10.09.2019 Справа №607/18272/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду, в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018210010002982 від 09 жовтня 2018 року про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, непрацюючого, на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.186 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , -
09 жовтня 2018 року близько 16 год. 00 хв. у ОСОБА_3 , який перебував поблизу будинку по вул. Тарнавського, 11 в м. Тернополі, виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 09 жовтня 2018 року близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу будинку № 11 по вул. Тарнавського в м. Тернополі, з метою викрадення майна, підійшов до потерпілого ОСОБА_6 , під приводом здійснення телефонного дзвінка, та ОСОБА_3 попросив надати йому мобільний телефон, заздалегідь не маючи наміру його повернути в майбутньому, на що ОСОБА_6 погодився та передав ОСОБА_3 свій мобільний телефон торговельної марки Xiaomi Mi A1, вартістю 3060 гривень, в якому знаходилась сім-картка мобільного оператора «Київстар», вартістю 20 гривень. Отримавши вказаний мобільний телефон ОСОБА_3 , з метою доведення злочину до кінця, завершивши телефонну розмову, поклав телефон у кишеню своєї куртки та відразу почав покидати місце події з викраденим телефоном торговельної марки Xiaomi Mi A1, не зреагувавши при цьому на неодноразові словесні прохання потерпілого ОСОБА_6 щодо повернення його телефону.
Із місця злочину ОСОБА_3 із викраденим майном втік, чим завдав ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 3080 гривень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
10 вересня 2019 року між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 укладено угоду про примирення, згідно якої сторонами узгоджено покарання, яке повинен понести обвинувачений, а саме у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Розглядаючи в порядку ч.2 ст. 474 КПК України, питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Обвинувачений ОСОБА_3 , якому роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, дав згоду на призначення узгодженого покарання.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у проваджені щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. А також, відповідно до ч.5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Злочин (кримінальне правопорушення), у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , передбачений ч.1 ст. 186 КК України та у вчиненні якого він визнав себе винуватим, згідно із вимогами ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого потерпілим є ОСОБА_6 .
В статті 471 КПК України визначені основні вимоги до змісту угоди про примирення. Надана суду угода про примирення від 10 вересня 2019 року у вказаному провадженні відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Враховуючи вищевикладене, заслухавши думку обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , які підтримують та просять затвердити угоду про примирення, думку прокурора, який не заперечив проти затвердження угоди, вивчивши обвинувальний акт, матеріали кримінального провадження, перевіривши угоду про примирення, яка відповідає вимогам ч.3 ст. 469, ст. 471 КПК України, з'ясувавши в обвинуваченого та законного представника обвинуваченого, що обвинувачений розуміє викладені в ч. 5 ст. 474 КПК України обставини, зокрема, те, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують та має права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатись самостійно, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, з'ясувавши у потерпілого, що він розуміє наслідки укладання угоди та переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, суд вважає за необхідне ухвалити у даному провадженні вирок відносно ОСОБА_3 , яким затвердити угоду про примирення від 10 вересня 2019 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_6 , та визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України, за викладених в угоді обставин, та з врахуванням пом'якшуючих обставин, а саме: визнання вини, щире каяття, відшкодування завданої шкоди, суд вважає що обвинуваченому слід призначити узгоджену сторонами міру покарання, у виді штрафу, яка відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України.
Окрім того, у кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 1031/18-22 від 30 жовтня 2018 року в сумі 1716 грн., які суд вважає слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь держави, оскільки вони виникли у зв'язку із проведенням експертизи в межах даного кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 314, 368, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про примирення, укладену 10 вересня 2019 року між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12018210010002982 від 09 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути із ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи від 30 жовтня 2018 року № 1031/18-22 у розмірі 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) грн. в користь держави.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий суддяОСОБА_1