Провадження № 2/522/1286/19
Справа № 522/24596/17
09 вересня 2019 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Грищук В.О.
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, -
Позивач 29.12.2017 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 та просив усунути перешкоди у користуванні належним йому майном (нежитловим приміщенням першого поверху, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 101), шляхом змушення відповідача демонтувати металево-скляну конструкцію, встановлену відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення першого поверху, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 належить приміщення, яке знаходиться в підвалі зазначеного будинку та обліковується за адресою: АДРЕСА_3 нежитлове приміщення 101. Відповідачем без погодження з позивачем було встановлено металево-скляну конструкцію біля вікна належного позивачу. Встановлено конструкцію порушує права позивача, адже псує вигляд приміщення та огляд з середини приміщення. Було порушено вигляд будинку АДРЕСА_1 , так як встановлення конструкції не було погоджено з управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради.
Справа надійшла до провадження судді Загороднюка В.І. та ухвалою суду від 05.01.2018 року провадження у справі було відкрите.
До суду надійшов відзив на позовну заяву від 14.05.2018 року, згідно якого просили відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що розміщення фрагмента фасаду за адресою: АДРЕСА_3 відбулося у 1999 році, жодних змін до фасаду відповідач не вносив, а приміщення він придбав у 2014 році. Вказує, що на фотографії доданої до позову не вбачається жодних порушень, обмежень чи перешкод для позивача у користуванні. Просив застосувати строк позовної давності, виходячи з того, що частина фасаду встановлена у 1999 році, а право власності позивача набув у 2012 році.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа була передана судді Бондарю В.Я., ухвалою якого від 13.02.2019 року справа прийнята до провадження судді та призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 26.03.2019 року.
У підготовчому засідання 26.03.2019 року було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 07.06.2019 року.
У судовому засіданні 07.06.2019 року було задоволено клопотання ОСОБА_1 про відкладення, розгляд справи відкладено на 22.07.2019 року.
У зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання 22.07.2019 року, розгляд справи було відкладено на 09.09.2019 року.
У судовому засіданні 09.09.2019 року представник позивача ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги та просила задовольнити.
Представник відповідача - ОСОБА_7 надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить нежитлове приміщення 101 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з витягу про державну реєстрацію прав Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомості» (а.с.3).
ОСОБА_2 на праві власності належить приміщення № 102 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з інформаційної довідки №119368863 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.20-25).
Також ОСОБА_2 на праві власності належить приміщення № 101 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що вбачається з інформаційної довідки №119368863 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.20-25).
Згідно з «Історико-архітектурними опорним планом, проектом зон охорони та визначення меж історичних ареалів м. Одеси», затвердженим наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 року №728/0/16-08, будівля за адресою: АДРЕСА_3 , розташована в межах Центрального історичного ареалу м. Одеси, на території комплексної охоронної зони, що вбачається з листа №01-13/17-К від 02.03.2018 року Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини (а.с.38).
Згідно листа Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради №1-14/К-101; К-91 від 23.04.2018 року даних щодо видачі містобудівних умов та обмежень на проектування реконструкції нежитлового приміщення з реконструкцією нежитлового приміщення з реконструкцією існуючого фасадного вхідного вузлу за адресою: АДРЕСА_3 , не значиться (а.с.46).
Згідно Акту обстеження об'єкту благоустрою території міста Одеси від 17.08.2018 року, встановлено навіс над входом у підвальне приміщення власником якого є ОСОБА_2 (надано проект благоустрою від 1999 року); при вході у приміщення першого поверху під № 101 , власником якого є ОСОБА_1 облаштований вхід в одне приміщення, яке частково перекриває вікно підвального приміщення, яке належить ОСОБА_2 ; зі слів представника управління охорони об'єктів культурної спадщини будівля не є об'єктом культурної спадщини, що охороняється законом (а.с.76-77).
В акті вказано, що вхід в приміщення перекриває вікно підвального приміщення, проте такий акт не підтверджує наявність металево-скляної конструкції, що перекриває вікно у приміщенні, що належить позивачу.
Згідно Довідки начальника дільниці №2 ТОВ «Спасатель центр» ОСОБА_5 , при вході до підвального приміщення, що належить ОСОБА_6 , система водовідведення відсутня, тому наявність козирка над входом за адресою: АДРЕСА_3 , з метою попередження попадання талих та дощових вод, є доцільним (а.с.78).
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч. 1. ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно пункту 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.
Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
На всіх знімках наданих позивачем вбачається, розміщення металево-скляної конструкції посеред вікна, проте на відстані від такого вікна, та матеріали справи не містять доказів того, що вказане вікно є частиною нежитлового приміщення, що належить ОСОБА_1 .
Посилання позивача на порушення відповідачем Правил благоустрою території міста Одеси не стосуються предмета доказування, оскільки у негаторному позові, поданому позивачем, доказуванню підлягає наявність у позивача права власності та вчинення відповідачем перешкод у користуванні чи розпорядженні таким майном.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення 101 в будинку АДРЕСА_1 , проте доказів, щоб свідчили, що вікна приміщення виходять до входу у приміщення відповідача, матеріали справи не містять.
Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частина 7 ст. 81 ЦПК України передбачає, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доказано порушення ОСОБА_2 право користування та розпорядження майном ОСОБА_1 , тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_8 ) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном - залишити без задоволення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 17.09.2019 року.
Суддя: В.Я. Бондар