печерський районний суд міста києва
Справа № 757/39876/19-к
05 вересня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю особи, що подала скаргу ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суді в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка полягає у не розгляді клопотання у рамках кримінального провадження № 12014130010000384,
У липні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із скаргою в порядку ст. 220 КПК України, яка полягає у не розгляді клопотання від 17.07.2019, у рамках кримінального провадження № 12014130010000384.
У поданій скарзі ОСОБА_3 просить зобов'язати уповноважену особу розглянути клопотання від 17.07.2019 в порядку ст. 220 КПК України.
В обґрунтування доводів та вимог скарги ОСОБА_3 зазначає, що ним подано клопотання від 17.07.2019 до Генеральної прокуратури України, про результати розгляду або вирішення поданого клопотання заявник не повідомлявся.
У судовому засіданні ОСОБА_3 вимоги визначені у скарзі підтримав, просить задовольнити.
Слідчий та/або прокурор у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не відомі.
Згідно з ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи, що слідчий та/або прокурор не з'явилися в судове засідання, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, а відтак слідчий суддя визнав за можливе прийняти рішення по суті скарги без його участі..
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників процесу та вивчивши скаргу, приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Генеральної прокуратури України з клопотанням від 17.07.2019 вх. № 35.
Так, із витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12014130010000384 від 15.04.2014 вбачається, що його зареєстровано за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 329, ч. 2 ст. 425 КК України, за фактами втрати службовими особами Управління СБ України в Луганській області документів, що містять державну таємницю, та недбалого ставлення останніх до своїх обов'язків, внаслідок чого 06.04.2014 захоплено адміністративну будівлю Управління та стрілецьку зброю.
Станом на 06.04.2014 ОСОБА_3 був першим заступником начальника УСБУ в Луганській області, тобто службовою особою. Таким чином, досудове розслідування здійснювалося з метою отримання доказів щодо наявності в діях останнього порушень вимог нормативно-правових актів або їх відсутності.
Крім того, слідчий в ОВС Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 4.02.2016 направив лист-запит до СБУ про те що: «3 метою надання належної оцінки діям (бездіяльності) керівництва Управління СБ України в Луганській області, що призвело до вищезазначених наслідків, керуючись ст.ст.40, 93 КПК України, прошу у строк до 22.02.2016 надати до Генеральної прокуратури України належним чином завірені копії наступних документів: ... особової справи колишнього першого заступника начальника Управління СБ України в Луганській області ОСОБА_3 ...». Таким чином, наведене свідчить, що органом досудового розслідування збиралась конфіденційна інформація щодо ОСОБА_3 .
Відповідно до положень ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Між тим, за практикою Європейського суду початком кримінального переслідування особи вважається не тільки момент формального повідомлення про підозру, а й момент коли стало відомо, що органи державної влади сприймають особу як підозрюваного, навіть якщо офіційного повідомлення про підозру не було.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає «кримінальне обвинувачення» як «офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння», при цьому, «в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного» (рішення у справі «Екле проти Німеччини»). При цьому, за практикою ЄСПЛ висуненням обвинувачення визнаються, зокрема, такі обставини: арешт особи (рішення у справі «Вемхофф проти Німеччини»), офіційне повідомлення про намір здійснення стосовно особи кримінального переслідування (рішення у справі «Ноймайстер проти Австрії»), початок досудового слідства проти конкретної особи чи арешт банківських рахунків конкретної особи (рішення у справі «Рінґайзен проти Австрії»).
При цьому, гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за практикою Європейського суду з прав людини, користується особа, викликана як свідок у кримінальній справі, але фактично підозрювана у вчиненні злочину (зокрема, їй були поставлені запитання під час допиту, які можуть бути використані проти неї як обвинувальні) (рішення у справі «Сервес проти Франції»). Європейським судом з прав людини поняття «кримінальне обвинувачення» пов'язане із вчиненням різноманітних процесуальних дій, передбачених національним законодавством, від початку досудового розслідування і до ухвалення судового рішення.
Таким чином, з огляду на ст. 9 КПК України та практику Європейського суду з прав людини особа, відносно якої розпочате досудове розслідування за фактом вчинення цією особою конкретного кримінального правопорушення, повинна мати процесуальні права підозрюваного та відповідно до положень ч. 6 ст. 28 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що нечіткі формулювання представників компетентних органів в кримінальних провадженнях можуть у стороннього спостерігача створити уяву про те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень.
З огляду на викладене, слідчий суддя погоджується з твердженням ОСОБА_3 про те, що на даний момент процесуальний статус останнього у зазначеному кримінальному провадженні - інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, тобто особа, стосовно якої здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом. Відтак, з огляду на положення ст. 28 КПК України, з клопотанням про встановлення процесуальних строків поряд з підозрюваним вправі звертатися особа, права чи інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, тобто і ОСОБА_3 . Тому, вважає клопотання прийнятним для розгляду та таким, що внесене належним суб'єктом.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.
У відповідності до ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.
А саме, у ч. 3 ст. 93 КПК України зазначено, що сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому ст. 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
У разі повної або часткової відмови у задоволенні клопотання, виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
У будь-якому випадку, про результати розгляду клопотання особа, яка заявила його, повідомляється.
Разом з цим, ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (п. 1) визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Так, у п. 33 Рішення ЄСПЛ у справі «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27.10.1993 року та у п. 38. Рішення ЄСПЛ у справі «Ankerl V. Switzerland» від 23.10.1996 року закріплено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони.
Крім того, у п. 134 Рішення ЄСПЛ у справі «Генадій Науменко проти України», п. 168 рішення у справі «Айдин проти Туречинни», п. 75 «Афанасьев проти України», п. 207 рішення у справі «Nada проти Швейцарії» та багатьох інших рішеннях ЄСПЛ встановлено, що засіб правового захисту відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Право на ефективний засіб правового захисту») повинен бути ефективним на практиці, як і в теорії, у тому сенсі, що користуванню засобами захисту не повинно чинитися перешкод діями або бездіяльністю органів влади держави.
Із змісту скарги ОСОБА_3 , вбачається, що клопотання від 17.07.2019 вх. № 35 не було розглянуте, рішення по суті не винесено та не повідомлено заявника про результат розгляду.
Вирішуючи дану скаргу, слідчим суддею в тому числі застосовується один із основоположних принципів засад кримінального провадження як то змагальність сторін, який зводиться до того, що на сторін покладається обов'язок довести ті обставини на які вони посилаються.
Отже, приходжу до висновку про наявність факту бездіяльності, що полягає у не виконанні положень ст. 220 КПК України, а саме не вчинення належних дій стосовно розгляду клопотань.
Аналізуючи вищевказане, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність зобов'язання розглянути клопотання ОСОБА_3 від 17.07.2019 вх. № 35, відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220, 303, 306, 307, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка полягає у не розгляді клопотання у рамках кримінального провадження № 12014130010000384 - задовольнити.
Зобов'язати компетентну особу Генеральної прокуратури України у провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12014130010000384 розглянути клопотання ОСОБА_3 від 17.07.2019 № 35, у порядку ст. 220 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1