Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 522/20057/18
Номер провадження: 2/511/459/19
16 вересня 2019 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді: Теренчук Ж. В.,
при секретарі - Ніколас С.О.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 147019,48 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1470,20 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що 15.09.2016 року він уклав з відповідачем Договір позики, згідно з яким передав йому грошові кошти в сумі 5000,00 доларів США (за офіційним курсом НБУ на день укладення Договору 1 долар США = 27,91 грн). Фактом одержання відповідачем грошей підтверджується розпискою, власноручно написаною ним в момент передачі йому суми позики. ОСОБА_2 зобов'язався повернути отримані гроші готівкою в строк до 15.01.2017 року. По закінченню зазначеного в розписці терміну відповідач борг не повернув.
Просить стягнути вказаний борг в грошовому еквіваленті в іноземній валюті, що підлягає сплаті в гривнях, виходячи з офіційного курсу відповідної валюти на день звернення до суду , що складає 136250,00 грн та 3 % річних від простроченої суми за період з 16.01.2017 року по 14.11.2018 року в сумі 7469,48 грн, всього сума, яка підлягає стягненню, складає 147019,48 грн.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити, не заперечував проти винесення по справі заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. На підставі ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка надсилалась разом з копіями відповідних документів разом з розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. На адресу суду надійшло поштове повідомлення з відміткою про невручення відповідачу повідомлення.
Судова повістка надсилалась відповідачу в порядку, передбаченому п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, на адресу місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.
Враховуючи вказані факти, згоду позивача, суд вважає за можливе у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
В порядку ст.280 ЦПК України, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних у справі доказів та неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, хоча відповідач був повідомлений про дату та час судового засідання належним чином.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Судом по справі встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що згідно розписки від 15.09.2016 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 5000,00 доларів США, що еквівалентно 136250,00 грн (за офіційним курсом НБУ станом на день укладення договору 1 долар США - 27,91 грн). (а.с.5)
Згідно вказаної розписки ОСОБА_2 зобов'язався повернути суму боргу готівкою в строк до 15.01.2017 року.
Згідно розписки доданої до матеріалів справи ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримав 5000 доларів США.
Станом на 13.11.2018 року позика відповідачем не повернута.
Згідно розрахунку доданого до матеріалів справи ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 136250,00 грн, що є за офіційним курсом НБУ на момент подачі позову еквівалентом 5000 доларів США (100 доларів США - 27,91 грн). (а.с.12)
Окрім того просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 16.01.2017 року по 14.11.2018 року в сумі 7469,48 грн.
Таким чином, згідно наданого позивачем розрахунку загальна сума боргу, яку позивач просить стягнути на його користь складає 147019,48 грн.
Із встановлених судом обставин справи суд приходить до висновку, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору позики, укладення якого відбулося в письмовій формі і підтвердження реальності якого позивачем надано суду письмову розписку відповідача про отримання коштів.
Дані спірні правовідносини регулюються наступним нормами права.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (надалі - «ЦК України»), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 1046, 1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або
інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або
визначеної кількості речей.
Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути
позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими
ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані
йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками або зарахування грошової суми, що позичалась на його банківський рахунок.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання
грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Оцінивши докази в сукупності, перевіривши їх відповідність нормам закону, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Із змісту наданого договору позики та письмової розписки про отримання ОСОБА_2 коштів встановлено, що позикодавець ОСОБА_1 передав, а позичальник ОСОБА_2 отримав у власність грошові кошти в сумі 5000 доларів США, які зобов'язався повернути до - 15.01.2017 року.
Відтак суд приходить до висновку, що між сторонами існують договірні правовідносини щодо позики.
Далі , оскільки у позикодавця наявний оригінал боргової розписки, а відповідачем не доведено факт повернення боргу, тому суд вважає, що позичальником не виконані зобов'язання перед позикодавцем, кошти, отримані у позику, не повернуті, а тому виходячи із вимог ст.204 ЦК України, яка встановлює презумпцію правомірності правочину, наявні всі правові підстави для стягнення грошових коштів з відповідача на користь позивача.
Також суд вважає, що позивач має право на підставі ст.524,533 ЦК України стягнути борг з відповідача за договором позики у гривнях - в розмірі 136250,00 грн, що за офіційним курсом Нацбанку України було еквівалентно 5000 доларам США на час звернення позивача з позовом до суду, не дивлячись на те, що позика була надана відповідачу в іноземній валюті.
Окрім того позивач в зв'язку з простроченням боргу за позикою має право на стягнення на підставі ст.625 ЦК України 3 % річних від простроченої суми, так як нарахування 3 % річних має компенсаційний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. (Правова позиція, висловлена в постанові ВП ВС від 16.01.2019 року №14-446ц18)
Вказана сума нараховується за весь час затримки розрахунку, тобто з 16.01.2017 року по 14.11.2018 року (667 дні), а саме - до звернення позивача до суду з позовом про примусове стягнення боргу. При цьому суд вважає, що розрахунок 3% річних виконаний позивачем вірно за формулою: 3%=сума боргу х процентна ставка /100%/ х кількість днів /365/. Відповідно 3% х 667/365х136250,00 грн = 7469,48 грн. Таким чином 3% річних від простроченої суми складає 7469,48 грн.
Відповідач не спростував доводів позивача, не надав суду відзив на позов та заперечення на проведений розрахунок.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тому суд вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за договором позики в загальній сумі 147019,48 грн, з яких: 136250,00 грн - основний борг за договором, 7469,48 грн - інфляційні втрати в зв'язку з несвоєчасним поверненням боргу.
Відповідно до статті 141 ЦПК України стягненню із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі - 1470,20 грн..
На підставі ст.525, 526, 610, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст. 81, 141, 259, 263-265, 281-284, 288, 289 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Роздільнянським РС ГУДМС 28.09.2012 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , борг за договором позики від 11.03.2016 року в сумі 147019,00 грн, з яких - 136250,00 грн - основний борг, 7469,48 грн - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Роздільнянським РС ГУДМС 28.09.2012 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 1470,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Суддя Ж. В. Теренчук