Постанова від 11.09.2019 по справі 754/10289/14-ц

Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 754/10289/14-ц

провадження № 61-14187св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року у складі судді: Лісовської О. В., та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2016 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепа О. В., Кабанченко О. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про стягнення збитків та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 червня 2011 року між нею та відповідачами був укладений договір про надання юридичних послуг (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався надати замовнику послуги, передбачені пунктом 2.5 договору. У той же день на виконання умов договору позивачка передала відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 8 000 грн, на підтвердження чого відповідач видав їй квитанцію. Відповідачі умов договору не виконали, юридичні послуги та юридичні консультації позивачу не надали, не надали звітів та актів здачі-приймання послуг, чим порушили свої зобов'язання за договором. Оскільки грошові кошти відповідачі повертати не бажають, позивач звернулася із цим позовом.

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на її користь:

збитки у розмірі 23 450 грн;

компенсацію моральної шкоди у розмірі 3 000 грн;

3 % річних у розмірі 2 744,61 грн;

інфляційні втрати у розмірі 16 438,45 грн.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором від 12 червня 2011 року у розмірі 8 000 грн., 3 % річних у розмірі 936,29 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 608 грн та моральну шкоду у розмірі 3 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач, сплативши суму грошових коштів за договором у розмірі 8 000 грн, виконала свій обов'язок з оплати юридичних послуг за договором, однак адвокат ОСОБА_2 зобов'язання у повному обсязі за договором не виконав, оскільки згідно договору ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання щодо здійснення усього комплексу адвокатських послуг при захисті інтересів підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого на стадії досудового слідства та надання правової допомоги свідку, але даний комплекс послуг у повному обсязі не надала, обмежившись лише участю у судовому засіданні 13 червня 2011 року та підготовкою апеляційної скарги. Суд першої інстанції вказав, що часткове виконання ОСОБА_2 зобов'язання не може вважатися виконаним, оскільки у подальшому ОСОБА_4 відмовилася від захисника ОСОБА_2 і згідно статті 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Крім того ОСОБА_2 не було надано позивачу чи її дочці ОСОБА_4 звіт про виконання договору, у тому числі щодо фінансових витрат, а також не надано акт здачі-прийому робіт за договором, чим ОСОБА_2 порушила умови укладеного між сторонами договору. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачі не надали доказів, відповідно до статей 58-59 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення), на підтвердження виконання умов договору.

Також суд першої інстанції вважав, що на підставі статті 625 ЦК України із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 мають бути стягнуті 3 % річних за період з 13 червня 2011 року по 07 травня 2015 року у розмірі 936,29 грн; та інфляційні втрати за період з 13 червня 2011 року по 07 травня 2015 року у розмірі 5 608 грн.

Оскільки внаслідок дій ОСОБА_2 ОСОБА_1 зазнала душевних страждань, оскільки не мала можливості самостійно вирішувати свої справи через вік та хворобу, не мала можливості іншим шляхом допомогти своїй дочці, яка опинилася у складній життєвій ситуації, глибокі страждання з приводу сплати коштів адвокату, яка не виконала свої зобов'язання і не вчинила жодних належних дій для вирішення її питання по суті, а також не повернула добровільно кошти, тому на підставі статті 23 ЦК України на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 підлягає стягненню компенсація моральної шкоди у розмірі 3 000 грн.

Доводи позивача про необхідність стягнення грошових коштів з обох відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд першої інстанції відхилив, оскільки при розгляді справи не знайшов підтвердження факт передачі коштів безпосередньо ОСОБА_3 , а також факт того, що він приймав на себе будь-які зобов'язання щодо надання правової допомоги позивачу, оскільки договір був укладений від імені ОСОБА_2 і частково умови договору виконувала саме ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що часткове виконання відповідачем зобов'язання не може вважатися виконаним, оскільки у подальшому ОСОБА_4 відмовилася від захисника ОСОБА_2 , а згідно статті 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

При відхиленні доводів апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять заяви про відмову від послуг ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції зазначив, що клопотання до Печерського РВ ГУ МВС України в м. Києві подано 14 червня 2011 року і того ж дня ОСОБА_4 заявила про відмову від послуг адвоката ОСОБА_2 Оригінал договору № 036/11-к від 12 червня 2011 року, долучений до матеріалів справи апеляційним судом, оформлено без зазначення повних даних ОСОБА_2 та текст договору нечитаємий, що унеможливлює встановлення повних обов'язків адвоката за договором та свідчить, на думку колегії суддів, про несумлінне ставлення адвоката до виконання обов'язків за договором.

Аргументи учасників справи

У липні 2016 року ОСОБА_2 через представника Швидченко Н. Ю. подала касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. При цьому посилався на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 належним чином виконала свої обов'язки за договором про надання юридичних послуг, укладеним 12 червня 2011 року між ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах своєї дочки ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 . Зазначає, що ОСОБА_2 не мала жодних заперечень чи претензій щодо виконання договору до 2014 року. Вважає, що суди повинні були допитати слідчого ОСОБА_6 зазначає, що суди не врахували, що ОСОБА_4 у заяві про повернення частини грошових коштів вказувала про повернення 5 000 грн, тобто погодилася про надання послуг відповідачем на суму 3 000 грн.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 надали заперечення на касаційну скаргу, в яких просять оскаржені рішення залишити без змін.

Заперечення мотивовані тим, що ОСОБА_2 лише частково виконала договір про надання юридичних послуг, тому суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги.

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 надала письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких вказує, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі. Зазначає, що ОСОБА_2 лише частково виконала договір про надання юридичних послуг, тому суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та зупинено виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року та ухвали апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2016 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2016 року справу призначено до судового розгляду.

Рух справи

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 12 червня 2011 року між ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах своєї дочки ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 адвокатом був укладений договір про надання юридичних послуг.

Сторони у договорі обумовили, що:

виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, передбачені пунктом 2.5 договору, зокрема: пунктами 2.5.1, 2.5.2, 2.5.5. (пункт 1.1 договору);

виконавець займається підготовкою та розробкою процесуальних документів (позови, заяви, скарги, листи, запити, договори, письмова експертиза договорів, клопотання про помилування, заява в Європейський суд з прав людини, звернення в Конституційний суд України) (пункт 2.5.1 договору);

виконавець зобов'язується надавати усні та письмові консультації з питань, які виникають в ході здійснення діяльності замовника (пункт 2.5.2 договору);

виконавець зобов'язується здійснювати увесь комплекс адвокатських послуг при захисті інтересів підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого на стадії досудового слідства та надання правової допомоги свідків (пункт 2.5.5 договору);

договір діє з моменту його підписання сторонами та внесення плати відповідно до пункту 4.1 договору і діє до повного виконання зобов'язань, передбачених пунктом 1.1 договору (пункт 7.1 договору).

ОСОБА_1 передала відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 8 000 грн, на підтвердження чого ОСОБА_3 видав квитанцію від 12 червня 2011 року про сплату коштів.

ОСОБА_1 вказувала, що відповідачі не виконали свої зобов'язання за договором, фактично не надавши їй та її дочці ОСОБА_4 правову допомогу, у зв'язку з чим просила стягнути з відповідачів сплачені нею за договором грошові кошти.

Суди встановили, що відносно ОСОБА_4 було порушено кримінальну справу за частиною п'ятою статті 190 КК України. 11 червня 2011 року до Печерського районного суду м. Києва було подано подання слідчого про зміну обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту.

У зв'язку із розглядом подання позивач і звернулася до відповідачів для укладення договору про надання правової допомоги її дочці під час обрання запобіжного заходу.

13 червня 2011 року ОСОБА_4 подала письмову заяву до Печерського районного суду м. Києва про допуск до участі у судовому засіданні її захисника ОСОБА_2

Захисник ОСОБА_2 приймала участь у судовому засіданні під час розгляду вказаного подання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 , що підтверджується копіями журналу судового засідання та постанови Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2011 року.

У подальшому адвокатом ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 було подано до Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу на постанову Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2011 року.

14 червня 2011 року ОСОБА_4 подала слідчому СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві заяву про відмову від послуг адвоката ОСОБА_2 та про повернення частини грошових коштів.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що «в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, установлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що у них відсутня відмова ОСОБА_1 від договору про надання юридичних послуг від 12 червня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах своєї дочки ОСОБА_4 , та ОСОБА_2

Посилання апеляційного суду на те, що клопотання до Печерського РВ ГУ МВС України в м. Києві подано 14 червня 2011 року і того ж дня ОСОБА_4 заявила про відмову від послуг адвоката ОСОБА_2, колегія суддів не вважає таким, що свідчить про відмову ОСОБА_1 від договору про надання юридичних послуг. Оскільки відмова від адвоката у порядку, передбаченому КПК України, не свідчить про відмову від договору у розумінні статті 907 ЦК України.

У частині першій статті 57, частині першій статті 58 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) зазначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно частин першої, другої статті 64 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що наявні у матеріалах копії договору про надання юридичних послуг від 12 червня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах своєї дочки ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 мають неналежну якість, що унеможливлює встановлення їх справжній зміст.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для стягнення збитків необхідним є такі умови: наявність збитків; протиправність поведінки особи, яка завдала збитків; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала збитків та її результатом - збитками; вина особи, яка завдала збитків.

У частині першій статті 906 ЦК України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Аналіз змісту уточнених позовних вимог (Т. 1 а. с. 191-192) свідчить, що ОСОБА_1 заявила стягнення коштів у розмірі 23 450 грн за договором про надання юридичних послуг від 12 червня 2011 року саме як нанесені збитки.

Проте суд апеляційної інстанції не встановив наявність умов необхідних для відшкодування збитків ОСОБА_2 .

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2016 року зупинено виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року та ухвали апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2016 року до закінчення касаційного провадження. Оскільки оскаржена ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд, то підстави для поновлення виконання оскаржених рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2016 року скасувати.

Передати справу № 754/10289/14-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2016 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

Попередній документ
84304687
Наступний документ
84304689
Інформація про рішення:
№ рішення: 84304688
№ справи: 754/10289/14-ц
Дата рішення: 11.09.2019
Дата публікації: 18.09.2019
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Категорія справи:
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: (13.09.2019)
Результат розгляду: Повідомлено
Дата надходження: 20.08.2019
Предмет позову: про стягнення збитків та моральної шкоди, -