Справа 369/6165/17 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/2499/2019 Доповідач в 2 інстанції - ОСОБА_2
12 вересня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої),ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого (в режимі відеоконференцзв'язку) ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисників обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 15 липня 2019 року -
Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 15 липня 2019 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 на 60 днів, починаючи з 16.07.2019 до 13.09.2019 включно.
Дане рішення суддя місцевого суду мотивував тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, існує ризик переховування останнього від суду, оскільки він здійснив втечу з - під варти та перебував у розшуку по даному кримінальному провадженні. Окрім того, указав, що на даному етапі провадження відсутні підстави для зміни запобіжного заходу ОСОБА_8 виходячи з характеру пред'явленого обвинувачення, даних про особу обвинуваченого, а також з метою запобігання перешкодити встановленню істини по справі.
В апеляційній скарзі захисників обвинуваченого указано на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисники указали, що судом першої інстанції було формально зазначено про існування ризиків, з огляду лише на усні пояснення сторони обвинувачення, яка в свою чергу, не довела їх існування. Також апелянти звернули увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_8 перебуває під вартою у вказаному кримінальному провадженні понад 17 місяців, а відтак останній тримається під вартою понад строк, передбачений п.2 ч.3 ст. 197 КПК України та має бути негайно звільнений з - під варти. Крім того указали, що судом безпідставно враховано нічим не підтверджувану позицію сторони обвинувачення про те, що до ОСОБА_8 застосовано заходи безпеки, у зв'язку із чим, у порушення вимог КПК України, судом незаконно визначено місце тримання останнього в ІТТ ГУ НП в м. Києві. Просили скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_8 .
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення
захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтвердили доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити;
прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисників, просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін;
вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.
За змістом ч.2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов'язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із матеріалів справи питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою було вирішено на етапі судового розгляду. Тобто це питання вирішувалось на етапі який унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строків тримання у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Рішення про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд першої інстанції мотивував доведенням існування ризиків переховування обвинуваченого від суду та впливу на потерпілих та свідків. При цьому, судом зроблений висновок про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не в змозі запобігти зазначеним ризикам.
Ці висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, які ґрунтуються на вимогах закону, відповідають матеріалам кримінального провадження, у зв'язку із чим із цими висновками колегія суддів погоджується.
Із пояснень учасників судового провадження вбачається, що ОСОБА_8 вчиняв дії, направлені на переховування від слідства та суду, здійснив втечу із-під варти, оголошувався у міжнародний розшук. Ці обставини указують на дійсне існування ризику переховування обвинуваченого від суду. Колегія суддів при цьому звертає увагу на те, що за фактом втечі обвинуваченого із - під варти на розгляді суду знаходиться кримінальне провадження. Не даючи оцінки обвинуваченню у вчиненні втечі із-під варти, колегія суддів звертає увагу на фактичні обставини, які є предметом розгляду у тому кримінальному провадженні, які безумовно указують на існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
При оцінці ризику переховування від суду, колегія суддів зважає на положення п.2 ч.1 ст. 178 КПК України відповідно до яких тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується враховується судом при вирішенні питання про запобіжний захід. Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_8 у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтверджують існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
Обставини вчинення інкримінованого злочину, у тому числі і мотиви вчинення злочину, які поставлені у вину обвинуваченому дають підстави стверджувати про існування ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків.
Наведене у своїй сукупності указує на обґрунтованість висновків суду першої інстанції про існування ризиків переховування від суду та незаконного впливу на потерпілих та свідків, що указує на наявність підстав для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу та продовження строку тримання його під вартою.
Зважаючи на спосіб, у який обвинувачений ухилявся від суду, що був пов'язаний із втечею із-під варти та подальшим переховуванням обвинуваченого на території іншої держави, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти існуючим ризикам. Врахувавши тяжкість вчиненого злочину, обставини його вчинення, суспільну небезпечність цього злочину та існуючі ризики, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність захисту суспільного інтересу, що указує на необхідність тримання обвинуваченого під вартою, оскільки необхідність охорони та захисту суспільного інтересу переважає необхідність забезпечення права обвинуваченого на свободу, враховуючи при цьому те, що висновки суду щодо існування ризиків та щодо обставин вчинення злочину не є свавільними.
Доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків та формальність рішення суду першої інстанції у цій частині не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки наявність ризиків стверджується матеріалами кримінального провадження, про що зазначено вище, а висновки суду у цій частині є обґрунтованими і мотивованими.
Доводи сторони захисту про необхідність застосування до обвинуваченого положень п.2 ч.3 ст. 197 КПК України є такими, які не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки відповідно до цієї норми закону, зазначений строк встановлений для досудового розслідування. Підстав для застосування цієї норми закону до стадії судового провадження у першій інстанції колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги та пояснення захисника у суді щодо необхідності врахування при вирішенні питання про строки тримання під вартою положень ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки положення цієї норми закону застосовуються при ухваленні вироку, а застосування їх на даному етапі судового провадження колегія суддів вважає передчасним.
Посилання захисника у судовому засіданні на те, що питання про подовження строку тримання обвинуваченого під вартою було вирішене одноособово головуючим не указує на порушення закону, оскільки такий порядок вирішення даного питання відповідає вимогам ч.3 ст.331 КПК України.
Посилання сторони захисту на те, що ухвалою суду першої інстанції місцем тримання обвинуваченого незаконно був визначений ІТТ ГУ НП у м. Києві, на думку суду, не може бути підставою для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції. Відповідно до пояснень прокурора, це місце утримання обвинуваченого, визначене у зв'язку із застосуванням щодо обвинуваченого заходів безпеки. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року №4-р/2019 предметом перевірки судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання особи під вартою є наявність підстав для такого продовження, у тому числі і існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. У зв'язку із цим підстав для втручання у рішення суду першої інстанції в частині визначення місця утримання обвинуваченого під вартою колегія суддів не вбачає.
Ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.07.2019 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисників обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.07.2019 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 на 60 днів, починаючи з 16.07.2019 до 13.09.2019 включно залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4