21.08.2019 Справа №607/14610/19
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Герчаківської О.Я.,
за участю секретаря судового засідання Лобач І.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Великоберезовицької селищної ради про визнання права власності на квартиру, -
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до відповідача Великоберезовицької селищної ради про визнання права власності на квартиру.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1 . В даній квартирі він зареєстрований та проживає зі своїм сином ОСОБА_2 Двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 на 1 поверсі одноповерхового будинку та складається з 2 (двох) кімнат житловою площею 32,7 кв.м., у тому числі 1-ша кімната 20,2 кв.м., 2-га кімната 12,5 кв.м., кухні площею 4,6 кв.м. Загальна площа квартири складає 37,3 кв.м. Довідкою за № 6653 від 21 листопада 2016 року, виданою Виконавчим комітетом Великоберезовицької селищної ради підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (син) дійсно зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 . Також в даній довідці зазначено, що особовий рахунок відкритий на гр. ОСОБА_1 та будинок знаходиться на балансі колишнього ТВ «Поділля». Довідка № 327 від 23 червня 2015 року, видана Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації вказує, що квартира АДРЕСА_1 не приватизовувалась, державна реєстрація права власності в бюро не була проведена. Позивачем ОСОБА_1 було подано заяву до Великоберезовицької селищної ради з проханням щодо прийняття до комунальної власності квартири АДРЕСА_1 , оскільки без даного рішення він не може реалізувати своє право на приватизацію квартири, проте листом селищної ради йому було відмовлено. Позивачі просять застосувати строки набувальної давності, оскільки вони відкрито та безперервно володіють даною квартирою, більше десяти років не вживають заходів, спрямованих на приховування факту володіння майном, тому мають право набути право власності на дану квартиру.
З урахуванням викладеного позивачі просять суд визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири за АДРЕСА_1 , загальною площею 37,3 кв.м; визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири за АДРЕСА_1 , загальною площею 37,3 кв.м.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 червня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Великоберезовицької селищної ради про визнання права власності на квартиру. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, однак подали до суду заяву, в якій просять справу слухати без їхньої участі. Позовні вимоги підтримують, просять суд позов задовольнити.
Представник відповідача Великоберезовицької селищної ради в судове засідання не з'явився, однак надіслав до суду заяву, в якій просить справу слухати без участі селищної ради. Позовні вимоги визнає.
Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.
17 червня 2015 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 . Як слідує з технічної характеристики, вказана квартира розташована на 1 поверсі 1 поверхового будинку та складається з 2 (двох) кімнат житловою площею 32,7 кв.м., у тому числі 1-а кімната 20,2 кв.м., 2-а кімната 12,5 кв.м., кухні площею 4,6 кв.м. Загальна площа квартири складає 37,3 кв.м.
Згідно довідки № 327 від 23 червня 2015 року, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, квартира АДРЕСА_1 не приватизовувалась, державна реєстрація права власності в бюро не була проведена.
Відповідно до довідки № 6653 від 21 листопада 2016 року, виданої Виконавчим комітетом Великоберезовицької селищної ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (син) дійсно зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 . Особовий рахунок відкритий на гр. ОСОБА_1 , будинок знаходиться на балансі колишнього ТВ «Поділля».
Із записів у будинковій книзі для прописки громадян, проживаючих у будинку по АДРЕСА_3 , у вказаній квартирі 11 листопада 1986 року зареєстрований ОСОБА_1 , а з 13 квітня 1999 року - ОСОБА_2
05 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до голови Березовицької селищної ради із заявою щодо прийняття до комунальної власності квартири АДРЕСА_1 , у зв'язку з приватизацією даної квартири, оскільки без даного рішення він не може оформити приватизацію квартири.
На вказану заяву головою Березовицької селищної ради надано відповідь № 901 від 13 травня 2019 року, якою ОСОБА_1 відмовлено, оскільки ТВ «Поділля» у передбачений законом спосіб не передало в комунальну власність свій житловий фонд. ТВ «Поділля» ліквідовано, а до правонаступників чи інших осіб житловий фонд колишнього колгоспу «Поділля» не передавався, тому голова селищної ради пропонує вирішити дане питання в судовому порядку.
Згідно довідки № 32 від 18 квітня 2019 року, виданої керуючим ТВБВ № 10019/02 філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк», ОСОБА_1 включений в списки на одержання житлових чеків смт. Велика Березовиця. Житлові чеки не використані.
За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 318 ЦК України, усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Статтею 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом ст. 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 01 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 01 січня 2001 року.
У відповідності до п. 13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності на інших речових прав», можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також ч. 4 ст. 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Як передбачено п. 14 цієї ж Постанови, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Позивачі достовірно довели факт набуття ними права власності за набувальною давністю, оскільки вони добросовісно і відкрито користується нерухомим майном на протязі більше 10 років. Інших осіб, які б заявляли вимоги щодо повернення вказаного нерухомого майна, не має, а отже визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі і є правові підстави для визнання ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 37,3 кв.м., за ОСОБА_2 - на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 37,3 кв.м.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 37,3 кв.м.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 37,3 кв.м.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Позивач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Великоберезовицька селищна рада, місцезнаходження: вул. Степана Бандери,26, смт. Велика Березовиця Тернопільський район Тернопільська область.
Головуючий суддяО. Я. Герчаківська