Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"18" вересня 2019 р. Справа №918/636/19
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про забезпечення позову,
у справі
за позовом ОСОБА_1
до Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс"
про визнання недійсними рішень загальних зборів,
без виклику представників сторін,
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" про визнання недійсними рішень загальних зборів.
Ухвалою суду від 12.09.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 23.09.2019 року.
З позовної заяви вбачається, що 18.05.2018 року відбулися позачергові загальні збори членів відповідача, на яких, зокрема:
- по питанню 3 порядку денного "Звіт ревізійної комісії за 2017 рік" прийнято рішення про висловлення недовіри голові кооперативу С. Димарчуку;
- по питанню 4 порядку денного "Про призначення аудиторської перевірки діяльності підприємства за 2015-2017 роки" прийнято рішення про звільнення з посади голови ОСОБА_2 з призначенням на вказану посаду ОСОБА_3 , зобов'язано ОСОБА_2 передати новому голові печатку, штамп, ключі від приміщень, документи, пов'язані із діяльністю кооперативу, активи та всі матеріальні цінності тощо згідно з актами приймання-передачі;
- по питанню 5 порядку денного "Інше" прийнято рішення про прийняття до складу нових членів кооперативу, затвердження статуту відповідача в новій редакції.
22.06.2018 року відбулися позачергові загальні збори членів відповідача, на яких, зокрема прийнято рішення про: зміну адреси кооперативу, затвердження нового штатного розпису та обрання виконавчого органу кооперативу; про виключення з членів та включення до членів кооперативу; затвердження складу членів кооперативу та внесення змін до установчих документів тощо.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що він, як голова кооперативу, позачергових зборів, що відбулися 18.05.2018 року, не скликав, на вказаних зборах присутнім не був, про час та місце їх проведення не повідомлявся, а відтак було порушено процедуру скликання позачергових загальних зборів відповідача, що стало наслідком порушення корпоративних прав позивача на участь в управлінні справами кооперативу та позбавлення його права ухвального голову, підготовку до порядку денного зборів, внесення пропозицій до нього тощо. Крім того, вказані збори проведені за відсутності кворуму, що в силу прямої вказівки закону є підставою для визнання їх недійсними. Також на вказаних зборах вирішувалися питання, не включені до порядку денного.
Щодо рішень, прийнятих на позачергових зборах, що відбулися 22.06.2018 року, про які позивач також у встановленому порядку повідомлений не був, то останніми порушено його право на участь в управлінні кооперативом через діяльність у вищому органі - загальних зборах, а також незаконно виключено із членів кооперативу, оскільки не зазначено, які саме обов'язки він не виконував чи виконував неналежним чином.
17.09.2019 року до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що предметом спору у цій справі є визнання недійсними рішень загальних зборів відповідача з тих підстав, що на оспорюваних зборах не було кворуму, ухвалювалися рішення, які не були включені до порядку денного, позивача незаконно виключено зі складу членів відповідача та незаконно включено нових членів. Отже, на сьогоднішній день існує реальна загроза, що подальше прийняття рішень новими членами кооперативу стосовно зміни складу засновників та голови відповідача, зміни вступних та пайових внесків, внесення змін до статуту та затвердження його нової редакції позбавить позивача ефективного захисту своїх прав та утруднить поновлення його порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду з позовом у цій справі. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що відповідач надалі прийматиме незаконні рішення щодо введення/виведення зі свого складу членів кооперативу, зміни голови, пайового фонду, реалізації майнових актів тощо. Від результатів розгляду цієї справи залежить кількісний склад членів кооперативу, які мають право на участь у кооперативі, у тому числі право голосу на загальних зборах засновників (членів) кооперативу. Зважаючи на викладене, позивач у порядку ст.ст. 136-140 ГПК України просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу приймати рішення стосовно зміни пайових та вступних внесків, складу засновників та голови відповідача, внесення змін до статуту стосовно зміни складу засновників, пайових та вступних внесків, а також шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів проводити реєстраційні зміни стосовно відповідача щодо зміни відомостей про засновників (учасників) та голови, зміни розміру пайових та вступних внесків.
Суд, розглянувши заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 136 ГПК України унормовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача або інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до усталеної практики господарських судів, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків для відповідача у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Згідно з п.п. 4, 6 ч. 1, ч.ч. 5, 11 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п.п. 1 - 9 цієї частини. Не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Судом установлено, що позовні вимоги у цій справі направлені на захист порушених корпоративних прав позивача у Спеціалізованому виробничому сільськогосподарському кооперативі "Селянський ліс" від незаконних дій щодо виключення його зі складу членів кооперативу, включення до його складу інших осіб, зміни голови тощо без повідомлення, участі та згоди позивача.
Отже, обставини виключення позивача зі складу членів Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" та зміни складу членів зазначеного кооперативу свідчать про те, що відповідач може приймати будь-які рішення щодо діяльності кооперативу без участі позивача, якого було звільнено з посади голови та виключено зі складу членів оспорюваними рішеннями, в той час як позивач не погоджується з такими рішеннями і ці обставини щодо обґрунтованості та законності прийняття рішень є предметом розгляду цього спору.
Щодо заходу забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів проводити реєстраційні зміни стосовно відповідача, то згідно з п. 31 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу: дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення, на підставі якого проведено реєстраційну дію.
Відповідно до ч. 10 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили.
За ч. 5 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень.
Державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Пунктом 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як наявність відомостей про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії.
Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Оскільки позивач звернулася до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
(Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/1040/18 від 16.08.2018 року ).
У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем такі заходи забезпечення позову як заборона до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі відповідачеві приймати рішення стосовно зміни складу засновників та голови відповідача, внесення змін до статуту стосовно зміни складу засновників, а також заборона державним реєстраторам будь-яких органів проводити реєстраційні зміни щодо відомостей про засновників (учасників) та голови є обґрунтованими та адекватними. Застосування зазначених заходів пов'язується з обставинами, на які позивач послався в обґрунтування позовних вимог щодо виключення його зі складу членів кооперативу та прийняття в подальшому рішень без його участі, що порушує його корпоративні права на участь в управлінні кооперативом. Невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених корпоративних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, подавши позов у цій справі, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду вказаної справи відповідачем будуть прийняті нові рішення, а державним реєстратором будуть здійснені нові реєстраційні дії відносно Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" на підставі прийнятих за відсутності позивача рішень, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Вирішуючи вказане питання, суд також врахував позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладену у справі № 915/508/18 від 09.11.2018 року.
Вжиття вказаних заходів забезпечення позову є необхідним заходом для можливості у майбутньому виконати рішення суду чи ефективно захистити або поновити порушені права чи інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що застосовані заходи забезпечення позову ніяким чином не обмежують права Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" щодо його господарської діяльності до вирішення спору по суті, оскільки унеможливлюють лише прийняття рішень та внесення змін до державного реєстру, безпосередньо пов'язаних із предметом спору.
У той же час позивач просить суд вжити такі заходи забезпечення позову як заборона до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі відповідачеві приймати рішення стосовно зміни пайових та вступних внесків, а також заборона державним реєстраторам будь-яких органів проводити реєстраційні зміни щодо відомостей про зміну пайових та вступних внесків. Заразом зі змісту оскаржуваних рішень судом не встановлено, що на зборах відповідача приймалися відповідні рішення, так само як позивачем належними та достатніми доказами не доведено того, що їх прийняття планується у майбутньому.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
З урахуванням викладеного, заходи забезпечення позову, обрані позивачем, відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги наявний зв'язок, доведено обставини щодо ймовірності істотного ускладнення чи унеможливлення ефективно захистити або поновити права або інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, без вжиття таких заходів, а відтак заява ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Щодо зустрічного забезпечення, то, по-перше, судом не встановлено, що внаслідок забезпечення позову відповідачеві чи третім особам будуть завдані збитки, по-друге, законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч. 1 ст. 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі "Горнсбі проти Греції", виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням. Отже, саме господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову.
Враховуючи викладене, зважаючи, що судом встановлена наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття заходів забезпечення позову можуть виникнути перешкоди в ефективному захисті чи поновленні порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (ч. 6 ст. 140 ГПК України).
У силу вимог ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Скасування заходів забезпечення позову врегульовано ст. 145 ГПК України.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234, 235 ГПК України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
2. До вирішення спору у справі № 918/636/19 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" про визнання недійсними рішень загальних зборів, оформлених протоколами від 18.05.2018 року та від 22.06.2-018 року, недійсними, по суті та набрання рішенням у цій справі законної сили вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони Спеціалізованому виробничому сільськогосподарському кооперативу "Селянський ліс" (вул. Лісова, 1, с. Привітівка, Зарічненський район, Рівненська область, 34004, ідентифікаційний код 05439120) приймати на загальних зборах рішеннях стосовно зміни складу засновників (членів) та голови Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс", внесення змін до статуту Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" щодо зміни складу засновників (членів) та голови Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс";
- заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити реєстраційні дії стосовно Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" (вул. Лісова, 1, с. Привітівка, Зарічненський район, Рівненська область, 34004, ідентифікаційний код 05439120) щодо зміни відомостей про засновників (членів) та голови Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс".
3. В іншій частині заяви відмовити.
Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Боржник: Спеціалізований виробничий сільськогосподарський кооператив "Селянський ліс" (вул. Лісова, 1, с. Привітівка, Зарічненський район, Рівненська область, 34004, ідентифікаційний код 05439120) .
Боржники: Державні реєстратори будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріуси та особи, уповноважені на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 18.09.2019 року та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Строк пред'явлення вказаної ухвали до виконання - протягом трьох років з наступного дня після набрання цією ухвалою законної сили, тобто по 19.09.2022 року.
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя О. Андрійчук