Справа № 510/1803/19
17.09.19 року м. Рені
Слідчий суддя Ренійського районного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
- за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_4 , про арешт майна, -
Слідчий СВ Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про накладення арешту на згорток із речовиною рослинного походження, ваги аптечні та насіння, пластикову ємкість із чотирма згортками із порошком, шприци та ампули,пристосування для куріння наркотичних засобів.
Як виходить з наданого суду клопотання, 13.09.2019 на підставі ухвали слідчого судді Ренійського районного суду від 12.09.2019, у період часу з 09 год. 30 хв. до 12 год. 15 хв., співробітниками Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області було проведено санкціонований обшук за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено:
?на підвіконні в одній з кімнат будинку - згорток, в якому знаходилась речовина рослинного походження з насінням, зелено-коричневого кольору, в сухому та подрібненому стані, за зовнішніми ознаками схожими на частини рослин роду коноплі, які упаковані в спеціальний пакет №0001505;
?на холодильнику - ваги аптечні та насіння, яке за зовнішніми ознаками схоже на насіння рослини роду коноплі, які упаковані в спеціальний пакет №0001504;
?на полиці шафи - пластикова ємкість (коробка), усередині якої знаходилось 4 згортка, виготовлених з частин поліетиленового пакета із порошкоподібною речовиною білого кольору, яка упакована в спеціальний пакет №0001540;
?в підсобному приміщенні - 4 медичні шприци та 4 порожніх ампул, які упаковані в спеціальний пакет №0001537;
?пристосування для куріння наркотичних засобів, виготовлене кустарним способом з двох фрагментів пластикових пляшок, яке упаковано в спеціальний пакет №0001860.
Відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2019 за № 12019160400000288 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України.
Вищевказані вилучені предмети були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Беручи до уваги все вищевикладене, слідчий зазначає, що вищевказані об'єкти по даному кримінальному провадженню мають значення речових доказів, підлягають огляду, як речові докази, можуть бути предметом дослідження експертизи, конфіскації, з метою повного, всебічного та неупередженого дослідження всіх обставин справи, враховуючі реальну можливість зацікавлених осіб знищити їх, сховати, просить суд накласти арешт на вищевказане майно.
Слідчий у судове засідання не явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не є перешкодою для розгляду клопотання.
Дослідивши додані до клопотання матеріали, перевіривши доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим, однак підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально- протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням положень ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Як вбачається з витягу по кримінальному провадженню №12019160400000288 від 13.09.2019р., до ЄРДР внесені данні про злочин з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 309 КК України.
З матеріалів, які надані слідчим в обґрунтування клопотання про накладення арешту на вилучене майно, слідчий суддя вбачає наявність вчинення суспільно небезпечного діяння, а щодо речових доказів, таких, як :
ваги аптечні, які упаковані в спеціальний пакет №0001504;
пластикова ємкість (коробка), усередині якої знаходилось 4 згортка, виготовлених з частин поліетиленового пакета із порошкоподібною речовиною білого кольору, яка упакована в спеціальний пакет №0001540;
4 медичні шприци та 4 порожніх ампул, які упаковані в спеціальний пакет №0001537;
пристосування для куріння наркотичних засобів, виготовлене кустарним способом з двох фрагментів пластикових пляшок, яке упаковано в спеціальний пакет №0001860,
- реальну можливість зацікавлених осіб знищити, приховати їх. Тому, з метою запобігання вищевказаних можливостей щодо речових доказів, з метою їх збереження та доцільно накласти на них арешт.
Що стосується інших речових доказів, таких як:
-згорток, в якому знаходилась речовина рослинного походження з насінням, зелено-коричневого кольору, в сухому та подрібненому стані, за зовнішніми ознаками схожими на частини рослин роду коноплі, які упаковані в спеціальний пакет №0001505;
-насіння, яке за зовнішніми ознаками схоже на насіння рослини роду коноплі, які упаковані в спеціальний пакет №0001504,
то слідчий судді вважає, що в накладенні арешту на них слід відмовити.
Відповідно до змісту ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього кодексу. За змістом частини 1 статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною другою статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, з поміж іншого, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 9 ст.100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується. Та, відповідно, таким чином воно не може бути і предметом спеціальної конфіскації.
Оскільки арешт накладається з метою збереження речових доказів, доцільності в накладенні арешту на вилучені рослинні рештки та насіння (схожі на продукти рослин роду коноплі)- немає.
Як зазначалося вище, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину…. Рослинні рештки та насіння не можуть вважатися тимчасово вилученим майном, оскільки вони є речами, які вилучені законом з обігу. При встановленні, що рослинні рештки та насіння коноплі відносяться до наркотичного засобу, згідно з ст.ст. 2, 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», відповідно до якої обіг психотропних речовин обмежений, вони в будь-якому випадку не повертаються особі, що виключає необхідність в накладенні арешту, а тому в цій частині клопотання - слід відмовити.
Крім того, як зазначено у ч. 2 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Оскільки данні речовини (рештки рослин та насіння) є речами, які вилучені законом з обігу і вони в даний час перебувають на зберіганні у камері зберігання речових доказів Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області, то у суду відсутні будь-які підстави вважати, що відповідальні за зберігання даних речових доказів особи (працівники поліції) можуть будь-яким чином вплинути на стан даних доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 98, 132, 170 - 173, ст. 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання СВ Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_4 , про арешт майна - задовольнити частково.
З метою збереження речових доказів - накласти арешт на майно, яке визнане речовими доказами по кримінальному провадженню №12019160400000288 від 13.09.2019р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а саме на:
?ваги аптечні, які упаковані в спеціальний пакет №0001504;
?пластикову ємкість (коробку), усередині якої знаходилось 4 згортка, виготовлених з частин поліетиленового пакета із порошкоподібною речовиною білого кольору, яка упакована в спеціальний пакет №0001540;
?4 медичні шприци та 4 порожніх ампул, які упаковані в спеціальний пакет №0001537;
?пристосування для куріння наркотичних засобів, виготовлене кустарним способом з двох фрагментів пластикових пляшок, яке упаковано в спеціальний пакет №0001860,
які знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області.
У задоволенні клопотання про арешт майна в іншій частині - відмовити.
На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1