Головуючий у І інстанції Ковалевська Л.М.
Провадження №06.08/824/558/2019 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.
12 вересня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Іванової І.В., Сержанюка А.С.,
при секретарі: Зубленку Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Лабика Руслана Романовича про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 200 000,00 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що 24 квітня 2015 року близько 01 год. 40 хв. по автодорозі Київ-Одеса поблизу с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «RENAULT MAGNUM», д.р.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом «VAN HOOL 3В2012», д.р.н. НОМЕР_2 , скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди. За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження.
Постановою про закриття кримінального провадження від 20.06.2015 року відділом розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУ МВС України в Київській області кримінальне провадження №12015110000000107 було закрите у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.
Цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «RENAULT MAGNUM», д.р.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом «VAN HOOL 3В2012», д.р.н. НОМЕР_2 , внаслідок наїзду якого загинув ОСОБА_3 , була застрахована у ПрАТ «УТСК» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/3821304.
ПрАТ «УТСК» було сплачено на користь позивача та трьох її синів страхове відшкодування у загальному розмірі 29 232,00 грн., з яких 14 616,00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди та 14 616,00 грн. у якості відшкодування витрат на поховання.
Позивач, вважаючи недостатнім відшкодування, виплачене страховою компанією, звернулась до суду з вимогою до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок загибелі чоловіка їй було завдано значної моральної шкоди, яка виразилась у тому, що позивач втратила сильного, доброго, клопітливого чоловіка, батька трьох дітей, який був її опорою в житті, підтримував її як морально, так і матеріально. Позивач втратила нормальний спокійний сон, внаслідок чого погіршився її стан здоров'я. Завдану моральну шкоду ОСОБА_1 оцінила у 200 000,00 грн., які просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 200 000 грн. моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, та 6 400 грн. судових витрат, пов'язаних з оплатою позивачем правової допомоги.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Ліпатова С.В. подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_2 на її користь 35 384 грн. 00 коп. в рахунок компенсації моральної шкоди.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2019 року - залишено без змін.
12 липня 2019 року до апеляційного суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лабика Р.Р. про ухвалення по справі додаткового рішення, яка мотивована тим, що апеляційним судом при ухваленні 20 червня 2019 року постанови не вирішено питання про судові витрати, понесені позивачем за надану їй професійну правничу допомогу. Розмір цих витрат складає 9 000 грн., які представник і просив стягнути з відповідача на користь позивача. На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу представником позивача було долучено до відзиву на апеляційну скаргу: копію договору про надання професійної правничої допомоги №0066-ц від 03 травня 2019 року; копію замовлення №1 на надання професійної правничої допомоги від 03 травня 2019 року; детальний опис робіт (наданих послуг) від 07 травня 2019 року; копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 07 травня 2019 року; копію рахунку-фактури від 07 травня 2019 року на суму 9 000 грн.; копію квитанції від 10 травня 2019 року про сплату ОСОБА_1 за надану їй професійну правничу допомогу 9 000 грн. (а.с.213-219, том 1).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Наявними в справі письмовими доказами підтверджується, що представником позивача вищенаведені вимоги закону дотримані, оскільки заява про стягнення витрат за професійну правничу допомогу міститься у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до апеляційного суду у травні 2019 року (том 1, а.с.209-212).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такої ж думки дотримується Верховний суд у постановах від 13 червня 2018 року по справі № 757/47925/15-ц та від 19 вересня 2018 року по справі № 361/6253/16-ц.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Враховуючи викладене, до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах; усні консультації тощо.
Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суду при визначенні розміру компенсації слід ураховувати (а сторонам доводити) співмірність витрат на оплату послуг адвоката із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надано: копію договору про надання професійної правничої допомоги №0066-ц від 03 травня 2019 року; копію замовлення №1 на надання професійної правничої допомоги від 03 травня 2019 року; детальний опис робіт (наданих послуг) від 07 травня 2019 року; копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 07 травня 2019 року; копію рахунку-фактури від 07 травня 2019 року на суму 9 000 грн.; копію квитанції від 10 травня 2019 року про сплату ОСОБА_1 за надану їй професійну правничу допомогу 9 000 грн. (а.с.213-219, том 1).
Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 задоволено, і це рішення суду Київським апеляційним судом залишено без змін, а нею по справі понесено судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, вимоги представника позивача про стягнення цих витрат є обґрунтованими.
Разом із тим, розмір витрат на правничу допомогу, визначений представником позивача: 9 000 грн., хоча і є документально обґрунтованим, однак не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Таким чином, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені по справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп.
На додаткове рішення може бути подано скаргу.
Головуючий:
Судді: