Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 757/60690/18-ц
провадження № 61-12482св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської районної державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року у складі судді Писанця В. А. та постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Волошиної В. М., Слюсар Т. А.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської районної державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, зміну способу участі батька у вихованні дитини, надання дозволу на виїзд за кордон без згоди та супроводу матері.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, просив визначити способи участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом встановлення побачень, спільного відпочинку та святкування державних і релігійних свят у запропоновані позивачем періоди часу. Також просив дозволити йому без згоди матері дитини оформлювати проїзні документи дитини для виїзду за кордон та, відповідно, тимчасові поїздки з дитиною за кордон у визначені позивачем країни без згоди та супроводу матері. Крім того, просив зобов'язати відповідача повідомляти позивача про зміну місця проживання дитини, а також зобов'язати відповідача передавати дитину під нагляд батька в період відсутності матері на території України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року, закрито провадження в частині позовних вимог щодо:
- визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з нею, з визначенням часових періодів;
- надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проїзних документів дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для виїзду до визначеного переліку країн без згоди матері ОСОБА_2 ;
- надання дозволу ОСОБА_1 на тимчасові поїздки до визначеного переліку країн із дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди та супроводу матері ОСОБА_2 до 20 лютого 2027 року;
- зобов'язання ОСОБА_2 на період її відсутності в Україні передавати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під нагляд батька ОСОБА_1 .
Ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що зазначені питання вже вирішені та погоджені сторонами в мировій угоді, яка була затверджена ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2016 року в межах розгляду іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення способу участі у вихованні дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
27 червня 2019 року ОСОБА_4 , яка діє від імені ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою наухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року в указаній вище справі.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
01 серпня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
На підставі ухвали Верховного Суду від 08 серпня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 серпня 2019 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, щодля закриття провадження у справі з підстав існування ухвали про затвердження мирової угоди в іншій справі необхідна наявність трьох ознак, а саме: зазначена ухвала повинна бути постановлена у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
Разом з тим заявник вважає, що підстави позову в цій справі та у справі, в межах якої судом затверджено мирову угоду, не є тотожними. Зокрема, ОСОБА_2 зверталася з позовом до ОСОБА_1 у зв'язку з ухиленням, на її думку, його від виконання батьківських обов'язків стосовно дитини. В той же час ОСОБА_1 звернувся в суд з цим позовом з тих підстав, що мати дитини перешкоджає йому у вільному спілкуванні з дитиною та можливості брати участь у її вихованні.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_6 , який діє від імені ОСОБА_2 , засобами поштового зв'язку подав відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін як такі, що є законними та обґрунтованими. Вказує, що між сторонами вже існував спір щодо участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною, і між сторонами була укладена мирова угода, яка затверджена ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2016 року. У зв'язку із затвердженням мирової угоди провадження у справі закрито. Вказує на пункти 3, 5 частини першої статті 255 ЦПК України, якими встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; або якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом встановлено, що між сторонами існував спір щодо участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною, а саме ОСОБА_2 звернулася в Печерський районний суд міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про визначення способу участі у вихованні дитини.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення ОСОБА_2 в суд є, на її думку, ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з розірванням шлюбу між ними (т. 2 а. с. 53).
19 серпня 2016 року сторонами у справі подано заяву про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі № 757/29272/16-ц у зв'язку із затвердженням мирової угоди.
В межах розгляду зазначеної справи № 757/29272/16-ц, Печерським районним судом міста Києва в ухвалі від 19 серпня 2016 року затверджено мирову угоду, укладену між сторонами (т. 1 а. с. 22).
Відповідно до умов мирової угоди
1. Сторони дійшли взаємної згоди шляхом взаємних поступок визначити наступні способи особистої участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 :
1.1. кожного робочого дня тижня з 15.00 год. до 20.00 год. з умовою повернення батьком дитини за її місцем проживання;
1.2. кожної неділі тижня з 09.00 год. до 21.00 год. за місцем проживання батька з умовою повернення батьком дитини за її місцем проживання;
1.3. перша половина осінніх, зимових, весняних та літніх канікул;
1.4. у випадку наявності у робочому графіку батька зборів, ігор, відряджень, які припадають на частину канікул, зазначену у пункті 1.3 цієї мирової угоди, батько не пізніше ніж за два тижні повідомляє матір про ці обставини і за погодженням із матір'ю проводить з дитиною іншу частину канікул.
2. Сторони дійшли взаємної згоди, що за умови відсутності у робочому графіку батька відряджень, зборів та ігор, на період перебування матері ОСОБА_2 за межами України, вона зобов'язується передати малолітню доньку ОСОБА_3 під нагляд батька ОСОБА_1 за місцем його проживання.
3. Сторони не пізніше ніж за добу зобов'язуються повідомляти один одного про час свого виїзду за межі України та повернення в Україну.
4. Сторони дійшли згоди, що з метою оздоровлення дитини, розвитку її здібностей, ознайомлення її з культурою інших народів та країн, необхідності лікування не перешкоджати дитині вільно користуватися своїми правами щодо вільного пересування як в Україні, так і поза нею, а так само правом дитини виїжджати за межі країни та повертатися в неї/право дитини передбачено частиною другою статті 10 Конвенції про права дитини.
5. З метою створення для дитини належних умов для реалізації її прав, зазначених в пункті 4 цієї мирової угоди, у святкові, неробочі дні та у канікулярний період батьки надають один одному у розумний строк відповідні дозволи та документи, передбачені чинним законодавством України, наявність яких є обов'язковою умовою для виїзду дитини за межі України.
При цьому, у зв'язку із затвердженням мирової угоди, провадження у вказаній справі закрито. Ухвала набрала законної сили і є чинною.
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в Печерський районний суд міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, зміну способу участі батька у вихованні дитини, надання дозволу на оформлення документів на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу матері (т. 1 а.с. 9).
Підставами звернення в суд з даним позовом є те, що мати дитини перешкоджає йому у вільному спілкуванні з дитиною та можливості брати участь у її вихованні.
Закриваючи провадження в частині позовних вимог щодо визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з нею, з визначенням часових періодів, суд виходив з того, що зазначені питання вже були вирішені та погоджені сторонами в мировій угоді, яка була затверджена ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2016 року в межах розгляду цивільної справи № 757/29272/16-цза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення способу участі у вихованні дитини.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна виходячи з наступного.
У постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-899цс16 зроблено висновок, що закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи. Підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі може бути лише наявність на час його ухвалення рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалене між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Статтею 255 ЦПК України встановленні підстави закриття провадження у справі, зокрема, відповідно до пунктів 3, 5 частини першої, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами, сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалене між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Позови вважаються тотожними тоді, коли в них збігаються сторони, предмет і підстави. Нетотожність одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованої особи за захистом порушеного права.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову ? це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
У справі, що переглядається, та у справі № 757/29272/16-ц спір виник між тими самими сторонами: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_1
Матеріально-правова вимога у справі № 757/29272/16-ц - визначення способу участі у вихованні дитини, а у справі, що переглядається - усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, зміна способу участі батька у вихованні дитини, надання дозволу на оформлення документів на виїзд дитини закордон без згоди та супроводу матері.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що у справі № 757/29272/16-цпозивач обґрунтувала свої вимоги ухиленням відповідача від виконання батьківських обов'язків стосовно до дитини у зв'язку з розірванням шлюбу між ними та його великою завантаженістю, а у справі, що переглядається обґрунтуванням, є перешкоджання матері у вільному спілкуванні батька з дитиною та можливості батька брати участь у вихованні дитини у зв'язку із змінами обставин, зокрема, зміною часу та місця навчання дитини, зміною місця проживання дитини.
Таким чином, у справі, що переглядається, та у справі № 757/29272/16-цпозов пред'явлено з різних підстав, тому підстави для закриття провадження у справі відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За приписами ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а отже, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи для продовження розгляду є порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
За таких обставин, коли судом порушені норми процесуального права, судові рішенні не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Виходячи з викладеного, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська