Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/1479/19
Номер провадження: 1-кп/511/190/19
17 вересня 2019 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
перекладача - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22019160000000084, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.05.2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Туреччина, уродженця м.Мазидаги, провінція Мардін, Республіка Туреччина, з неповною вищою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.332-2 КК України,
Постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05 квітня 2019 року ОСОБА_8 заборонено в'їзд на територію України строком на три роки, тобто до 05 квітня 2022 року, та 05 квітня 2019 року його видворено з України до Республіки Туреччина з проставленням штампу в паспорті про заборону в'їзду.
Незважаючи на обізнаність та усвідомлення заборони в'їзду на територію України, 29 квітня 2019 року у обвинуваченого ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне перетинання державного кордону України поза пунктом пропуску в порушення встановленого порядку перетину державного кордону України.
З метою реалізації свого умислу, 29 квітня 2019 року Їлдиз Алі авіарейсом Стамбул-Кишинів із Республіки Туреччина прибув до Республіки Молдова, а саме до м.Кишинів, а далі автомобільним транспортом до міста Первомайськ Республіки Молдова (ПМР).
У м.Первомайськ Республіки Молдова (ПМР) ОСОБА_9 , продовжуючи переслідувати злочинний умисел , спрямований на незаконне перетинання державного кордону України поза пунктом пропуску в порушення встановленого порядку перетину державного кордону України, познайомився з невстановленими особами, які повідомили йому, що за грошову винагороду в розмірі 300 доларів США допоможуть незаконним шляхом, поза пунктом пропуску, потрапити до України.
Надалі, 30 квітня 2019 року близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_9 у супроводі одного з вказаних вище невстановлених осіб, завідомо знаючи, що йому заборонено в'їзд на територію України та маючи при собі паспорт на своє ім'я, у якому міститься відмітка про заборону в'їзду, поза пунктом пропуску, без відповідного дозволу компетентних органів України, пересуваючись пішки, умисно незаконно перетнув державний кордон України та потрапив на територію України поблизу села Розалівка Роздільнянського району Одеської області (Україна), звідки автомобільним транспортом дістався до м.Одеси.
06 травня 2019 року близько 13 години 40 хвилин ОСОБА_9 , перебуваючи за адресою: м.Одеса, вул.Балківська, 137 Г, був виявлений співробітниками органів охорони державного кордону, а його протиправний рух територією України було припинено.
Своїми протиправними діями ОСОБА_9 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 332-2 КК України, кваліфікований як перетинання державного кордону України особою, якій заборонено в'їзд на територію України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчинені злочину визнав повністю, щиро покаявся у вчиненому, підтвердив фактичні обставини справи і суду пояснив, що він знав про те, що йому заборонено в'їзд на територію України, двічі намагався в'їхати в Україну через офіційні пункти пропуску, але після відмови співробітників органів охорони державного кордону впустити його на територію України вирішив будь-яким способом попасти в м. Одесу, де проживала його цивільна дружина ОСОБА_10 , з якою він познайомився, будучи студентом Одеської державної академії будівництва. 30.04.2019 в ночі у супроводі незнайомих йому осіб, які за грошову винагороду в 300 доларів США зобов'язались провести його нелегально через державний кордон України, з м.Первомайськ, Р.Молдова, поза пунктом пропуску, без відповідного дозволу компетентних органів України, в районі с.Розалівка Роздільнянського району Одеської області незаконно перетнув державний кордон України пішки, а в подальшому на автомобілі дістався м.Одеси, де оселився у друзів на АДРЕСА_3 . 06.05.2019 за вказаною адресою був виявлений співробітниками правоохоронних органів. Незаконно перетнув кордон України, маючи на меті зустріч зі своєю цивільною дружиною, з якою мав намір офіційно одружитись в Україні, іншої мети не мав.
Таким чином, показання обвинуваченого ОСОБА_9 повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не оспорює.
Крім визнання вини обвинуваченим ОСОБА_9 , його вина у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення:
-витягом з ЄРДР від 07.05.2019 року, що підтверджує факт внесення відомостей в ЄРДР за №22019160000000084 та початок досудового розслідування за матеріалами правоохоронного органу - ДПС України;
-повідомленням Південного регіонального управління ДПСУ №5/1/1245 від 07.05.2019 року про виявлення кримінального правопорушення на адресу УСБУ в Одеській області, у якому вказано про незаконне перетинання державного кордону ОСОБА_11 , на підставі якого внесені відомості в ЄРДР;
-постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05 квітня 2019 року про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_8 строком на три роки;
-рішенням посадових осіб ВПС «Одеса - Аеропорт» від 07.04.2019 року про відмову у перетинанні державного кордону України на в'їзд в Україну ОСОБА_8 з причини того, що є рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну;
-протоколом огляду паспорта громадянина Республіки Туреччина для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_12 НОМЕР_1 , виданого 24.07.2017 року, яким підтверджено, що в паспорті є відмітка про заборону в'їзду на територію України строком на 3 роки;
-постановою про визнання вказаного паспорта документом та зберігання документу в матеріалах кримінального провадження.
Дослідивши та оцінивши вказані обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні вище зазначеного злочину, а його дії кваліфікує за ч.1 ст. 332-2 КК України, як перетинання державного кордону України особою, якій заборонено в'їзд на територію України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості конкретного кримінального злочину й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення злочину і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відноситься до злочину середньої тяжкості, особу обвинуваченого та враховує ті обставини, що він є осудною особою, оскільки не доведено протилежне, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, злочин вчинив вперше, має сім'ю (проживає в цивільному шлюбі з громадянкою України ОСОБА_10 ), позитивно характеризується за місцем проживання, має добре матеріальне становище (працює кухаром в ресторані), алкогольних та наркотичних засобів не вживає, кримінальних зв'язків не підтримує, тяжких наслідків від вчинення злочину не настало, а також судом враховується досить молодий вік обвинуваченого - 24 роки, та причини, які змусили його вчинити даний злочин - з'єднання з сім'єю.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає вчинення злочину вперше, визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність тяжких наслідків злочину, молодий вік обвинуваченого, позитивну характеристику.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Згідно наданої суду досудової доповіді Приморського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 від 09.09.2019 року орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі можливе, та не становить високої небезпеки для суспільства.
Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ "Про пробацію" під час вирішення питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого або засудженого, яку готує персонал органу пробації або адміністрація установи виконання покарань.
Згідно з п.2 ч.1 ст.2 ЗУ "Про пробацію", досудова доповідь - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.
За приписами ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, досудової доповіді з інформацією про соціально психологічну характеристику обвинуваченого, враховуючи викладене, наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про можливість застосування ч.1 ст.69 КК України і призначення ОСОБА_8 основного покарання більш м'якого виду, чим передбачено в санкції статті 332-2 ч.1 КК України, у виді штрафу.
При цьому суд вважає що вказана думка суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 634/609/15-к, яка є обов'язковою для застосування, у відповідності до якої судова дискреція (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Цивільний позов по справі не заявлявся. Процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.
Речовий доказ - паспорт громадянина Республіки Туреччина для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_12 НОМЕР_1 , виданий 24.07.2017 року, слід повернути обвинуваченому після набрання вироком суду законної сили.
Керуючись ст.349, 368, 369-371, .373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 332-2 КК України і призначити йому основне покарання з застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу в дохід держави у розмірі 588 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 9 996 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) гривень.
Речовий доказ - паспорт громадянина Республіки Туреччина для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_12 НОМЕР_1 , виданий 24.07.2017 року повернути ОСОБА_12 після набрання вироком суду законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Роздільнянський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1