Постанова
Іменем України
28 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 468/1726/17-ц
провадження № 61-8324св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства.
Вимоги обґрунтовував тим, що відповідач є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запис про батька внесений зі слів матері, але співпадає з його іменем.
Дитина була зачата під час спільного проживання його та ОСОБА_2 у 2013 році, з якою він перебував у фактичних шлюбних відносинах. Під час її вагітності він виїхав на роботу за кордон, а після повернення відносини не відновилися.
У зв'язку з наведеним просив визнати його батьком ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції вважав вимоги недоведеними, зазначивши, що сторони надали взаємовиключні докази щодо періоду спільного проживання, позивач не заявив клопотання щодо витребування актового запису про народження дитини на підтвердження підстави внесення даних про її батька та з вини обох сторін не було проведено призначену судом біологічну експертизу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 березня 2019 року рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову з інших підстав.
Апеляційний суд виходив із того, що відповідно до повторного свідоцтва про народження від 22 січня 2019 року батьком дитини вказаний ОСОБА_5 , у зв'язку з чим підстав для встановлення батьківства особи, яка вважає себе батьком, у порядку статті 128 Сімейного кодексу України (далі - СК України) немає.
Короткий зміст касаційної скарги
У квітні 2019 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник не погоджується з мотивами відмови у позові, посилається на те, що апеляційний суд безпідставно не врахував висновки суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог.
Вважає помилковим посилання апеляційного суду на те, що місцевий суд не розглянув усного клопотання позивача про витребування з Баштанського відділу ДРАЦС копій актового запису про народження дитини, оскільки фактично було заявлене клопотання про витребування копії свідоцтва про народження дитини, яке було надано суду.
Не погоджується також із мотивами постанови суду апеляційної інстанції про те, що районний суд повинен був застосувати положення статті 109 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки 13 квітня 2018 року, 29 червня 2018 року та 02 липня 2018 року вона не могла з'явитися до експертної установи у зв'язку з хворобою дитини, про що повідомляла суд і надавала на підтвердження цього належні докази.
Короткий зміст відзиву
Від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_2 та її представника залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.
Обставини справи
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 народила дитину - сина ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 08 квітня 2014 року, виданого виконавчим комітетом Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.
У шлюбі ОСОБА_2 не перебувала.
В актовому записі про народження від 08 квітня 2014 року № 8 батьками ОСОБА_4 вказані: мати - ОСОБА_2 та батько - ОСОБА_6 запис відомостей про батька вчинений відповідно до частини першої статті 135 СК України.
Відповідно до повторного свідоцтва про народження від 22 січня 2019 року батьком дитини вказаний ОСОБА_7 , змінено ім'я дитини на ОСОБА_5
Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 лютого 2018 року призначено у справі судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення експертів поставлено питання про те, чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір'ю якого є ОСОБА_2
Відібрання зразків біологічного матеріалу призначалося тричі - 13 квітня 2018 року, 29 червня 2018 року та 02 липня 2018 року.
Експертиза не була проведена у зв'язку з неявкою до експертної установи ОСОБА_2 і ОСОБА_4
Апеляційний суд також двічі, 17 грудня 2018 року та від 26 грудня 2018 року призначав судову молекулярно-генетичну експертизу для вирішення питання про, чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір'ю якого є ОСОБА_2 .
Проведення експертизи виявилося неможливим, оскільки у визначений день (05 лютого 2019 року) ОСОБА_2 разом із дитиною не прибули до експертної установи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права
Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).
ЄСПЛ звернув увагу, що стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини (див. рішення від 22 березня 2012 року у справі «Каутзор проти Німеччини» («Kautzor v. Germany», заява № 23338/09), та від 22 березня 2012 року у справі «Аренс проти Німеччини» («Ahrens v. Germany», заява № 45071/09, § 74)).
Суд встановлював порушення статті 8 Конвенції, коли національні органи влади відмовляли у розгляді позову ймовірного біологічного батька про встановлення його батьківства, лише пославшись на визнання батьківства іншим чоловіком та не розглянувши при цьому фактичні обставини справи (див. рішення ЄСПЛ від 18 травня 2006 року у справі «Ружанські проти Польщі» («Rozanski v. Poland», заява № 55339/00, § 78).
На противагу, стаття 8 Конвенції не була порушена у випадах, коли національні органи влади відмовляли у розгляді такого позову після ретельного вивчення інтересів зацікавлених осіб, приділивши особливу увагу інтересам дитини та не проігнорувавши при цьому інтереси ймовірного біологічного батька (див. рішення ЄСПЛ від 12 лютого 2013 року у справі «Кріштіан Барнабас Тот проти Угорщини» («Krasztian Barnabas Tot v. Hungary», заява № 48494/06, § 33-38)) (§ 24 Рішення).
Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_4 від 08 квітня 2014 року його батьками є ОСОБА_2 і ОСОБА_6
Відомості щодо батька ОСОБА_4 в актовому записі про народження від 08 квітня 2014 року № 8 внесені відповідно до частини першої статті 135 СК України (зі слів матері).
Вважаючи себе батьком ОСОБА_4 , ОСОБА_1 подав до суду даний позов.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності заявлених вимог (зокрема, сторони надали взаємовиключні докази щодо періоду спільного проживання, з вини обох сторін (позивач не сплатив витрат за проведення експертного дослідження, а відповідач з дитиною не з'явилася в експертну установу) не було проведено призначену судом біологічну експертизу).
ОСОБА_1 оскаржив рішення місцевого суду в апеляційному порядку.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_7 визнав себе батьком ОСОБА_4 , що виключає можливість визнання ОСОБА_1 батьком дитини відповідно до статті 128 СК України.
Колегія не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з таких підстав.
Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
ОСОБА_2 посилалася на те, що ОСОБА_7 визнав своє батьківство відносно дитини ОСОБА_5 (до визнання батьківства - ОСОБА_4 ), на підтвердження чого 22 січня 2019 року Баштанським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Миколаївській області видане повторне свідоцтво про народження.
Підставою для відмови апеляційним судом у задоволенні позову було лише визнання ОСОБА_7 батьківства відносно ОСОБА_4
Тобто суд апеляційної інстанції прийняв і поклав в основу свого рішення докази (вищевказане повторне свідоцтво про народження), які на момент розгляду справи в місцевому суді не існували.
Апеляційний суд у порушення вимог статті 367 ЦПК України прийняв до уваги нові докази, які не подавалися до суду першої інстанції і на підставі яких зробив висновок про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до частин першої - третьої та шостої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції усупереч вимогам процесуального права спір по суті не розглянув - не з'ясував наявність чи відсутність підстав для визнання ОСОБА_1 батьком дитини відповідно до частини четвертої статті 128 СК України, доводів апеляційної скарги не ОСОБА_1 не дослідив, мотивів їх відхилення не навів.
Таким чином, рішення апеляційного суду про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову у зв'язку з тим, що ОСОБА_7 визнав себе батьком дитини, є передчасним.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 березня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Крат
Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. І. Журавель Є. В. Краснощоков