Головуючий у суді першої інстанції Соловей Г.В.
Єдиний унікальний номер справи № 381\342\19
Апеляційне провадження №22-ц/824/9940/2019
12 вересня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Верланова С.М., Савченка С.І.,
секретар -Тютюнник О.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастівський завод органічних розчинників» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастівський завод органічних розчинників» про стягнення поворотної фінансової допомоги
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -
У січні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» про стягнення заборгованості.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 19 грудня 2017 року між ним та відповідачем було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги. Згідно умов Договору позивачем, як Позикодавцем було надано відповідачу, як Позичальнику поворотну фінансову допомогу. Відповідач зобов'язався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах передбачених Договором. Фінансова допомога надана в національній валюті України в сумі 460 000 грн., шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача. Позивачем 29 листопада 2018 року була направлена Вимога на адресу відповідача про повернення поворотної фінансової допомоги. Листом від 10 грудня 2018 року відповідач повідомив позивача про те, що виконання зобов'язання є для нього неможливим у зв'язку із недостатністю наведених у вимозі даних щодо реквізитів рахунку позивача для повернення коштів. Позивачем ,17 грудня 2018 року , направлено на адресу відповідача довідку з реквізитами рахунку, яку відповідач отримав 19 грудня 2018 року, однак відповідачем зобов'язання виконано не було і листом від 10 січня 2019 року повідомив ОСОБА_1 про те, що у нього є сумніви щодо достовірності вимоги і водночас запропонував повернення фінансової допомоги з розстрочкою. На час подання позову до суду фінансова допомога повернута відповідачем не була.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2019 року провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
До суду 22 лютого 2019 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позовні вимоги є незаконними та не обґрунтованими і такими, що заявлені передчасно. Так, зазначив, що дійсно між позивачем і відповідачем було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги. Згідно умов договору повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача в установі банку протягом трьох робочих днів з моменту отримання позичальником вимоги від позикодавця. Приймаючи до уваги положення чинного законодавства, що регулюють виникли правовіднсини, та умови Договору відповідач вбачає очевидним той факт, належним виконанням зобов'язань відповідача є зарахування (повернення) суми позики на розрахунковий рахунок. Враховуючи зміни внесені до чинного законодавства відповідач вважає вірним висновок про те, що кошти необхідно перерахувати на поточний рахунок позивача. В зв'язку з відсутністю інформації для перерахування коштів відповідач був позбавлений можливості належного виконання договору. Таким чином, відсутність належної інформації про реквізити свого поточного рахунку призвело до невиконання своїх договірних зобов'язань але це сталося не звини відповідача. Також, є необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. З огляду на вказані обставини відповідач просить у задоволені позову відмовити.
Відповідь на відзив надійшла до суду 28 лютого 2019 року . Позивач зазначив , що відповідач листом від 10 грудня 2018 року повідомив позивача про недостатність наведених у вимозі даних щодо реквізитів рахунку позивача для повернення коштів, жодних сумнівів щодо даної вимоги чи підписів на ній у відповідача на той час не було, будь-яких пропозицій по оплаті не наводилися. Враховуючи ту обставину, що відповідачу було недостатньо реквізитів наведених у вимозі позивача, ОСОБА_1 повторно направив Відповідачу дані щодо реквізитів рахунку для повернення коштів та довідку з реквізитами рахунку. Крім того фінансова допомога направлялася відповідачу з рахунку позивача який є аналогічним тому виду рахунку реквізити якого надано для повернення позики.
Позивач 13 березня 2019 року подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він просив стягнути з відповідача крім суми основного боргу в розмірі 460 000 грн., індекс інфляції в розмірі 4600 грн, 3% річних - 2646,58 грн , а також судові витрати.
Заперечення відповідача надійшли до суду 14 березня 2019 року , у яких відповідач висловив свої заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів, з огляду на те, що викладені позивачем факти не відповідають дійсності та суперечать вимогам чинного законодавства України та положенням укладеного між сторонами Договору.
В подальшому , 21 березня 2019 року, позивач подав ще одну заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача крім суми основного боргу в розмірі 460 000 грн , індекс інфляції в розмірі 6 923 грн., 3% річних - 3175,89 грн, а також судові витрати, витрати на правову допомогу .
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від
16 квітня 2019 року позов задоволено частково .
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастівський завод органічних розчинників» на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 460 000 грн, інфляційне збільшення боргу в сумі 6 923 грн., три проценти річних в сумі 3175,89 грн та судові витрати в сумі 4600,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено .
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ТОВ « Фастівський завод органічних розчинників» подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі посилався на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, суд не взяв до уваги заперечення відповідача
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач ОСОБА_1 зазначив ,що рішення суду є законним і обґрунтованим , а доводи скарги безпідставними .
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтовани
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 19 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних розчинників" який є відповідачем по справі та ОСОБА_1 , який є позивачем по справі було укладено Договір №19/1 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) (далі Договір).( а.с. 8-19) .
Поворотна фінансова допомога сума грошових коштів у національній валюті України передана платнику податку в користування на визначений строк відповідно до Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (відповідно до п.14.1.257 Податкового кодексу України) п.1.2.Договору.
Згідно п.1.1. Договору Позикодавець (позивач по справі) надає Позичальнику (відповідач по справі) кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги (позики), а Позичальник зобов"язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно п.2.1. Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 460999,00 грн.
Поворотна фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника і надається до моменту вимоги про її повернення Позикодавцем, але на строк, не більше ніж 12 календарних місяців (п.2.3,2.4. Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту повернення поворотної фінансової допомоги (позики) (п.8.1 Договору).
На виконання умов Договору позивачем 19 грудня 2017 року надано фінансову допомогу відповідачу у сумі 460 000 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача, що підтверджується Квитанцією № 0.0.920721312.1 від 19 грудня 2017 року. ( а.с.10) .
Вказана обставина свідчить про виконання умов договору з боку позивача .
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно ч. 1 с т.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.628 ПК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Позивачем на адресу відповідача 29 листопада 2018 року була направлена Вимога про повернення поворотної фінансової допомоги.( а.с. 11-12) . Як видно з тексту вимоги ,в ній зазначені реквізити картки, на яку слід перерахувати кошти .
Як вбачається з Листа - відповіді № 10/12-18 від 10 грудня 2018 року, відповідач підтвердив про отримання Вимоги про повернення поворотної фінансової допомоги. При цьому відповідач посилався на те, що виконання зобов'язання є для нього не можливим у зв'язку із недостатністю наведених у Вимозі даних щодо реквізитів рахунку позивача для повернення коштів.( а.с. 13 )
Позивач, 17 грудня 2018 року , направив відповідачу відповідь та довідку з реквізитами його рахунку видану АТ КБ "ПРИВАТБАНК"(а.с.14) .
Відповідачем поворотну фінансову допомогу повернуто не було , натомість листом від 10 січня 2019 року він повідомив ОСОБА_1 про отримання реквізитів для перерахування коштів. При цьому у листі висловив сумнів у достовірності вимоги, при цьому запропонував повернення фінансової допомоги з розстрочкою.( а.с. 18)
Як зазначено в п.3.1. Договору повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позикодавця в установі банку протягом 3-(трьох) робочих днів з моменту отримання Позичальником вимоги від Позикодавця.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як видно із м матеріалів справи , і в суді апеляційної інстанції відповідачем не заперечується факт укладення між сторонами Договору про надання поворотної фінансової допомоги та отримання коштів від позивача. Разом з тим , відповідач посилається на ту обставину ,що він позбавлений можливості повернути кошти, тому що позивач не повідомив реквізити , на які слід сплатити кошти,при цьому посилається на те, що з 2002 року поняття «розрахункові рахунки» не використовується у законодавстві, оскільки у зв'язку з прийняттям Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» було замінено на поняття «поточні рахунки» (вказані зміни було внесено відповідним Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).
Також, посилається на п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» де зазначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.
Порядок відкриття банками поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму регулюється Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, що затверджена Постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003 року ( далі Постанова НБУ № 492).
Відповідно до п. 1.8. Постанови НБУ № 492 банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.
Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (п. 1.8 Постанови НБУ N9 492).
Таким чином вважає , що умовами Договору встановлено обов'язок Відповідача повернути грошові кошти шляхом їх перерахування на поточний рахунок ОСОБА_1 , відкритий в установі банку протягом З (трьох) робочих днів з моменту отримання Позичальником вимоги від Позикодавця.
Будь-яких належних і допустимих доказів того ,що відповідач намагався направити кошти , і йому було відмовлено у здійсненні фінансових операцій банківськими установами , на суду першої інстанції , ні суду апеляційної інстанції відповідач не надав .
Твердження представника відповідача суперечать положенням ст.610 ЦК України, якою встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В той же час, відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, після отримання вимоги про повернення поворотної фінансової допомоги та повторного направлення позивачем відповідачу інформації щодо реквізитів рахунку позивача для повернення коштів та довідку з реквізитами його рахунку, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором, пославшись про сумніви та тривогу про належність вказаних реквізитів рахунку.
За таких обставин, суд вірно вважав ,що відповідачем не було виконано умови Договору, кошти отриманні від позивача, як позику не були вчасно повернуті на вимогу позивача,а тому висновок про задоволення вимог в цій частині є обґрунтованим .
Статтею 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Зважаючи, що відповідач свої зобов'язання по договору не виконує належним чином, чим порушує умови Договору.
Згідно частини другої статті 625 ЦК України у разі порушення грошового зобов'язання Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на вказані положення , і те що відповідач порушив грошове зобов'язання, вірним є висновок про наявне у позивача право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних відповідно до статті 625 ЦК України та згідно наданого розрахунку позивача, який відповідачем не був спростований .
Також, позивач однією із вимог зазначає про стягнення з відповідача на його користь понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, стороні, на користь якої прийняте рішення, для отримання відшкодування витрат на правову допомогу слід довести: факт і тривалість надання їй правової допомоги; факт надання допомоги адвокатом або іншим фахівцем у галузі права; факт оплати правової допомоги. При розрахунку розміру відшкодування має враховуватися час на надання правової допомоги: 1) у судовому засіданні; 2) під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; 3) під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10 грудня 2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат - в даному випадку витрат на професійну правничу допомогу - є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат. Дані розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів. За відсутністю таких доказів, сторона має право подати їх до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення, за умови наявності відповідної заяви, яка зроблена стороною до закінчення судових дебатів.
На обґрунтування факту надання допомоги фахівцем у галузі права представниками позивача надано лише Договір про надання правової допомоги №7-12 від 07 грудня 2018 року.
Суд першої інстанції, встановивши, що у справі відсутні належні та допустимі, в розумінні ст.77, 78 ЦПК України, докази на підтвердження факту надання та тривалості надання правової допомоги, дійшов вірного висновку про необґрунтованість заявленої вимоги щодо стягнення витрат за надання правничої допомоги.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд першої інстанції вірно вирішив питання про розподіл судових витрат .
Доводи апеляційної скарги співпадають із доводами заперечень на позовні вимоги ОСОБА_1 , які були досліджені в судовому засіданні, і суд дав їм належну оцінку, колегія суддів не вбачає необхідності давати оцінку кожному доводу, оскільки зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції .
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, та вимог заявлених у суді першої інстанції , колегія суддів вважає ,що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про задоволення позову, підстави для скасування рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України , колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастівський завод органічних розчинників» залишити без задоволення .
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2019 року залишити без змін .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення буде виготовлений не пізніше 19 вересня 2019 року.
Головуючий
Судді