.
За накладною № 7904, товар отриманий відповідачем 21.07.2017, відповідно, з урахуванням строку оплати товару, вказаного у специфікації № 43 від 20.07.2017, товар мав бути оплачений у строк до 26.07.2017, прострочення оплати - з 27.07.2017.
За накладною № 9101, товар отриманий відповідачем 23.08.2017, відповідно, з урахуванням строку оплати товару, вказаного у специфікації № 44 від 23.08.2017, товар мав бути оплачений у строк до 28.08.2017, прострочення оплати - з 29.08.2017.
З урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, правомірним є нарахування пені в межах зазначеного позивачем періоду нарахування:
1) за накладною № 7390, виходячи з суми заборгованості в розмірі 42710 грн. 00 коп. з 27.08.2017 по 14.12.2017, виходячи з суми заборгованості в розмірі 41710 грн. 00 коп. з 15.12.2017 по 12.01.2018;
2) за накладною № 7604, виходячи з суми заборгованості в розмірі 424410 грн. 00 коп. з 27.08.2017 по 20.01.2018;
3) за накладною № 7904, виходячи з суми заборгованості в розмірі 111300 грн. 00 коп. з 27.08.2017 по 26.01.2018;
4) за накладною № 9101, виходячи з суми заборгованості в розмірі 214200 грн. 00 коп. з 29.08.2017 по 28.02.2018.
З урахуванням викладених обставин, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем поставленого позивачем товару за накладними № 9101 від 23.08.2017 на суму 214200 грн., № 7904 від 21.07.2017 на суму 111300 грн. 00 коп., № 7604 від 17.07.2017 на суму 424410 грн. 00 коп., № 7390 від 07.07.2017 на суму 379 260 грн. 00 коп. (залишок боргу - 42710 грн. 00 коп.), суд вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 92 325 грн. 43 коп., інфляційних втрат в сумі 60 436 грн. 45 коп., 3% річних в сумі 12 380 грн. 64 коп.
Розрахунки перевірені судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, ТОВ “ЛІГА: ЗАКОН”, 2019.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з платіжним дорученням № 4492 від 28.02.2019 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 у справі № 920/181/18 відповідачем було сплачено позивачу 90 977 грн. 39 коп. (29577 грн. 21 коп. пені, 39631 грн. 00 коп. штрафу, 16564 грн. 98 коп. інфляційних втрат, 5204 грн. 20 коп. 3% річних).
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт сплати відповідачем на користь позивача 29577 грн. 21 коп. пені, 16564 грн. 98 коп. інфляційних втрат, 5204 грн. 20 коп. 3% річних, що є предметом нового розгляду у справі № 920/181/18, суд приходить до висновку, що між сторонами відсутній предмет спору в цій частині, а тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України провадження у справі частково підлягає закриттю.
Суд залишає без розгляду заяву відповідача (вх. № 2847к від 13.09.2019), в якій останній просить суд у зв'язку зі спливом строків позовної давності відмовити у позові в частині стягнення неустойки (пені) за накладними № 6599 від 20.06.2017 (на суму 361200 грн 00 коп.), № 7002 від 30.06.2017 (на суму 244713 грн 00 коп.), № 7390 від 07.07.2017 (на суму 336550 грн. 00 коп.), оскільки стягнення пені за несвоєчасну оплату товару по вказаним накладним, виходячи з відповідних сум заборгованості не є предметом розгляду у справі № 920/181/18. Заявлена позивачем до стягнення пеня в сумі 115396 грн. 79 коп. нарахована на суму заборгованості в загальному розмірі 792620 грн. 00 коп. за товар, отриманий відповідачем за накладними № 9101 від 23.08.2017 (214200 грн.), № 7904 від 21.07.2017 (111300 грн. 00 коп.), № 7604 від 17.07.2017 (424410 грн. 00 коп.), № 7390 від 07.07.2017 (частково на суму 42710 грн. 00 коп.).
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 3062 від 17.04.2018) та у письмовому пояснені (вх. № 4552 від 18.06.2018) просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, в тому числі пені, належних до стягнення з урахуванням ступеню виконання зобов'язання, майнового стану відповідача, його поведінки, а також врахувати, що розмір неустойки перевищує розмір збитків.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд зазначає, що за змістом наведених норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Обов'язок доведення наявності підстав для зменшення пені покладений саме на відповідача.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання становило тривалий термін, борг був повністю погашений тільки після звернення позивача з позовом до суду, пеня нарахована в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, розмір нарахованої пені є невеликим порівняно із сумою основного боргу, що існувала на момент звернення позивача з позовом до суду, відповідач не надав суду поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення, тому суд вважає, що обставини, за яких можливе зменшення пені відсутні.
Таким чином, з урахуванням часткової сплати відповідачем пені, інфляційних втрат та 3% річних позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на корись позивача 62748 грн. 22 коп. пені, 43871 грн. 47 коп. інфляційних втрат, 7176 грн. 44 коп. 3% річних.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 23 071 грн. 36 коп. пені, 5 937 грн. 96 коп. інфляційних втрат, 62 грн. 41 коп. 3% річних суд відмовляє за їх необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням того, що заборгованість в сумі 792 620 грн. була погашена відповідачем частково в сумі 51000 грн. 00 коп. (платіжні доручення № 367 від 15.12.2017, № 1086 від 01.03.2018) до та частково в сумі 741620 грн. 00 коп. (платіжні доручення № 1442 від 05.04.2018, № 1385 від 03.04.2018, № 1687 від 27.04.2018, № 1681 від 26.04.2018, № 1709 від 27.04.2018) після звернення позивача з позовом до суду, штраф, пеня, 3% річних та інфляційні збитки частково сплачені відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Керамейя” (вул. Курська, 18, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 34327895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство матеріально-технічного забезпечення “Інженергий Центр “Реагент” (вул. Трудових Резервів, 6, м. Дніпро, 49041, код ЄДРПОУ 19313492) 62748 грн. 22 коп. пені, 43871 грн. 47 коп. інфляційних втрат, 7176 грн. 44 коп. 3% річних, 14195 грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В частині стягнення пені в сумі 29577 грн 21 коп., інфляційних втрат в сумі 16564 грн. 98 коп., 3% річних в сумі 5204 грн 20 коп. - провадження у справі закрити.
4. У задоволенні позову в іншій частині щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних - відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Відповідно до пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 18.09.2019
Суддя Є.А. Жерьобкіна