Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 211/3649/15-ц
провадження № 61-23290св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1,
відповідачі: Криворізька центральна об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, Довгинцівський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року у складі судді Бардіна О. С. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року у складі колегії суддів: Митрофанової Л. В., Барильської А. П., Соколан Н. О.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1
(далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції (далі - Довгинцівський ВДВС Криворізького МУЮ) про виключення майна з акту опису й арешту.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 27 червня 2013 року позивач придбав комплекс будівель та споруд на АДРЕСА_1 .
Між Приватним підприємством «Модуль КР» (далі - ПП «Модуль КР») та ФОП ОСОБА_1 06 серпня 2013 року був укладений договір оренди нежилих приміщень, відповідно до умов якого він передав в оренду цьому підприємству вказаний вище комплекс будівель та споруд.
У червні 2014 року позивач придбав бензоколонку, дозатори та паливні насоси.
Між ПП «Модуль КР» та ФОП ОСОБА_1 01 липня 2014 року укладено додаткову угоду до договору оренди від 06 серпня 2013 року, якою внесено зміни до пункту 1.1 цього договору та передано придбану бензоколонку з дозатором та насосом в оренду вказаному підприємству.
З 01 серпня 2014 року вказана бензоколонка надана ПП «Модуль КР» в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю «Кривбасоптіма» (далі - ТОВ «Кривбасоптіма»).
Державний виконавець Довгинцівського ВДВСКриворізького МУЮ Масник А. С. 22 травня 2015 року склав акт опису та арешту майна в рамках виконавчого провадження при примусовому виконання постанови Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 січня 2014 року.
Згідно з актом державний виконавець описав роздавальну колонку біло-синього кольору на вул . Дніпропетровське шосе, 15 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області. На описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним, а саме: заборона відчуження. Описане майно передане під відповідальне зберігання головному інженеру ПП «Модуль КР» ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що накладення арешту на бензоколонку, яка належить йому на праві власності та передана ним в оренду, а орендарем за його згоди в суборенду, суперечить вимогам чинного законодавства, а посадові особи виконавчої служби не діяли у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Вказував, що строк звернення до суду пропустив з поважних причин.
На підставі викладеного ФОП ОСОБА_1 просив: поновити строк для оскарження акта опису та виключити з акта опису та арешту майна від 22 травня 2015 року, складеного державним виконавцем Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ Масником А. С., роздавальну колонку біло-синього кольору, яка знаходиться на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 25 березня 2016 року про виправлення описки, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що державний виконавець правомірно здійснював виконавчі дії щодо опису та арешту майна на виконання постанови Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 січня 2014 року, яка не оскаржена та набрала законної сили. Правопорушник, у відношенні якого винесена вказана постанова, був присутній у судовому засіданні та він знав про рішення суду щодо конфіскації дизельного палива та роздавальної колонки, однак не скористався своїм правом на оскарження постанови.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що на момент прийняття постанови Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 січня 2014 року про накладення стягнення з конфіскацією виготовленої продукції, яка не оскаржена та набрала законної сили, бензоколонка не належала позивачу на праві власності.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема про те, що відповідачі не заперечували проти покладених у підставу позову фактів, а справу розглянуто з порушенням строків, передбачених ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи, не призвели до неправильного вирішення справи.
Короткий зміст вимог касаційних скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 ,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що бензоколонка, яка є предметом правопорушення, скоєного ОСОБА_3 , та бензоколонка, яка описана державним виконавцем в акті опису й арешту, це дві різні бензоколонки, проте суди вказані обставини залишили поза увагою.
Роздавальна колонка, на яку накладено арешт, не належить боржнику, не була предметом правопорушення, а є приватною власністю позивача у цій справі.
Отже, арешт, а згодом і конфіскація роздавальної бензоколонки, яка є приватною власністю ФОП ОСОБА_1 , а не правопорушника ОСОБА_3 , суперечить нормам чинного законодавства.
Суди не дослідили зібрані у справі докази, зокрема копії відповідних видаткових накладних.
Право відповідача на експлуатацію бензоколонки можна вважати правом володіння, користуванням та розпорядженням майном, при цьому арешт цього майна є обмеженням такого права, а тому він повинен застосовуватись з урахуванням принципу обґрунтованості.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
15 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 серпня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 27 червня 2013 року ОСОБА_1 придбав у власність комплекс будівель та споруд на АДРЕСА_1 .
Між ПП «Модуль КР» та ФОП ОСОБА_1 06 серпня 2013 року був укладений договір оренди нежилих приміщень, відповідно до умов якого позивач передав в оренду ПП «Модуль КР» комплекс будівель та споруд на АДРЕСА_1 .
Між вказаними вище особами 01 липня 2014 року укладено додаткову угоду до договору від 06 серпня 2013 року, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 передав в оренду ПП «Модуль КР» бензоколонку, дозатори та паливні насоси.
Згідно з договором суборенди нежитлових приміщень від 01 серпня 2014 року ПП «Модуль КР» передало в суборенду ТОВ «Кривбасоптіма» склад паливно-мастильних матеріалів на АДРЕСА_1 області з бензоколонкою і трьома ємностями.
Відповідно до постанови Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 січня 2014 року співробітники податкової поліції 30 листопада 2013 року на вул . Дніпропетровське шосе, 15 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області встановили факт реалізації ОСОБА_3 паливно-мастильних матеріалів - дизельного пального без дозвільних документів.
Вказаною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КпАП України та накладено стягнення з конфіскацією виготовленої продукції: дизельного палива в кількості 6 200 літрів та роздавальної колонки.
Суди встановили, що на момент прийняття постанови Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 січня 2014 року про накладення стягнення з конфіскацією виготовленої продукції, яка не оскаржена та набрала законної сили, бензоколонка 1 КЕД-50-0,25-2-1 «Наіна-Д72-2П-С» не належала позивачу на праві власності.
На виконання постанови суду державним виконавцем Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ Масником А. С. постановою від 20 березня 2014 року відкрито виконавче провадження.
Актом опису та арешту майна, складеним 22 травня 2015 року державним виконавцем Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ Масником А. С. у рамках виконавчого провадження при примусовому виконанні постанови Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 січня 2014 року № 211/8142/13-п, описано роздавальну колонку біло-синього кольору на АДРЕСА_1 . На описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним - заборона відчуження. Описане майно передане під відповідальне зберігання головному інженеру ПП «Модуль КР» ОСОБА_2
Актом державного виконавця від 28 січня 2016 року уточнено складові частини роздавальної колонки на вул. Дніпропетровське шосе у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, на яку складено акт опису та арешту майна від 22 травня 2015 року: бензоколонка заправна «Наіна-Д72-2П-С», яка складається з: лічильника електронного 380V Nic M8163553; дозатора «Adast» № 130/01/VІІІ; паливного насоса «Adast» № 453/01; дозатора «Adast» № 139/01/VІІІ; паливного насоса «Adast» № 441/01.
Разом з тим, відповідно до договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 27 червня 2013 року ОСОБА_1 набув у власність майно, яке має наступний опис: будівля управління літ. «А-1» загальною площею 588,3 кв. м; склад літ. «Б» загальною площею 479,8 кв. м; плотницька майстерня літ. «В-1» загальною площею 89,7 кв. м, цех по пошивці матів літ. «Г-1» загальною площею 418,8 кв. м, гараж-майстерня літ. «Д» загальною площею 313,6 кв. м, адміністративно-побутовий корпус лі. «Е 4-5» загальною площею 1 493,8 кв. м, цех по підготовці скорлуп літ. «Ж-1» загальною площею 757,2 кв. м, навіс літ. «З» площа основи 276 кв. м, уборна літ. «К» площа основи 7,2 кв. м, склад літ. «Л» площа основи 1 139,6 кв. м, майстерня літ. «М» загальною площею 42,4 кв. м, цех бляшаних виробів літ. «О» загальною площею 181,5 кв. м, розчинний вузол літ. «П» площа основи 119 кв. м, ПЗМ літ. «І», заправка літ. «ІІ», замощення літ. «ІІІ», огорожі № 1, 2, 4, ворота з хвірткою № 3, ворота № 5.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
Так, згідно з прецендентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Права і обов'язки державного виконавця визначені у статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). За змістом цієї норми державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на майно боржника, передавати його на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку.
За змістом пункту 1 частини першої статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено у главі 4 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Отже, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду та може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
За частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Як встановлено вище, на момент прийняття постанови Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 січня 2014 року про накладення стягнення з конфіскацією виготовленої продукції, яка не оскаржена та набрала законної сили, бензоколонка 1 КЕД-50-0,25-2-1 «Наіна-Д72-2П-С» не належала позивачу на праві власності.
Відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що державний виконавець правомірно здійснював виконавчі дії щодо опису та арешту майна на виконання постанови Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 січня 2014 року, яка не оскаржена та набрала законної сили. Правопорушник, у відношенні якого винесена вказана постанова, був присутній у судовому засіданні та він знав про рішення суду щодо конфіскації дизельного палива та роздавальної колонки, однак не скористався своїм правом на оскарження постанови.
Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська